Ймовірна перемога демократів на виборах в США не змінить зовнішню політику Америки щодо України. А от майбутні вибори у Франції, де перемогу може отримати Марін Ле Пен, може заблокувати допомогу Україні. Чому імпічмент Трампу неможливий, і чому Києву вже зараз варто шукати підходи до французьких ультраправих - в ексклюзивному інтерв'ю для РБК-Україна у проекті “Не перебивайте!” з Володимиром Куренним розповів надзвичайний і повноважний посол України у США (2005-2010) та у Франції (2014-2020) Олег Шамшур.
Головне:
Політична ситуація у США напередодні проміжних виборів та глибока криза у Франції створюють нові виклики для глобальної безпеки та підтримки України. Що зміниться у вашингтонських кабінетах у разі перемоги демократів у Конгресі? Чому американська двопартійна система поступово наближається до кризи? І головне – які наслідки матиме можливий прихід до влади Марін Ле Пен у Франції для європейської та української підтримки - читайте нижче у скороченій версії розмови або дивіться на Youtube.
– Почнімо зі Сполучених Штатів. Соціологи прогнозують високу вірогідність того, що демократи візьмуть більшість у Палаті представників і мають непогані шанси на Сенат. Наскільки це змінить розклад сил? Чи варто очікувати карколомних змін після 3 листопада?
– Звичайно, карколомних змін, на жаль, не буде. Зараз картина виглядає так, що можна очікувати перемоги демократів у Палаті представників – причому з відносно стабільною більшістю, не "на вістрі ножа". Щодо Сенату прогнози обережніші, але такий сценарій теж можливий.
Якщо демократи візьмуть Палату представників, для Дональда Трампа це означатиме кінець його спроб реалізувати законодавчу програму. Демократи почнуть його "кошмарити": проводитимуть розслідування, слухання. Трамп це чудово розуміє, тому робить усе можливе, щоб мінімізувати перемогу демократів.
– Ви згадали про можливий імпічмент. Якщо демократи візьмуть обидві палати, чи реальний такий сценарій?
– Абсолютно нереальний. Це з категорії кошмарів. У Палаті представників достатньо простої більшості, але в Сенаті для імпічменту потрібно дві третини голосів, яких демократи за жодних сценаріїв не матимуть. Тому це буде чистий політичний спектакль, на який демократи навряд чи захочуть марно витрачати політичний капітал, як це вже було перед виборами 24-го року.
– Як перемога демократів у Конгресі вплине на зовнішню політику США та допомогу Україні?
– Головна фігура у формуванні зовнішньої політики – це все-таки президент. У зовнішній політиці радикальних змін ми не побачимо. У внутрішній політиці все залежатиме від того, чи готовий Трамп зважати на реалії. Є теорія, що він поводитиметься ще більш агресивно, доводячи всім, що він є "директором Всесвіту" та Сполучених Штатів, і що Конгрес йому не указ.
Якщо говорити про допомогу Україні чи санкції, то навіть якщо Конгрес виділить кошти або ухвалить закон про санкції, Трамп спирається на свою концепцію "імперського президентства" і вважає, що має право використовувати ці гроші чи ні. Ми вже бачили, як він саботує або відтягує виконання рішень під приводом "мирних перемовин" з Росією.
– Тобто оптимізму поки мало?
– У цілому треба готуватися до того, що якісь притомні зміни ми побачимо скоріше за все лише в січні 2029 року – якщо, звісно, до влади не прийде наступник Трампа тієї ж орієнтації. Ці два роки, що залишилися, для нас будуть дуже складними.
– А що відбувається всередині Демократичної партії? Хто може стати головним кандидатом на президентських виборах за два роки?
– Зараз однозначного лідера немає. Це скоріше “вінігрет з кандидатів”. Серед помітних фігур – група сильних губернаторів із низки штатів (наприклад, губернатор Каліфорнії Ньюсом). Чи може повернутися Камала Гарріс? Її висування не виключено, але я ставлюся до неї дуже критично як до політика, вона себе явно не показала. Також варто звернути увагу на нові обличчя, наприклад, сенатора від Джорджії Оссаффа, який дуже вправно комунікує.
Окрему тривогу викликає посилення ультралівого крила (Александрія Окасіо-Кортес, Берні Сандерс). Якщо ця фракція у Конгресі буде великою, вони можуть просувати тезу про те, що треба думати про пересічних американців, а не про допомогу Україні. Це додатково ускладнить для нас ситуацію. Загалом усі ці процеси в обох партіях свідчать про системну кризу двопартійної системи США, через неї з часом ми можемо побачити формування третьої політичної сили.
– Перейдімо до європейського кейсу. Погроми та протести у Франції багато експертів називають прямою дорогою до президентства Марін Ле Пен. Наскільки ці побоювання обґрунтовані?
– Те, що Ле Пен вийде у другий тур президентських виборів – це вже консенсус у Франції. Останні заворушення, особливо з боку ліворадикальних сил на чолі з Меланшоном, ще більше підняли рейтинг Ле Пен.
Якщо у другий тур вийде пара Ле Пен – Меланшон, то для нас і для Франції це буде вибір між поганим і ще більш поганим. Для інтересів України ліві радикали не менш, а то й більш небезпечні. Вся надія залишається на те, що центристи та традиційні праві об'єднаються навколо єдиного сильного кандидата – наприклад, колишнього прем'єра Едуара Філіппа – і спрацює формула "будь-хто, крім радикалів".
– Якщо ж Марін Ле Пен усе-таки стане президентом Франції, чого очікувати Україні?
– Позитивних змін точно не буде. Найголовніше – вона чітко заявила, що припинить двосторонню фінансову підтримку України. І це спирається на реальний катастрофічний стан державних фінансів Франції.
Але гірше інше: вона обіцяє блокувати допомогу Україні на рівні Євросоюзу через своїх представників у Європарламенті на чолі з Жорданом Барделла. Вона виступає за припинення війни за будь-яку ціну, проти надання далекобійних систем та летальної зброї, дозволяючи лише нелетальну допомогу та тренування. До речі, це дуже близько до позиції Трампа.
Крім того, не варто забувати, що партія Ле Пен тривалий час була глибоко русофільською (чи радше путінофільською). Люди з такими поглядами нікуди з її оточення не зникли. Вона також виступає проти членства України в Євросоюзі.
– Чи означає це, що Україна має готувати дипломатичні мости до її команди вже зараз?
– Абсолютно. Треба вже зараз вести розмови, щоб чітко визначити, що можливо, а що ні, і бути готовими мінімізувати втрати у разі її перемоги. Хоча робити це треба вкрай обережно, щоб не зіпсувати стосунки з нашими поточними союзниками і політичними опонентами Ле Пен.
– Чи є прихід Ле Пен загрозою для самого європейського проєкту?
– Безперечно. Хоча вона вже відмовилася від ідей радикального виходу з ЄС чи єврозони 2017 року і тепер говорить про "реформування зсередини", її прихід неминуче посилить позиції євроскептиків, послабить ЄС загалом і зруйнує франко-німецький тандем, на якому тримається Євросоюз. Це величезна проблема і для Європи, і для нас.