Евакуація під прицілом ІПСО: як РФ використовує тему дітей для інформаційного тиску на Україну
Повернення викрадених Росією дітей залишається одним із найскладніших треків мирних переговорів. Однак поширення інформації про нібито порушення прав неповнолітніх – на прикладі вирваного з контексту кейсу евакуації до Туреччини – створює ризики, якими системно користується російська пропаганда для дискредитації України. Докладніше про те, як гуманітарний проєкт став об'єктом інформаційних операцій РФ, – у матеріалі РБК-Україна.
Головне:
- Як тема повернення дітей використовується Кремлем?
- Чому кейс евакуації сиріт до Туреччини знову привернув увагу?
- Які ризики несе публічний розголос навколо евакуації сиріт?
За офіційно підтвердженою інформацією порталу Bring Kids Back UA, з початку повномасштабної війни до Росії було вивезено щонайменше 20 тисяч українських дітей. Повернути вдалося лише близько 10%.
Чому так багато дітей було депортовано, чому їх не евакуювали з прифронтових територій раніше і хто несе відповідальність за те, що частина з них опинилася в Росії, де їх змушують підкорятися режиму й погрожують за нелояльність, – ці питання досі потребують окремого з'ясування.
Наразі Україна "по крихтах" повертає своїх громадян, докладаючи величезних дипломатичних та політичних зусиль. Водночас цей процес із самого початку супроводжується потужним інформаційним тиском з боку РФ. Одним із показових кейсів стала евакуація українських дітей-сиріт до Туреччини.
Українські діти як інструмент у руках Путіна
Тема дітей має для лідера РФ особливе значення з багатьох причин. Одним із його мотивів для організації масових депортацій може бути прагнення підтвердити власну ідеологему: "Україна – штучна держава, українці – частина російського народу".
Адже дітям в Росії змінюють імена та прізвища, позбавляють мови, розривають зв'язок із походженням – і дитина перетворюється на "громадянина РФ".
Для Кремля українські діти також можуть бути інструментом торгу та тиску на Захід, об'єктом гуманітарного шантажу, демографічним та військовим ресурсом на майбутнє.
При цьому, за 12 років війни, примусова депортація дітей з України – це наразі єдиний напрямок, за яким Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт очільника РФ Володимира Путіна та уповноваженої з прав дитини в Росії Марії Львової-Бєлової.
Саме тому ворожа пропаганда докладає надзусиль, аби змінити наратив: замість власних злочинів висвітлювати нібито "неспроможність" України забезпечити дітям безпеку вдома та в проєктах евакуації.
Евакуація до Туреччини – тригер для ІПСО
З початку повномасштабного вторгнення РФ Україна була змушена в екстреному порядку вивозити дітей-сиріт із прифронтових зон. Одним із масштабних проєктів була евакуація вихованців інтернатів Дніпропетровщини та Запорізької області до Туреччини навесні 2022 року.
Цей проєкт одразу став мішенню для пропаганди агресора. Тоді російські ресурси та колаборанти поширювали фейки про "продаж дітей на органи". Через це евакуація, запланована на початок місяця, була відкладена на два тижні. За цей час Росія встигла окупувати частини Херсонщини та Запоріжжя, а тисячі дітей були примусово вивезені до РФ.
У 2023 році, коли понад тисяча українських сиріт уже перебували в Туреччині, російський диктатор Володимир Путін продовжував виправдовувати свої злочини з депортацією тим, що вкрадених дітей нібито нікуди повертати – немає безпечної території для них, доки триває війна.
Тоді організатори проєкту "Дитинство без війни" запропонували використати турецький майданчик для повернення дітей із Росії до Туреччини як проміжного пункту на шляху додому в Україну.
Однак рішення про масштабування цього формату не було підтримане на рівні уряду України. Натомість держава ініціювала додаткові перевірки.
Спочатку комісія Мінсоцполітики надала позитивний висновок про умови перебування сиріт у Туреччині.
Потім відбувся візит моніторингової групи Офісу омбудсмена. Звіт зафіксував низку порушень прав неповнолітніх, зокрема випадки неналежного поводження з боку вихователів.
Згодом третя міжвідомча комісія під час повторної перевірки за участю депутатів та представників міністерств частково спростувала висновки моніторингової групи.
Проте питання про розміщення депортованих українців у Туреччині відпало.
Попри рішення президента Володимира Зеленського про повернення в Україну всіх евакуйованих дітей, турецький проект де перебували українські сироти на прохання міністерства соціальної політики кілька разів продовжували.
Усі діти повернулися до України лише наприкінці 2024 року після 1000 днів у евакуації.
Через рік, на тлі мирних переговорів, де основним пунктом залишається повернення незаконно депортованих до Росії неповнолітніх, новим "паливом" для кремлівської пропаганди стало розслідування українського медіа про перебування сиріт у Туреччині – у рамках того самого проєкту, проти якого російська ІПСО працювала ще у березні 2022 року.
Ймовірно, закритий звіт омбудсмена з персональними даними дітей-сирот опинився у журналістів і став основою для гучного розслідування.
Що стало приводом для нової інформаційної атаки
Новий сплеск уваги до теми евакуації українських дітей до Туреччини відбувся після оприлюднення наприкінці листопада 2025 розслідування "Слідство.Інфо", яке базувалося на звіті Офісу омбудсмена.
У розслідуванні розповідається про можливі порушення прав неповнолітніх. Автори посилаються на висновки звіту щодо застосування фізичного та психологічного насильства з боку окремих вихователів, порушення режиму, ізоляції дітей тощо.
І попри те, що журналісти-розслідувачі висвітлили важливі для України питання системних проблем виховання дітей в інституційних закладах, з'явилися й негативні наслідки.
Російські медіа миттєво підхопили це розслідування, представляючи його як доказ того, що українських дітей "немає куди повертати", оскільки держава нібито не контролює умови їх перебування в евакуації та не може гарантувати безпеку.
Вислови Z-блогерів про нібито "рабство замість спасіння від війни" поєднувалися із сарказмом з приводу "захисту дітей від Росії".
***
Кремль має великий досвід проведення інформаційних операцій, і тема українських дітей наразі є для них однією з пріоритетних.І тут питання не в істинності чи хибності розслідувань або звітності омбудсмена, а в тому хто і яким чином може перетворювати факти на інструмент впливу.
Реальні проблеми кейсу з евакуацією до Туреччини, вирвані з контексту, масштабувалися ворогом та потенційно можуть призвести до формування іміджу України на міжнародній арені як держави, неспроможної захистити дітей. І, відповідно, порушити болюче питання про неможливість повернення вивезених Росією неповнолітніх у майбутньому.
Така дискредитація загрожує міжнародним зусиллям щодо повернення депортованих дітей. Оприлюднення службових секретних документів у медіапросторі стало ефективним інструментом для російських ІПСО, оскільки цілком збігається з інтересами Кремля.
Сьогодні, на тлі складних дипломатичних перемовин, цей випадок вимагає особливої уваги з боку СБУ, правоохоронних органів та спецслужб, щоб надалі захистити чутливі теми від маніпуляцій російського агресора.