Про те, чи стане Німеччина під проводом Фрідріха Мерца новим лідером західного світу, як новий канцлер ламає усталені правила німецької політики і чи чекати Україні на поставки "Таурусів" – читайте в матеріалі журналістів РБК-Україна Мілана Лєліча та Романа Кота.
Головне:
"Це справді останнє попередження партіям демократичного центру", – заявив одразу після виборів 23 лютого Фрідріх Мерц, який сьогодні, 6 травня, офіційно має стати новим канцлером Німеччини. Він мав на увазі захмарно високий – 21% – голосів, який набрала праворадикальна "Альтернатива для Німеччини" (АдН).
Цього разу очолюваний Мерцем Християнсько-демократичний союз (ХДС), разом із вічними союзниками із Християнсько-соціального союзу (ХСС), зміг сформувати спільно з соціал-демократами "велику коаліцію". Щоправда, майбутній уряд Мерца буде спиратись на вкрай тонку більшість в бундестазі – лише у 13 голосів.
Але й сама можливість в принципі сформувати коаліцію без праворадикалів, за багатьма оцінками, в Німеччині може статись чи не востаннє. Стрімке зростання популярності АдН в наступному скликанні бундестагу може призвести до того, що при формуванні наступного уряду без них вже не вдасться обійтися.
Тож Мерцу належить заламати цей тренд, повернувши симпатії німецького виборця до традиційних центристських партій. Але робити це йому доведеться у вкрай непростих умовах, як внутрішніх, так і зовнішніх.
Німецька економіка, двигун усього Євросоюзу, вже тривалий час перебуває в рецесії. Тарифні суперечки зі США тільки додають нестабільності. Невирішеною лишається проблема міграції. Війна в Україні досі триває, а офіційні особи з німецької армії та розвідки відкрито говорять про те, що за кілька років Путін зможе атакувати вже й країни НАТО.
Навіть до вступу на посаду Мерц встиг розгубити частку отриманої на виборах довіри. Останні опитування Forsa свідчать, що зараз за ХДС/ХСС проголосували би 24% німців, тоді як ще в лютому на виборах блок набрав 28%. А більше половини електорату взагалі не вірять в те, що Мерц зможе стати хорошим канцлером.
Натомість популярність АдН і надалі б'є рекорди. За два місяці з останніх виборів вона набрала ще п'ять відсотків популярності і тепер лідирує в опитуваннях – вперше у повоєнній німецькій історії – з показником у 26% підтримки.
Втім, будь-яка криза автоматично означає і можливість. В цьому випадку – можливість для Мерца повернути Німеччині вже призабуту роль європейського лідера. "Німеччина має всі шанси перетворитися для України в партнера номер один. Саме зараз настав цей історичний момент, коли Німеччина може стати справжнім лідером Європи, не лише як економічна потуга", – сказав в інтерв'ю РБК-Україна екс-посол в Німеччині Андрій Мельник.
Деякою мірою Мерцу буде простіше працювати на посаді, аніж його попереднику Олафу Шольцу. Новий канцлер спиратиметься на коаліцію із двох, а не трьох партій, що дає більше простору для маневру. Однак накладені союзом із соціал-демократами обмеження все ж лишаються, що втілилося і в коаліційній угоді між ХДС/ХСС та есдеками, де часто бракує конкретики.
Приміром, коаліціанти домовилися "продовжувати і посилювати" різноманітну підтримку України, без особливих подробиць про її обсяги та характер.
Однак у своїх публічних виступах останніх тижнів Мерц демонструє куди більшу рішучість. Тим паче, що період між німецькими виборами та його вступом на посаду припав на максимальну турбулентність у світовій політиці, викликану активністю Дональда Трампа.
Європа досить швидко зрозуміла, що "вічний" союз зі Сполученими Штатами раптово може бути розірваний, а безпека і майбутнє Євросоюзу – це справа самого Євросоюзу, про що відкритим текстом кажуть представники нової американської адміністрації.
"Ключовий меседж для Дональда Трампа: Німеччина знову на правильному шляху. Європа може покластися на Німеччину", – заявив Мерц після підписання коаліційної угоди, пообіцявши "сильний план, щоб знову вивести нашу країну на передове місце".
Прикметно, що тим самим він пішов врозріз із власним усталеним політичним світоглядом. Як зазначає European Council on Foreign Relations, зовнішньополітичні погляди Мерца завжди спирались на три стовпи: це відданість загальноєвропейській справі, тісний союз зі США, а також максимально звужене розуміння німецьких "національних інтересів". Інакше кажучи, небажання позиціонувати Німеччину як загальноєвропейського лідера та провідника.
Але бурхливі часи змусили Мерца переглянути свої підходи. Бо ж недарма аж 82% німців вже не вважають США надійним союзником. І Німеччина Мерца, в очікуванні багатьох, як всередині країни, так і за кордоном, покликана заповнити цей вакуум лідерства у західному світі.
Для цього Мерцу, ще навіть до здобуття канцлерської посади, довелося вживати заходів, які суперечать не лише його світогляду, а й обіцянкам під час виборчої кампанії.
