Дітям лікують вади серця без розрізу: які операції можна замінити катетером

Нові можливості для дитячої кардіології

Я працюю з дітьми, які народилися із серцем, що потребує допомоги, і, мабуть, саме тому для мене дитяча інтервенційна кардіологія — це не стільки про катетери, оклюдери, стенти чи клапани. Насамперед це про можливість змінити сценарій життя дитини.

Ще кілька десятиліть тому багато вроджених вад серця віщували велику операцію, розріз грудної клітки, штучний кровообіг, тривале відновлення.

Сьогодні величезну частину цих проблем ми можемо вирішувати зовсім інакше без розрізу — через судину, за допомогою тонкого катетера, під рентгенологічним та ехокардіографічним контролем. Для мене це одна з найбільш захопливих змін у сучасній медицині.

Від "оперувати" до "знайти найкращий шлях"

Я інтервенційна кардіологиня за фахом, яка не раз заглядала за лаштунки великої операційної і проводила години пліч-о-пліч з хірургами і уявляю складність і ціну таких втручань. І саме тому не сприймаю розвиток інтервенційної кардіології як боротьбу між катетером і скальпелем. Навпаки!

Сучасна медицина поступово відходить від питання "хто буде лікувати пацієнта — хірург чи інтервенційний кардіолог?" до значно важливішого питання: яка командна стратегія буде найкращою саме для цієї дитини?

Для одного пацієнта це буде операція. Для іншого — катетерне втручання. Для третього — комбінація обох методів. А іноді правильним рішенням буде взагалі не втручатися зараз, а спостерігати й обрати оптимальний момент.

Саме так я бачу майбутнє дитячої кардіології — через Heart Team, де різні спеціальності не конкурують, а доповнюють одна одну.

Фото: Частину вад серця можна оперувати без розрізів (надав Центр кардіології та кардіохірургії МОЗ України)

Що сьогодні можна зробити через катетер

Спектр можливостей постійно і стрімко розширюється. Ми можемо закривати дефекти перегородок чи відкриту артеріальну протоку, усувати звуження клапанів та судин за допомогою імплантації стентів і клапанів без розрізу, лікувати рідкісні патології у відповідно відібраних пацієнтів.

Окремий напрям, який стрімко розвивається, — транскатетерні клапанні технології. Особливо важливим це стало для пацієнтів із патологією вихідного тракту правого шлуночка після попередніх операцій.

У частини таких пацієнтів транскатетерна імплантація клапана може дозволити відтермінувати або уникнути повторної операції на відкритому серці. Цей напрям молодий для України, але дайте нам трішки часу.

Дитина з вродженою вадою серця може прожити багато десятиліть. Якщо вона перенесе одну операцію, це не обов’язково означає, що її лікування на цьому закінчилося. Наше завдання — думати на роки вперед, адже дитина — це не маленький дорослий.

У дитячій інтервенційній кардіології є особлива складність: ми працюємо не просто з маленькими судинами та маленьким серцем. Ми працюємо з організмом, який росте.

Те, що ідеально підходить сьогодні, повинно бути безпечним і через п’ять, десять, двадцять років. Ми повинні думати про майбутню анатомію, можливість повторних втручань, доступи, ріст судин, функцію і якість життя та фізичну активність.

Саме тому сучасна інтервенційна процедура починається не в катетеризаційній лабораторії. Вона починається з правильної діагностики, де залучені ехокардіографія, КТ, МРТ, 3D-реконструкції, ангіографія, гемодинамічні дослідження — усе це дозволяє нам буквально "побачити" майбутню процедуру ще до того, як вона відбудеться.

Ми повинні знати не лише, куди і як провести катетер. Ми повинні розуміти, що станеться після того, як пристрій буде встановлений.

"Без розрізу" — не головна мета, хоча мені дуже подобається фраза «без розрізу». Вона добре пояснює пацієнтам суть багатьох сучасних процедур. Але для лікаря цього недостатньо. Я не вважаю відсутність розрізу самостійною перемогою.

Якщо відкрита операція дає дитині кращий довгостроковий результат — ми повинні обрати операцію. Якщо катетерне втручання дозволяє отримати такий самий або кращий результат із меншою травматичністю — це величезна перевага.

Тому сучасність — не в тому, щоб будь-якою ціною зробити все через катетер. Сучасність — у можливості мати більше одного правильного способу лікування.

Технології змінюють наше мислення, і мені здається, що найбільш цікава частина розвитку інтервенційної кардіології відбувається саме зараз: зʼявляються нові пристрої, менші системи доставки, нові клапанні технології, вдосконалюються методи візуалізації.

Розвиваються технології, які дозволяють точніше поєднувати анатомічну інформацію з реальною картиною під час процедури. І водночас змінюється саме мислення лікаря, ми вже не повинні сприймати вроджену ваду як одну операцію, яку потрібно "зробити і забути".

Ми маємо планувати довгий маршрут пацієнта. Сьогодні — катетерна процедура. Через роки — можливо, інша інтервенція. А можливо, більше нічого не знадобиться.

Це медицина, яка дивиться не тільки на сьогоднішній ехокардіографічний протокол, а на все життя людини.

Мета лікування — не просто виправити ваду, а дати дитині майбутнє

Найважливіше для нас — результат за межами операційної. Я завжди думаю про те, що відбувається після процедури, це не тільки про те, чи правильно встановлений оклюдер. Не тільки про градієнт на клапані. Не тільки про технічний успіх.

А про те, чи зможе ця дитина бігати? Чи зможе плавати? Чи піде до школи без обмежень? Чи зможе займатися улюбленим бойовим мистецтвом?

Чи зможе через двадцять років жити життям людини, яка не прокидається щоранку з думкою про свою вроджену ваду серця?

Саме тому я вважаю розвиток дитячої інтервенційної кардіології таким важливим.

Наша мета — не просто закрити дефект, відкрити судину або замінити клапан.

Наша мета — дати дитині більше майбутнього і зробити шлях до цього майбутнього максимально безпечним.

І якщо медицина дозволяє сьогодні зробити це через маленький доступ замість великої операції — це не просто технологічний прогрес. Це зміна самого підходу до лікування.

В цьому і полягає майбутнє дитячої кардіології: не в протиставленні хірургії та інтервенційних технологій, а в їхньому поєднанні заради одного головного результату — здорового дорослого життя дитини, яку ми лікуємо сьогодні.