Через три тижні після атаки терористів ХАМАС ізраїльська армія розпочала наземну операцію у секторі Газа. Західними країнами прокотилася хвиля акцій на підтримку Палестини, а події в Дагестані (Російська Федерація) мало не призвели до погрому. Про нову гарячу точку, вплив на глобальну обстановку та про те, чим нашій країні загрожує зміщення фокуса на Близький Схід, – в огляді РБК-Україна.
Під час підготовки матеріалу використовувалися: публікації The Times of Israel, Axios, CNN, The Wall Street Journal, The New York Times, Bloomberg, NBC News, аналіз Інституту вивчення війни (ISW), заяви офіційних осіб США, Ізраїлю та України, а також ексклюзивні коментарі політолога Володимира Фесенка.
Наземна фаза бойових дій у секторі Газа очікувалася з перших днів нападу ХАМАС, внаслідок якого загинули щонайменше 1400 ізраїльтян. Проте вона відкладалася з кількох причин. За словами начальника Генштабу Армії оборони Ізраїлю (ЦАХАЛ) Герці Ха-Леві, зі стратегічних міркувань – щоб послабити терористів, краще підготуватися та провести операцію з мінімумом жертв серед ізраїльських військових та мирних палестинців.
Західні ЗМІ писали про те, що прем'єр Біньямін Нетаньяху затягував із наземною операцією, вислуховуючи різні пропозиції. Крім того, на нього нібито тиснула адміністрація президента США Джо Байдена з вимогою дати більше часу на евакуацію цивільних осіб і понад п'ятисот американських громадян, які застрягли в Секторі Газа. Офіційно Байден підтвердив прохання утриматися від силового варіанту, якщо є можливість безпечно звільнити заручників. Тиск на Нетаньяху він спростував і запевнив, що фінальне рішення – за Ізраїлем.
Джерела WSJ повідомили, що США поспіхом розгортали системи ППО для захисту своїх сил на Близькому Сході, і Ізраїль погодився відкласти старт до кінця минулого тижня. Вранці суботи, 28 жовтня, з'явилися відомості про захід танків ЦАХАЛ до сектору Газа, хоча, як виявилося, невеликі вилазки, у тому числі із застосуванням бронетехніки, здійснювалися вже протягом кількох днів.
Начальник Генштабу ЦАХАЛ Герці Ха-Леві із солдатами армії оборони Ізраїлю (фото twitter.com/IDF)
Після цього міністр оборони Йоав Галант заявив про новий етап операції "Залізні мечі" (у відповідь на ХАМАСівську "Повінь Аль-Акса" – формальне оголошення війни Ізраїлю), з атаками "над землею та під землею" до повного знищення терористів. А Нетаньяху сформулював її основні цілі.
"Мета зрозуміла - знищення військового і управлінського потенціалу ХАМАС і повернення заручників додому", - підкреслив він.
За даними NYT, Ізраїль за погодженням зі США, ймовірно, відмовився від повномасштабного вторгнення до Гази на користь поетапного розгортання військ із просуванням усередину сектора. Згідно з геолокованими кадрами, у північній частині ЦАХАЛ просунувся на три кілометри, а напередодні вранці танки зайшли до Зейтуна – південного району Гази – і перерізали трасу Салах ад-Дін. Це ключова магістраль через весь сектор від КПП "Рафах" на кордоні з Єгиптом до "Ереза" на кордоні з Ізраїлем.
Схема наземної операції у секторі Газа (карта Reuters)
Паралельно продовжуються операції ізраїльських силовиків в Юдеї та Самарії (Західний берег річки Йордан), неспокійно і на північних кордонах Ізраїлю. ХАМАС продовжує ракетні обстріли території Ізраїлю з Гази, ЦАХАЛ атакує сотні їхніх об'єктів, а також позиції бойовиків "Хезболли" в Лівані та військові об'єкти в Сирії, звідки також обстрілюють ізраїльську територію.
Початку наземної кампанії передував черговий зрив гуманітарних переговорів. ХАМАС вимагав надати паливо, США та Ізраїль – гарантії звільнення заручників, зокрема громадян близько 25 країн. Оптимізм зберігався до п'ятниці, проте розбіжності, що виникли, завели переговори в глухий кут.
