Давид Арахамія: Нам не дуже приємно втрачати людей у фракції, але настали нові часи

Фракцію влади продовжує трясти через різні скандали, незважаючи на відносний політичний спокій та відсутність політичного життя в країні як такого. Лише за останні дні двоє депутатів від "Слуги народу", Юрій Арістов та Андрій Холодов, написали заяви про складання мандатів.

У розмові з РБК-Україна Давид Арахамія каже, що ще кілька їхніх колег перебувають на межі вильоту з фракції – але не через скандали, а через небажання підтримувати законопроекти, прийняття яких вимагають західні партнери України, у тому числі для надання нам подальшої фінансової допомоги.

Водночас, наголошує Арахамія, щодо кожного конкретного депутата ситуація завжди розглядається окремо і треба шукати баланс – адже якщо виганяти з фракції всіх, хто провинився, то збирати голоси за ті самі законопроекти стане ще складніше. А монобільшість втратить свій статус.

– Ваша фракція продовжує втрачати депутатів через різні скандали, і останнім часом їх стало відчутно більше. Що відбувається у фракції, чи вважаєте ви ситуацію нормальною, чи збираєтеся якось реагувати, покращувати дисципліну?

– Наша історична місія – привести до парламенту на зміну старим політикам нових. З перших днів ми поставили нові стандарти політичної культури та політичної відповідальності. Нам не дуже приємно втрачати людей у фракції, але з'явилися нові стандарти та настали нові часи.

На даний момент за весь час каденції з нашої фракції пішли або виключили 17 осіб. Частину цих людей – не через скандали, а тому, що виявилися не готовими брати на себе політичну відповідальність за виконання обіцянок, які давали на виборах. Це від початкового чисельного складу фракції – 6,75%.

Враховуючи, як швидко йшов відбір кандидатів у депутати, і це були люди, які не були до цього причетні до політики, не всі з них пройшли перевірку командної роботи. Я з самого початку каденції казав, що за будь-якого підбору кадрів, навіть професійним агентством, закладено до 15% похибки. Я для себе говорив, що якщо у нас буде в результаті 10% кадрових помилок, то ми зробили хорошу роботу.

Має бути політична відповідальність, в ідеалі така людина має здати мандат. Ми на це можемо вплинути лише політичним тиском, що ми й робимо, оскільки у парламенті, на відміну від місцевих рад, ми не маємо імперативного мандату. На місцевому рівні ми позбавили мандатів десятки депутатів.

Інституцію політичного очищення у нас створено, і вона працює. У кожній фракції парламенту є щонайменше 10% людей, які або потрапили в поле зору правоохоронців, або здійснили якісь неприпустимі з моральної точки зору вчинки. Але в "Слузі народу" відразу на це реагують, а в інших фракціях говорять про "політичний тиск" тощо.

Тож ми задали тренд і сподіваюся, що й інші партії, які пройдуть до наступного парламенту, слідуватимуть цьому тренду на політичну відповідальність. Бо, як ми бачимо, старі політики не хочуть змінюватись. Вони звикли до кругової поруки, і ця шкідлива звичка їх загубить.

– У зв'язку з чим таких історій у вас побільшало останнім часом? Пішов імпульс жорсткіше реагувати чи просто самі нардепи перестали бачити береги?

– Наша позиція як була, так і лишилася. Але у суспільстві градус сильно підвищився. І якщо, наприклад, святкування дня народження під час ковіду вважалися просто аморальним, то зараз ставлення зовсім інше. Бо війна, бо люди гинуть щодня, бо багато людей втратили близьких, роботу, все своє майно…

Колективне невдоволення владою насамперед фокусується на депутатах, так, напевно, історично склалося. Це наша політична традиція. Я це бачу навіть із соціології. На початку повномасштабної війни сильно збільшилася довіра до всіх органів влади, навіть до тих, до кого вона завжди була низька. І поки спочатку Верховна Рада працювала в абсолютно закритому режимі – навіть до Верховної Ради. Але як тільки Верховна Рада трохи відкрилася, відразу все відкотилося до 2%.

У нас є сотні людей, які здійснили подвиги на терені парламентської дипломатії, зробили величезний внесок для отримання Україною зброї, грошей тощо. Але якийсь депутат дозволяє собі їздити на Мальдіви, тоді як інші депутати власним коштом їздять у відрядження і вибивають якісь речі для нашої країни. Зазвичай тригером є журналісти, бо ми не знали, я не знав як голова фракції, що Арістов літав на Мальдіви.