Так, під час агітації Мерц активно виступав за обмеження бюджетних витрат, це було однією з ключових передвиборчих обіцянок. Але вже у березні лідер ХДС провів через парламент зміни до Конституції, які зняли обмеження на фінансування кількох сфер, зокрема й оборони, за рахунок запозичень – послабили так зване "боргове гальмо".
Для цього довелося навіть скликати екстрене засідання бундестагу вже минулого скликання, за лічені дні до завершення його каденції – адже в нинішньому скликанні для зміни Конституції точно забракло би голосів.
Це рішення відкрило дорогу не лише для виділення давно обіцяних 3 млрд євро на допомогу Україні, а й для значно масштабніших проектів. Зокрема, Мерц планує влити до трильйона євро в розвиток німецької армії та інфраструктури – що за старих конституційних правил було би технічно неможливим.
Втім, Мерцу ще треба буде переконувати німецьких виборців у доцільності таких кроків. Німецьке суспільство не є прихильним до того, аби країна брала на себе додаткові зобов'язання і відігравала лідерську роль у Європі.
"Якщо ми подивимося на соціологічні опитування, то на питання про те, чи Німеччина мала би брати на себе більшу відповідальність за безпеку в Європі або ж більшу відповідальність за якісь міжнародні справи, то понад 50, а то і практично 60% німців відповідають на це питання негативно", – сказав РБК-Україна політолог-міжнародник, аналітик в Західному Інституті в Познані Віктор Савінок.
Ймовірно, тут грають роль деякі поширені серед німецького суспільства стереотипи. "Багато хто в Німеччині свято переконаний в тому, що якщо Путін дійсно вирішить піти далі і нападе на інші європейські країни, то Берлін зможе домовитися з росіянами, щоб їх не рухали. Саме цим, як на мене, пояснюється така неспішність у посиленні власної обороноздатності – сподіванням на те, що вони все "розрулять", – сказав РБК-Україна Андрій Мельник.
За словами дипломата, ілюзорність таких сподівань очевидна навіть з огляду на бекграунд Путіна, який зустрів розвал СРСР ("найбільшу геополітичну катастрофу 20-го століття", за словами російського диктатора) якраз у Східній Німеччині. Тож вона в уяві господаря Кремля теж є частиною радянської імперії. "Я вірю, що Мерц відчуває реальність цієї воєнної загрози для Німеччини і буде відповідним чином діяти", – зазначив Мельник.
За останні тижні РБК-Україна чуло багато сподівань від українських посадовців та західних дипломатів на те, що Німеччина під проводом Мерца загалом буде провадити значно активнішу зовнішню політику, ніж за попередників. Власне, не встиг ще Мерц отримати офіційні канцлерські повноваження, а цей процес вже почався.
Приміром, Німеччина дуже активно включилась в роботу "коаліції рішучих", її представники беруть участь в різноманітних зустрічах на тему мирного врегулювання в Україні, на рівні з французами та британцями. Це при тому, що для характеристики уряду Шольца слово "рішучий" було, напевно, найменш доречним епітетом.
На українському треку цю рішучість Мерцу доведеться продемонструвати вже дуже скоро. "Лакмусовим папірцем для нової коаліції стане постачання Україні крилатих ракет дальнього радіусу дії "Таурус". Мерц під час виборчої кампанії і після своєї перемоги прямо виступав за надання Україні системи "Таурус", – сказав РБК-Україна Мельник.
Попри те, що самі по собі "Тауруси" не зможуть радикально змінити хід бойових дій (тим паче, Німеччина апріорі зможе надати Україні досить обмежену кількість ракет), але кращої перевірки політичної волі Мерца годі й шукати.
Адже він з легкістю може знайти чимало пояснень відмови надавати Україні "Тауруси": це і позиція партнерів по коаліції – соціал-демократів, і громадська думка в Німеччині, яка боїться, що таким чином країну "втягнуть у війну", і загальна невизначеність адміністрації Трампа щодо допомоги України.
Тема "Таурусів" уже викликає суперечки всередині правлячої коаліції. Приміром, свій скепсис на цю тему висловив соціал-демократ Борис Пісторіус, який в новому уряді залишиться на посаді міністра оборони. За його словами, є "вагомі аргументи" як на користь цього рішення, так і проти.
Натомість його колега по уряду, представник ХДС Йоган Вадефуль, який займе посаду голови МЗС, раніше відкрито підтримував передачу Україні "Таурусів", хоча в останні дні став дещо обережнішим у цьому питанні.
Загалом же і Пісторіуса, і Вадефуля, як ключових з точки зору Києва урядовців, однозначно варто зараховувати до проукраїнського табору. "Вадефуль і Пісторіус – це дві фігури, які, по-перше серед населення мають велику довіру. А відновлення довіри до демократичної влади – це один із важливих викликів для цього уряду. У цих політиків є, з одного боку, довіра серед населення, хороші рейтинги і, з іншого боку, в обох є чітке розуміння тих безпекових викликів, які стоять перед Німеччиною", – сказав у коментарі РБК-Україна екс-консул України в Мюнхені, канцлер Українського вільного університету Дмитро Шевченко.
