Енергетика, СВАМ та конкуренція з Китаєм. Що чекає українську металургію у 2026 році: прогноз
Фото: експерти дали прогноз, що чекає на українську металургію у 2026 році (zaporizhstal.com)
Українська металургія досягла межі відновлення у воєнних умовах і входить у 2026 рік із високими ризиками скорочення виробництва.
Про це повідомляє РБК-Україна з посиланням на прогноз GMK Center щодо розвитку сталеливарної промисловості.
Головні ризики для цього - CBAM, торговельні обмеження ЄС, конкуренція з Китаєм і енергетичні проблеми.
За оцінкою аналітиків, у 2026 році випуск сталі в Україні може скоротитися на 4-5%, до 7,2-7,3 млн тонн проти 7,6 млн тонн роком раніше. Це стане першим суттєвим падінням виробництва після початку повномасштабної війни: у 2023 році галузь стабілізувалася, а у 2024 році навіть демонструвала відновлювальне зростання. Поточна динаміка свідчить, що металургія досягла «стелі» можливостей у нинішніх умовах.
Ключовою проблемою залишається експорт
У 2025 році українські виробники працювали в умовах агресивної експансії Китаю, експорт сталі з якого за 10 місяців зріс на 13%. Це призвело до падіння світових цін: плоский прокат із Туреччини подешевшав на 10%, арматура - на 6%. Для українських компаній, які мають високі витрати на енергоносії, логістику та імпортне коксівне вугілля, це суттєво погіршило конкурентоспроможність.
Експорт напівфабрикатів з України у 2025 році скоротився на 31%. Українські виробники були змушені залишити ринки MENA та Південної Америки, втративши близько 400 тис. тонн експорту. У результаті залежність від Євросоюзу різко зросла: за 11 місяців 2025 року частка ЄС в експорті готової сталевої продукції України досягла 81%, а з урахуванням напівфабрикатів - 78%. Це робить галузь надзвичайно вразливою до будь-яких регуляторних рішень Брюсселя.
Головний виклик 2026 року - CBAM
Одним із головних викликів 2026 року стане повноцінне застосування механізму CBAM. За оцінкою GMK Center, він уже діє як технічний бар’єр для імпорту: невизначеність із параметрами вуглецевої інтенсивності та верифікацією фактичних викидів змусила європейських покупців обережніше ставитися до української продукції.
У разі, якщо Україна не отримає тимчасового виключення з-під дії CBAM через воєнний стан, галузь може втратити експорт довгомірного прокату, квадратної заготовки та частину експорту чавуну до ЄС. Це, за оцінкою аналітиків, може призвести до зупинки 2-3 доменних печей із семи, що працюють нині.
На внутрішньому рівні галузь стикається з операційними обмеженнями, а ситуацію погіршують регулярні атаки РФ на енергетичну та портову інфраструктуру. Постачання електроенергії залишається обмеженим, а перспективи морської логістики Чорним морем у 2026 році також залишаються під питанням.
Прогнози щодо виробництва сталі в Україні у 2026 році
За базовим сценарієм GMK Center, у 2026 році випуск сталі в Україні становитиме близько 7,2 млн тонн, що означає нейтральну динаміку порівняно з 2025 роком і фактично максимальний можливий рівень у поточних умовах.
Без завершення війни, відновлення логістики та пом’якшення регуляторного тиску з боку ЄС українська сталева галузь ризикує увійти в період тривалої стагнації, де внутрішній ринок не зможе повністю компенсувати втрати експорту.
Як відомо, за 5 років найбільші метпідприємства України сплатили податків і зборів на суму 190 млрд грн, або 6,2 млрд доларів. За підсумками 2024 року сплата податків і зборів чотирьох металургійних компаній становила 1,6% надходжень до бюджетів усіх рівнів.
Але у разі зростання тарифів державних монополій та вантажного тарифу "Укрзалізниці", бюджет ризикує втратити джерело прибутку, адже виробники почнуть закривати підприємства.
За даними Федерації роботодавців України, у разі запровадження СВАМ для України, падіння ВВП складе 8,7 млрд доларів у 2026 році, а у 2034 - вже 11,3 млрд доларів.
Раніше стало відомо, що Єврокомісія не передбачила виняток для України у СВАМ: там заявили, що вплив СВАМ на українську економіку буде "мінімальним". Але ці оцінки є відірваними від реальності, адже Україна залишається найбільшим експортером CBAM-товарів до ЄС за фізичними обсягами, і вони забезпечують близько 2% українського ВВП.