Крім 1400 жертв у перші дні після нападу ХАМАС, Ізраїль повідомляє ще й про понад 300 загиблих військових та про 239 заручників, яких утримують бойовики. МОЗ Гази (природно, підконтрольне ХАМАС) каже про нібито понад 8300 загиблих з початку війни та понад 21000 поранених. Станом на вчора Армія оборони Ізраїлю нарощувала сухопутні сили в секторі Газа та розширювала зону операції. Як пише Bloomberg, вона може тривати від 6 тижнів до 6 місяців.
Одночасно у різних країнах відзначається сплеск антиізраїльських настроїв. На вулицях Лондона, Парижа та Берліна пройшли багатотисячні акції на підтримку Палестини, а істерія в Махачкалі (Дагестан, Російська Федерація) мало не обернулася погромом.
Російська реакція на напад ХАМАС не залишила сумнівів у тому, на чий бік у новій війні пристав Кремль. РФ відмовилася публічно засудити злочини терористів, у Раді безпеки ООН голосувала проти резолюції із засудженням атаки ХАМАС, а на Генеральній асамблеї – проти відповідної поправки.
Державні медіа називають представників Гази не терористами, а "радикалами" та критикують дії Ізраїлю у відповідь. У соцмережах та "Z"-каналах у Telegram градус антиізраїльських настроїв ще вищий. Бойовики схвалюють позицію Володимира Путіна, а Москва минулого тижня приймала делегацію ХАМАС. Російське суспільство, своєю чергою, зчитало сигнал і визначилося з новим ворогом. Особливо у мусульманських республіках Північного Кавказу.
Спочатку в Черкеську (Карачаєво-Черкесія) вимагали виселити всіх євреїв, в Нальчику (Кабардино-Балкарія) спалили недобудований єврейський культурний центр, в Хасавюрті (Дагестан) прийшли до місцевих готелів "виселяти євреїв", яких там взагалі не було. У неділю антиізраїльська істерія досягла піку в Махачкалі.
Сотні людей увірвалися до місцевого аеропорту в пошуках літака, що прибув з Ізраїлю. Перед цим Telegram-канал "Утро Дагестана" поширив чутки про нібито плани переселити "ізраїльських біженців" до Дагестана та інших регіонів Північного Кавказу. Натовп блокував вихід з аеропорту, перевіряв документи, скандував "Смерть євреям". Відбулися зіткнення з працівниками служби безпеки та силовиками. Муфтії виступили із заявою про те, що антисемітизму "немає місця на Північному Кавказі", і лише за кілька годин Росгвардія розігнала "демонстрантів", затримавши десятки осіб. Як зазначили багато російських опозиціонерів, цього разу люди у формі загалом поводилися вкрай пасивно, на відміну від їхньої звичної поведінки на антипутінських або "антиввоєнних" акціях.
За деякими даними, внаслідок бійок від отриманих травм помер один поліцейський. Жодного громадянина Ізраїлю погромники очікувано так і не виявили, під роздачу ледь не потрапив етнічний узбек, якого ледве вдалося захистити від натовпу.
Офіційний Кремль оперативно не реагував на заворушення, мабуть, покладаючись на регіональну владу. Глави Дагестану, Карачаєво-Черкесії та Кабардино-Балкарії обмежилися закликами утриматися від спроб розпалити міжнаціональну ворожнечу. Представник головного равінату Росії у Дагестані закликав єврейські сім'ї залишити республіку через загрозу погромів.
Аналітики американського Інституту вивчення війни (ISW) дійшли висновку, що недільні події руйнують зусилля Путіна показати Росію як релігійно-толерантну країну. Ще кілька днів тому той на зустрічі з іудейськими та мусульманськими лідерами декларував "гармонійний розвиток міжнаціональних відносин", у тому числі "на основі порозуміння" між людьми різних віросповідань.
Міністерство закордонних справ РФ звинуватило в інциденті Україну. За російською версією, канал "Утро Дагестана" нібито ведуть з України особи, пов'язані з російським опозиціонером Іллею Пономарьовим. Адміністратори каналу, сам опозиціонер та офіційний Київ це заперечують.
Західні аналітики у махачкалінських подіях бачать провал спроби Володимира Путіна показати Росію толерантною країною (Getty Images)
МЗС України назвало російські заяви спробою перекласти відповідальність з хворої голови на здорову, секретар РНБО Олексій Данілов заговорив про початок чорносотенних погромів у Росії, а президент Володимир Зеленський назвав події частиною поширеної в РФ культури ненависті до інших народів.
