Компанія Autostrada ввела в експлуатацію магістральний водогін "Запоріжжя-Томаківка-Марганець". Вода вже подається із Запоріжжя на насосно-фільтрувальну станцію у Марганець, де вона очищується та розходиться до споживачів - у Марганецьку, Мирівську, Широківську, Томаківську громаду.
Про це повідомляє РБК-Україна з посиланням на Facebook голови Комітету з розвитку інфраструктури Федерації роботодавців України та власника компанії Autostrada Максима Шкіля.
За його словами, друга гілка забезпечуватиме водою Нікополь, Покровське та Червоногригорівку Дніпропетровської області.
№Будівництво водогону та підготовку його до запуску Autostrada завершила ще у лютому. Увесь цей час довелося чекати на визначення балансоутримувача об’єкта та на забезпечення постійною напругою", - зазначив Шкіль.
Він також додав, що сучасна система водогону повністю автоматизована та інформатизована, наразі вже повністю працює від джерела постійного електропостачання. Створено централізований операторський пункт керування усім водогоном - на елементній базі сучасного обладнання автоматизації та систем передачі даних. Це дозволяє мінімізувати залучення оперативного персоналу та підвищити надійність та ефективність роботи водогону.
Магістральний водогін Autostrada побудувала з нуля за 7 місяців - від проєктування до реалізації. Це рекордно короткий термін. Тільки розробка проєктів такого рівня займає до півтора року. У нас цього часу не було, враховуючи гуманітарну катастрофу, в якій опинився регіон через підрив Каховської ГЕС.
"Одночасно тривало проєктування, отримання технічних умов, погоджень та дозволів і власне будівництво - проектувальники, геодезисти, будівельники працювали злагоджено та паралельно - безпосередньо на об’єкті, в режимі 24/7", - підкреслив Шкіль.
Зазначається, що протяжність мережі - 77,9 км. Проєктна потужність водогону - 150 000 м3 води за добу. Важливо було забезпечити забір води саме з Дніпра - найбільшої української річки, яка має постійний приток живої води. Так як через постійні ворожі обстріли доступ до русла Дніпра обмежений в багатьох районах, забір води вирішено було робити із Запоріжжя - великого промислового міста зі складним рельєфом.
Проєктувальники проводили траси фактично за картами, адже зйомка забрала би багато часу. І лише після того, як траса була прокладена, уточнювали все це геодезією. Влаштовували труби там, де це неможливо відкритим способом, а під автомобільними дорогами, залізницею та річкою - здійснювали проколи, методом горизонтального буріння - бурова установка пробурює свердловину, в яку затягують футляр у вигляді сталевої труби, після цього у цей футляр протягується склопластикова труба.
Для забезпечення електропостачання ВНС водогону споруджено загально 26-кілометрова основна та резервна лінії електропостачання мереж 6кВ та 35кВ, відповідно облаштовано на кожній ВНС трансформаторні підстанції напругою 6/0,4 кВ та 35/0,4 кВт. Для забезпечення безперебійної подачі напруги, в якості альтернативного (резервного) джерела живлення, на кожній підстанції встановлено по 2 дизель-генератори потужністю до 1 МВт.
При будівництві водогону було використано склопластикові труби, виготовлені із армованого скловолокном поліефіру. Такі труби витримують тиск до 26 атмосфер, вони легкі та довговічні - більш стійкі до високих температур та хімічних реагентів. Щоб убезпечити водогін від обстрілів, практично всю систему магістральних трубопроводів та насосних станцій сховано під землю.
Термінові та важливі повідомлення про війну Росії проти України читайте на каналі РБК-Україна в Telegram.