Він у мене брав допуск на поїздку до Вільнюса, і він там був, я бачив фото, які він публікував. Він зустрічався з представниками оборонного комітету, і я подумав, що все гаразд. Я на нього чекаю на наступне засідання Верховної Ради. Він туди прийшов. І якби не було журналістського розслідування, ми нічого б і не знали. Важко навіть уявити, що в когось вистачить розуму в такий складний для країни час їздити на Мальдіви. Це щиро обурило багатьох колег із фракції.

– Чи плануються якісь посилення дисципліни, зокрема виїзду депутатів з України? І чи є ще кандидати на виключення із фракції?

– З другого питання почну. У нашого парламенту зараз є історичне завдання – наблизити вступ України до Євросоюзу. Це не лише сім критеріїв, які на поверхні, це ще 37 євроінтеграційних законів, які мають бути ухвалені.

Не всі з потрібних законів популярні – наприклад, законопроект про повернення податків на колишній, довоєнний рівень та поновлення перевірок був непопулярним, і я важко зібрав за нього голоси. Але це була умова надання нам макрофінансової допомоги. На сьогодні вже, напевно, понад 60 копійок у кожній гривні, яка є у бюджеті, – це гроші іноземних партнерів. І якщо партнери вважають, що це потрібно зробити, після консультацій, на яких ми максимально чинили опір, але все одно це було поставлене як жорстка умова, – то я хочу чи не хочу, але я повинен збирати під це голоси і робитиму це.

Звичайно, у нас дехто хоче бути популярним, сказати, що вони не будуть за щось голосувати, оскільки вважають, що для них так політично вигідніше.

Але в нас зараз жодних виборів немає, політики як такої немає, ми живемо у порядку денному, коли ми маємо виконати перше, друге, третє, і цей список є обов'язковим. І ті, хто не хочуть підтримувати – моя думка: нехай складають мандат, потім нехай йдуть на наступні вибори, коли вони будуть проводитись, та розповідають виборцям, які вони були гарні, коли за щось не проголосували.

– Конкретні люди є? Їх декілька?

– Так, їх кілька, ми беремо їх у роботу, даємо останній шанс, показуємо їм результати важливих голосувань. Наприклад, з релігійних питань ми завжди маємо вільне голосування, з таких питань, як Стамбульська конвенція, – теж. А коли є міжнародні зобов'язання, взяті державою, я не бачу коридору для плюралізму думок, ці рішення треба просто виконувати, як обіцяли.

Андрій Холодов (Фото: Віталій Носач/РБК-Україна)

– Отже, якщо ці кілька людей не проголосують за ключовими законами, витягнуть картку, не прийдуть на засідання тощо – чи буде рішення про виключення та подальший тиск, щоб вони здали мандат?

– Абсолютно вірно.

– А щодо виїздів?

– Наразі процедура і так досить жорстка, там три стадії, але, як бачимо, вона теж не дає гарантій. Тому зараз ми підключили ще внутрішню безпеку партії, це додатковий захід, побачимо, як це спрацює. Я вже не говорю, що є й правові наслідки порушення жорстких правил, чим мають займатися правоохоронні органи. Я думаю, що після останньої ситуації з Арістовим процес уже налагодиться.

– Ви могли б підтвердити інформацію про фактично повну заборону депутатам виїжджати за кордон, вона активно обговорюється у кулуарах?

– Ми не можемо взагалі не випускати депутатів. Є багато міжнародних інституцій та місій, на кшталт ПАРЄ, за участь наших депутатів у яких офіційно сплачує держава Україна. Але 99% відряджень депутатів відбувається за власний рахунок або рахунок приймаючої сторони без шкоди для бюджету України.

Я голова групи дружби зі США. За минулий рік я їздив туди разів п'ять і витратив десятки тисяч доларів своїх грошей. Дякувати Богу, моя декларація дозволяє це робити. Відразу даю попереджувальний коментар: у Вашингтоні нема де відпочивати, це безперервний потік зустрічей, по сорок зустрічей за три дні.