"Російський антисемітизм і ненависть до інших народів є системними і глибоко вкоріненими. Ненависть – це те, що спонукає до агресії та терору", – додав він.
Те, що сталося в Махачкалі, швидше за все, було стихійною подією, але при цьому далеко не випадковою. Це наслідок агресивного стану російського суспільства, підігрітого війною проти України. Раніше він проявлявся під час червневого заколоту ПВК "Вагнера" та в деяких інших формах, вважає політолог Володимир Фесенко.
Дагестан – потенційно гаряча точка. Це один із найбідніших регіонів, етнічно неоднорідний, з купою різних соціальних проблем та високим рівнем ісламського радикалізму. І якщо російська пропаганда намагалася використати конфлікт Ізраїлю та ХАМАС, щоб спрямувати агресію на Захід, то радикальні ісламісти Північного Кавказу, які відчувають "природний" антисемітизм, визначилися з мішенню.
"З'явилася інформація про літак з нібито біженцями з Ізраїлю. І все, від цієї іскри спалахнула неабияка пожежа. Ця елемент одного ланцюжка, адже антиізраїльська істерія і раніше була на російському ТБ, нехай непряма, але симпатії до ХАМАС та критичне ставлення до Ізраїлю не приховувалися. У різних формах антисемітизм виходив від Путіна і Лаврова (міністра закордонних справ РФ, – ред.), а на ТБ і в Telegram-каналах проявлявся особливо. Тобто підґрунтя для стихійного захоплення аеропорту та "недопогрому" було", – зазначив Фесенко в розмові з РБК-Україна.
Він також зазначає, що нинішня війна на Близькому Сході стала лише зовнішнім тригером для Дагестану.
"Продовження в Росії буде, можливо, в інших формах та інших місцях. Бо агресія всередині суспільства, яка зараз більшою мірою спрямована проти України, врешті-решт призведе до вибуху в самій РФ", – наголосив політолог.
На його думку, розхитування Росії відповідає інтересам України, хоча без внутрішніх передумов спровокувати революцію ззовні неможливо. І якщо вищезгаданий Telegram-канал і вплинув на махачкалінські події, то лише трохи, оскільки необхідні настрої та агресія в РФ і так уже є, додав він.
Не менш тривожні новини надходять із Туреччини. Минулого тижня президент Реджеп Таїп Ердоган назвав бойовиків ХАМАС "визволителями", а їхні дії – логічними. Ізраїльську сторону він звинуватив у звірствах на території сектору Гази. Також стало відомо про призупинення спільних проектів у сфері енергетики, зокрема щодо розвідки родовищ у Середземному морі та експорту газу до Європи.
Пізніше у Стамбулі пройшов півторамільйонний мітинг на підтримку Палестини, на якому Ердоган повідомив, що скасував візит до Ізраїлю, назвав цю країну "воєнним злочинцем та окупантом", а ХАМАС - "братами". Крім того, згадав про те, що Палестиною свого часу володіла Османська імперія, і звинуватив в ескалації Захід. Ізраїль у відповідь відкликав своїх дипломатів.
"Гей, Захід, я вас питаю, чи ви хочете знову розпалити війну між півмісяцем і хрестом?", - звернувся Ердоган, додавши, що одного разу Захід пожертвує Ізраїлем як пішаком у шаховій партії.
Реджеп Таїп Ердоган на мітингу в Стамбулі вибухнув антиізраїльськими заявами (twitter.com/RTErdogan)
Варто зазначити, що такі мітинги – це улюблений спосіб спілкування Ердогана з електоратом, який справді працює. Але, як правило, він спрямований виключно на внутрішню аудиторію, тому навряд чи його палкі промови варто сприймати як загрозу війни із Заходом чи Ізраїлем. У цьому випадку це реакція на події в Газі, які обурили ісламський світ, що співчуває палестинцям.
"Ердоган вирішив скористатися ситуацією, словами про хрест і півмісяць нагадати про часи хрестових походів, протистояння між Заходом та мусульманським світом, яке є елементом антизахідної риторики. Ердоган дав зрозуміти, що претендує на роль лідера роз'єднаного мусульманського світу. Чи спрацює це? Не впевнений, але заявка є. Така гра Ердогана не означає, що він вступить у бій з Ізраїлем, США та Заходом, жодних ознак підготовки до цього немає. Та й сам він не настільки дурний, щоб виконувати речі, які суперечать інтересам Туреччини", – вважає Володимир Фесенко.