Не менш важливо, що в нової конструкції німецької влади канцлер та голова МЗС будуть членами однієї партії – ХДС, що дозволить уникати між ними суперечностей. Бо ж у попередньому уряді "зелена" голова МЗС Анналена Бербок нерідко конфліктувала із соціал-демократом Шольцом.
Щодо двох стратегічних питань – членства України в Євросоюзі та НАТО – позиція нового уряду чітко проукраїнська. Для Берліна це є не меншим політичним зрушенням, ніж відмова від "боргового гальма".
Особливо це стосується українського членства в НАТО, щодо якого німецька влада завжди була вкрай скептичною, як і Сполучені Штати. "Ми залишаємося вірними взятим на себе зобов'язанням щодо перспективи членства України в НАТО", – йдеться в коаліційний угоді.
Натомість в питанні українських біженців, який в Німеччині нараховується більше мільйона, нова влада налаштована досить жорстко. Але тут йдеться не про якесь упереджене ставлення саме до українців. А про відмову від фактичної політики "відкритих дверей", яку Німеччина провадила останнє десятиліття.
"Вони будуть стовідсотково згортати соціальну підтримку, і це було ясно і до виборів. Вони вже говорять про те, що українські шукачі захисту від війни будуть утримувати менше соціальних виплат, буде більше штрафних санкцій за безробіття. В принципі, це стосується не тільки українців, а будь-яких отримувачів соціальної допомоги", – сказав виданню Шевченко.
У 2022 році Мерц навіть спровокував скандал, назвавши українських втікачів від війни "туристами на соціальному забезпеченні". Згодом голова ХДС перепросив за свої слова, однак загального жорсткого підходу до міграційних питань не змінив.
Аж настільки, що за місяць до виборів порушив ще одне фундаментальне правило респектабельних німецьких політиків – ніколи не покладатись на голоси праворадикалів з "Альтернативи для Німеччини". Але наприкінці січня саме голоси АдН дозволили Мерцу провести через бундестаг резолюцію із закликом до суворих міграційних заходів.
Січневий маневр Мерца з АдН викликав справжню бурю в німецькому політикумі та суспільстві, аж до велелюдних акцій протесту на вулицях німецьких міст. Лідер ХДС проігнорував так званий "брандмауер" – відмову від будь-яких коаліцій та співпраці з ультраправими.
В нинішньому бундестазі праворадикали будуть найкрупнішою опозиційною фракцією, і уникати контактів з ними Мерцу буде ще складніше. Тим більше з огляду на вкрай скромний запас голосів у парламентської більшості.
"Мерцу буде непросто через те, що, з одного боку, частина його політичної сили вимагає від нього утримувати брандмауер за будь-яку ціну. Але, з іншого боку, зростає вплив середовища, яке заявляє, що брандмауер вже не має такої вагової сили, тож необхідно від нього відмовитися. Це передусім східнонімецькі діячі і різноманітні консервативні публіцисти", – сказав РБК-Україна Віктор Савінок.
За словами експерта, аргументи останніх зводяться до двох тез. Перша – що АдН не підготовлена до системної роботи в уряді, не має кадрів, тож залучення її до коаліції призведе до падіння рейтингів праворадикалів.
Другий аргумент – що АдН, ставши частиною влади, перейде до поміркованої риторики, як це сталося з радикальними силами з деяких інших європейських країнах.
"З обидвома цими аргументами можна дискутувати, особливо із другою частиною, про пом'якшення риторики, тому що ми бачимо, що протягом всієї вже понад 10-річної історії АдН радикалізує свою риторику", – сказав Савінок.
Виправдовувати потенційну співпрацю з праворадикалами Мерцу буде ще складніше з огляду на те, що днями партію офіційно визнали екстремістською. Але це не означає її заборони, такий статус передбачає хіба що ширші можливості німецьких спецслужб та правоохоронців щодо контролю її діяльності.
"Те, що АдН визнали екстремістською, не значить, що партія припинить своє існування. Я навіть бачу ризик у тому, що партія може врахувати це рішення і трохи переглянути свою політику і стати менш екстремістською, але від цього її ідеологічна платформа – повернення до Німеччини, якої вже немає, зразка 80-х років – не зміниться", – зазначив виданню Дмитро Шевченко.
За його словами, усвідомлення того, що на наступних виборах саме АдН може набрати найбільше голосів, може стати фактором, яке триматиме "велику коаліцію" разом, попри всі розбіжності. Сам Мерц поки дуже обережно прокоментував можливість заборони АдН як такої.
В будь-якому разі, завершення перехідного політичного періоду в Німеччині однозначно має піти на користь як самій країні, так і Європі в цілому й Україні зокрема. Неймовірно складні геополітичні умови підштовхують Німеччину і Мерца до того, щоб взяти на себе лідерство в західному світі. Тим паче, що другого шансу адекватним політикам німецький електорат вже може й не дати.
При написанні статті використовувались матеріали Bloomberg, ECFR, Al Jazeera, BBC, текст коаліційної угоди, експертні коментарі Віктора Савінка та Дмитра Шевченка.