Після успішної операції у Венесуелі президент США Дональд Трамп знову згадав про Гренландію. І цього разу, схоже, він всерйоз налаштований приєднати острів до США.
РБК-Україна пояснює, навіщо Трамп зазіхає на Гренландію та чим ця ситуація загрожує світу й Україні зокрема.
Гренландія – це найбільший у світі острів, що знаходиться в Північній Америці, біля узбережжя Канади. Але політично Гренландія – це Європа, автономна частина Датського королівства.
Через суворий клімат тут майже ніхто не живе – на території в три з половиною України мешкає лише 56 тисяч людей. Але географічне розміщення острова робило його важливим під час "холодної війни" між США та СРСР, в Гренландії функціонували американські військові бази, зокрема з ядерним озброєнням. Зараз там лишилась лише база Пітуффік, яку США використовують для контролю космічного простору.
Крім того, на острові є багаті поклади рідкоземельних металів. Вони необхідні Штатам для збереження лідерства у сфері високих технологій.
Дональд Трамп заявляв про бажання "купити" Гренландію в Данії ще під час свого першого президентського терміну – як тоді здавалося, напівжартома.
Коли ж минулого року він повернувся у Білий дім, такі розмови зазвучали з новою силою і все більш публічно. Під час однієї з промов Трамп заявив, що візьме Гренландію "так чи інакше". А згодом на острові навіть побував віцепрезидент США Джей Ді Венс, якого там зустріли не надто гостинно.
Але згодом Трамп, здавалося, забув про свій інтерес до Гренландії. Однак на початку 2026-го, одразу після операції у Венесуелі, він заявив, що Штатам потрібна Гренландія "з огляду на національну безпеку".
З одного боку, таким чином Трамп може перебивати негативний фон від власних дій у Венесуелі, вважає голова громадської Ліги "Україна–НАТО" Сергій Джердж.
"Можливо, дійсно Венесуела стане на демократичний такий шлях розвитку. Проте є питання до того, чи все законно було зроблено. Тому, щоб від цього відволікти увагу, з більшою інтенсивністю запускається тема Гренландії", – сказав РБК-Україна Джердж.
Водночас низка кроків з боку США свідчить, що цього разу за Гренландію взялись всерйоз. Прессекретарка Білого дому Керолайн Левітт повідомила, що Трамп з командою розглядає різні варіанти придбання острова.
"І, звичайно, використання американських збройних сил завжди залишається одним з інструментів у розпорядженні Головнокомандувача (Трампа – ред.)", – повідомила Левітт.
Однак з Вашингтона також надходять й інші сигнали. Приміром, держсекретар США Марко Рубіо виключив можливість військового вторгнення Сполучених Штатів до Гренландії за сценарієм Венесуели.
"Я вчора говорив телефоном з державним секретарем Марко Рубіо. Він підтвердив, що це не той підхід, який підтримують Сполучені Штати", – зазначив глава МЗС Франції Жан-Ноель Барро.
Адміністрація Трампа розробляє проєкт угоди щодо Гренландії, який потенційно може бути запропонований керівництву Гренландії, повідомляє The Economist.
За даними видання, це може бути Договір про вільну асоціацію (Compact of Free Association, COFA). США вже уклали подібні угоди з Мікронезією, Маршалловими Островами та Палау, які розташовані в Тихому океані. Такий договір передбачає фінансову підтримку від США, збереження внутрішньої автономії острова та передачу Вашингтону повноважень у питаннях оборони і безпеки.
Тільки проблема в тому, що Штати не питають у тих, кому острів належить за міжнародним правом, – у Данії.
У Копенгагені та в самій Гренландії вже готуються давати Трампу відсіч. Прем’єр-міністерка Данії Метте Фредеріксен і представники влади острова 4 січня закликали Трампа припинити спекуляції про можливу анексію острова.
"Абсолютно немає сенсу говорити про те, що США повинні захопити Гренландію. США не мають права анексувати жодну з трьох країн Данського Королівства", – заявила Фредеріксен.
Данію підтримали й інші європейські країни. Спільну заяву з цього приводу підписали лідери Франції, Німеччини, Італії, Польщі, Іспанії та Великої Британії.
У документі йдеться, що Данія разом із Гренландією є частиною НАТО. Тому безпека в Арктиці має бути забезпечена колективно, спільно з союзниками по Альянсу, включаючи Сполучені Штати. Це має відбуватися шляхом дотримання принципів Статуту ООН, включаючи суверенітет, територіальну цілісність і непорушність кордонів.
Очевидно, лише цими заявами з обох боків справа не обмежиться, і ситуація буде ескалюватися далі. Це, своєю чергою, створює цілий набір ризиків – і для Європи, і навіть для України.
Головний негативний наслідок цієї кризи вже зараз – у послабленні єдності між членами НАТО по обидва боки Атлантики.
Дональд Трамп і раніше заявляв, що може не захищати тих членів Альянсу, які мало витрачають на оборону. Минулого року на саміті НАТО у Гаазі президента США вдалося задобрити – країни Європи пообіцяли збільшити оборонні бюджети.
Проте зараз виникає загроза конфлікту за Гренландію вже між самими членами НАТО – США з одного боку і Данією та іншими європейськими країнами – з іншого. В таких умовах спільна оборона всього Альянсу від зовнішніх загроз на кшталт Росії може стати просто фікцією.
"Якщо США вирішать військовим шляхом напасти на іншу країну НАТО, то все закінчиться, включаючи НАТО", – заявила датська прем'єрка Фредеріксен.
Для України це небезпечно побічними наслідками – від проблем із розвідданими до переривання ланцюгів постачання зброї, нехай навіть закупленої у США коштом Європи.
Серед інших ризиків – ослаблення політичної підтримки з боку окремих країн НАТО і зниження ваги українського питання у порядку денному США та Європи. Не кажучи вже про остаточний підрив принципів міжнародного права.
"В цілому це запускає каскад територіальних війн та претензій. І головне – значить, тоді буде можна наплювати на міжнародне законодавство, міжнародні договори і всю систему безпеки XXI століття", – зазначив Джердж.
Втім, противників такого підходу Трампа вистачає як у Європі, так і в самих Штатах – і навіть у його власній команді, зокрема серед конгресменів. Але в ситуації з нинішнім президентом США ніколи не відомо наперед, чи зможуть його радники вчасно пояснити йому всі ризики – чи особисті амбіції Трампа все ж візьмуть гору.
При написанні матеріалу використовувались заяви американських та європейських політиків, коментарі Сергія Джерджа, публікації Sky News, ABC News, The New York Times, Politico, Axios.