Він також порівняв нагадування про Палестину у складі Османської імперії з путінською ідеєю "русского мира". По суті, турецький президент заявляє про нібито право впливати на регіон на основі історичних зв'язків.
"Але в реальності все простіше. Наприклад, нафта до Ізраїлю надходить з Азербайджану через Туреччину. Якщо Ердоган налаштований рішуче, то, напевно, має перекрити поставки. Поки ми цього не бачимо. У його словах багато пафосу, але політично Ердоган продовжить діяти стримано, як і більшість арабських країн", – пояснив політолог.
А найбільша небезпека для Ізраїлю пов'язана з Іраном, оскільки сусідні арабські країни не збираються воювати – на відміну від того, що було 50-70 років тому, вважає він.
Реакція на загострення між Ізраїлем та Палестиною в європейських країнах виявилася неоднозначною. У багатьох столицях пройшли багатотисячні мітинги на підтримку палестинців. На мітинг у Лондоні прийшло близько 100 тисяч людей, і акція загалом пройшла без інцидентів.
У Німеччині найбільш резонансними стали протести в берлінському районі Нойкельн, де проживають переважно мігранти з Туреччини та арабських країн. Там внаслідок зіткнень було затримано майже дві сотні людей. Також зафіксовано кричущі антисемітські акти – від позначення єврейських будинків зіркою Давида до атаки синагоги коктейлем Молотова.
Масові демонстрації відбулися і на вулицях Парижа. Тут не обійшлося без антисемітських гасел та сутичок із поліцією, проте одна з останніх акцій із тисячами учасників пройшла досить мирно. На мітингу у Варшаві були помічені заклики "зупинити геноцид" та гасла "за вільну Палестину від річки до моря". А в Сараєво (столиця Боснії та Герцеговини) у протестах проти ізраїльської операції брали участь представники влади.
Акція у Лондоні на підтримку Палестини (twitter.com/ImtiazMadmood)
Очевидно, ситуація на Близькому Сході поступово розколює Європу. Якщо після 7 жовтня було більше співчуття до Ізраїлю, то зараз переважає співчуття до палестинців. Політолог Володимир Фесенко бачить у цьому три загрози.
Перша – сплеск антиізраїльських настроїв у ісламському світі, причому такий, з яким Ізраїль не стикався з Війни Судного дня 1973 року. Вона, до речі, супроводжувалася енергетичною війною арабських країн проти Заходу. Зараз ХАМАС хоче підбурити мусульман всього світу, налаштувавши їх проти Ізраїлю, і частково це вдалося.
Друга загроза стосується посилення антизахідних настроїв у країнах Глобального Півдня. Це вже виявилося у зриві зустрічі Джо Байдена з арабськими лідерами, і в цілому відносини між умовним Глобальним Півднем та Заходом стали холоднішими. Безумовну західну підтримку Ізраїлю країни від Латинської Америки до Азії розцінюють як зневагу до палестинців і, відповідно, до їхніх народів теж.
Третя загроза – розбіжності між західними країнами, які виявились у голосуванні за скандальну резолюцію Генасамблеї ООН про припинення вогню у секторі Газа. Проти неї проголосували 14 країн з урахуванням США, більшість союзників Вашингтона не підтримала його позицію та утрималася, зокрема Україна.
"Для нас це правильна і виважена позиція, ми не можемо кидатися в крайнощі, тому що тільки програємо від цього. Наша підтримка резолюції не принесла б жодних політичних вигод. Це б ніяк не змінило ставлення республіканців-трампістів і, на жаль, офіційну позицію Ізраїлю щодо України. Головне – ми не можемо йти на конфлікт із країнами Глобального Півдня, і це було пов'язано із зустріччю щодо "формули миру" на Мальті, та й загалом у резолюції немає засудження ХАМАС, неправильно вимагати лише припинення вогню, треба наполягати звільнення заручників та покарання терористів", – пояснює Фесенко.
За його словами, протиріччя на Заході навряд чи можна вважати фатальними, але вони серйозні і, звісно, сильно впливають на міжнародну обстановку. За словами іншого співрозмовника видання, українській владі також важливо не недооцінювати рівень підтримки палестинців у світі – всупереч поширеному у нас стереотипу, за них виступають далеко не лише ультраліві маргінали та подібна публіка.