Загалом тут йдеться більше про моральний аспект, і ми більше депутатів виключали саме за порушення моральних засад, ніж юридичних аспектів. Так, є низка наших політичних опонентів, які намагаються роздмухати абсолютно кожну історію, кричать: коли ж ви вже виключите когось із фракції. Стратегія тут зрозуміла. У нас є монобільшість, але якщо ми й надалі в такому ж темпі виключатимемо, вона може перестати бути монобільшістю, і тоді доведеться формувати коаліцію.

– Не секрет, що голоси в залі збираються насилу. Ви втрачаєте депутатів, особливо якщо вони не просто виключаються, а самі втрачають мандат – наскільки це може ускладнити позитивні голосування?

– Звісно, може. Тож і шукається баланс. Ми дивимося на ситуацію, наскільки провина важка. Я не ставитиму на чашу терезів мою можливість забезпечувати ухвалення законів і те, щоб комусь догодити. Історія буде судити не з того, хто вигнав чи не вигнав Арістова, а з того, чи прийняв парламент дев'ятого скликання необхідні закони, і чи прийняли нас, чи не прийняли до Європейського Союзу.

Оцінюватимуть за тим, чи змогла Рада виконати свою історичну місію під час війни, чи не змогла. Звичайно, це не означає, що треба ігнорувати думку суспільства і нічого не робити, ми ж проактивно все робимо. Але я хотів би побачити якусь схожу рефлексію в інших політичних партій, які могли б хоча б ініціювати процес виключення в себе. Але вони тримаються один за одного, розраховуючи, що це ніяк не вплине на свідомість виборця наступного разу.

Юрій Арістов (Фото: Віталій Носач/РБК-Україна)

– Покарання за різні провини працює явно нерівномірно. На конкретному прикладі. Є депутат Арістов, який винен у відпочинку на Мальдівах. У той же час є депутат Торохтій, який, по суті, винен у порівнянних речах: його родина купувала дорогі машини під час війни, сам він разом із дружиною відпочивав у Болгарії, де вона, як повідомляється, також отримала нерухомість. У підсумку Арістов за лічені дні втратив мандат і навіть отримав підозру – а у Торохтія, як бачиться, все цілком непогано. Легко дійти невтішного висновку, що покарання залежить від того, які стосунки у конкретного "порушника" склалися зокрема з вищим керівництвом країни.

– Дружина Торохтія не належить до нашої політичної партії. Ще до того, як вони були одружені, вона вже вела такий самий, скажімо так, демонстративний спосіб життя, з Майбахами, Бентлі та іншими речами, які на той момент не стосувалися навіть самого Торохтія. Коли трапилася ця історія, я її уважно вивчав. Враховуючи те, що і після укладення шлюбу з Торохтієм вона не змінила своїх звичок, не перестала користуватися Інстаграмом, і гуляла за ті гроші, які вона має…

– Тобто вона має окреме джерело коштів, незалежне від народного депутата?

– Так, це легко перевірити, порівнявши "до" та "після". Якби вона до весілля з ним їздила на Ланосі, а потім почала їздити на Мерседесі, це була б інша справа. Тож тут виключно моральний аспект. Я, як можу, намагаюся стежити за мораллю депутатів, але за мораллю їхніх дружин я вже стежити не можу.

– А поїздка до Болгарії? Так, це не Мальдіви, це скромніше, але все ж таки – це відпочинок на зарубіжному курорті під час повномасштабної війни.

– Тоді йому було виписано відпустку, на той час ще можна було так робити, і він поїхав за дитиною. Я тут не хотів би особливо вдаватися до деталей, але там були судові процеси навколо дитини, і він її супроводжував.

Це не Арістов із Мальдівами. Але все одно, ви не уявляєте скільки разів я з використанням нецензурної лексики розмовляв з Торохтієм. Я навіть із дружиною його познайомився, і їй це висловив. Але все ж таки це трохи не та ситуація. Тут є деякі спроби маніпулювати ситуацією, щоби ще більше зменшити нашу фракцію.

А щодо Арістова на нас ніякого тиску не було. Як тільки з'явилася інформація від журналістів, ми одразу верифікували інформацію та миттєво ухвалили рішення. По Торохтію був тиск, але я розібрався. Так, це провина, але не так його, як його дружини, яка не є членом фракції. І, зрештою, Торохтій все одно понесе за це політичну відповідальність, якщо захоче ще раз кудись балотуватися.