Різкі заяви з Туреччини, арабських країн, позиція Заходу та Росії могли створити враження, що через них відкладалася наземна фаза у секторі Газа. Однак це далеко не визначальний фактор. Наприклад, у Туреччини та Ізраїлю давно склалися специфічні відносини. У Середземному морі свого часу затримували турецькі кораблі зі зброєю для палестинських радикалів, але й тоді відносини залишалися в прагматичному руслі. Тому навряд чи різка риторика Ердогана вплине на планування дій у Газі, тим більше на це не вплине цинічна щодо Єврейської держави поведінка Росії.
Більшою мірою формат наземної операції обумовлений стримуванням США та внутрішніми факторами, у тому числі темою заручників. За словами співрозмовника РБК-Україна, знайомого із ситуацією на місці, запит на рішучі дії у секторі Газа все ж таки домінує в ізраїльському суспільстві. "Якщо влада зможе "продати" суспільству малоінвазивну операцію, це одна справа. Якщо ні - тоді напевно буде відкрито другий фронт і ескалація вийде на новий рівень", - сказав співрозмовник.
У будь-якому випадку, є розуміння, що антиізраїльська хвиля у світі може стати ще потужнішою. Тому Ізраїль не поспішав і ретельно готувався, щоб мінімізувати свої втрати і втрати серед мирних жителів.
"Ймовірно, це не буде тотальна помста з покаранням усіх і вся. ЦАХАЛ діятиме обережно, розбиваючи Газу на окремі сектори, перекриватиме північ і південь, руйнуватиме тунелі та підземну інфраструктуру ХАМАС. Я б назвав це точковою зачисткою, неспішною, щоб завдати максимальної шкоди терористам", – зазначив Фесенко у розмові з РБК-Україна.
Ретельна підготовка якийсь час відкладала наземну операцію у секторі Газа (фото twitter.com/IDF)
І якщо раніше Нетаньяху та інші лідери Ізраїлю якось домовлялися з ХАМАС, то після 7 жовтня про мирні переговори не йдеться. Можливо, через посередників говоритимуть про звільнення заручників та тимчасове припинення вогню, але стратегічна мета залишиться незмінною – фізичне знищення тих, хто планував атаку, та тих, хто її здійснив.
"Ізраїль діятиме приблизно так само, як діяли США по відношенню до "Аль-Каїди" та "Ісламської держави". Всім зрозуміло, що знищити ХАМАС можна, але що далі? Ті ж американці спочатку знищили "Аль-Каїду", потім ІДІЛ, проте радикальний ісламізм нікуди не подівся. Проблема в тому, що і після операції в секторі Газа можуть з'явитися інші радикали", - додав він.
***
Новий конфлікт змістив інформаційний фокус із російсько-української війни на Ізраїль та сектор Газа. Тенденція намітилася не вчора і певною мірою пов'язана із втомою на Заході, який до того ж зараз бачить ризик поширення пожежі на Близькому Сході. Єдиний вихід – Україні слід адаптуватися та робити все, щоб партнери не забували про нашу війну.
Політично Україна залишається одним із головних пріоритетів, і це видно за конкретними діями. В останньому зверненні до американської нації Джо Байден разом із ізраїльською порушував українську тему, а Білий дім запланував для нашої країни понад 60 млрд доларів допомоги, порівняно з 14 млрд для Ізраїлю. Європа, безумовно, із тривогою дивиться на близькосхідний регіон через наявність мусульманських громад у своїх країнах. Однак війна в Україні ближча до неї як географічно, так і політично, і зараз між Брюсселем та Києвом вирішується питання про початок переговорів щодо вступу до ЄС.
Певний виклик може бути пов'язаний із військовими ресурсами. Раніше Україна отримувала американські боєприпаси, зокрема із ізраїльських складів, а тепер вони знадобляться самому Ізраїлю. На фоні хронічного дефіциту у нашої армії ця новина викликає реальне занепокоєння.
"Зараз Захід змушений займатися не лише Україною, а Ізраїлем та Палестиною, і це відволікає увагу від нас. Але він не може закрити українську тему, гадаю, ми ще досить довго будемо у головних пріоритетах. Російсько-українська війна залишається найбільшою загрозою для міжнародної безпеки. А те, що відбувається на Близькому Сході, у різних формах ми бачили неодноразово. І боюся, бачимо не востаннє", – резюмував Володимир Фесенко.