Арсеній Яценюк: Я не хотів повторити досвід Помаранчевої команди, всі "любі друзі" пересварилися

Головне:

• Загроза білоруського сценарію: Наявність легітимної парламентської опозиції у 2014 році дозволила передати владу в законний спосіб. Без цього Путін захопив би Україну ще тоді.
• Свідома відмова від президентства: Очоливши уряд воюючої країни, Яценюк склав із себе політичний мандат і відмовився від участі у виборах 2014 року, аби стабілізувати економіку і не допустити розколу демократичного табору.
• "Уряд камікадзе": Прийняття держави із 108 тисячами гривень на казначейському рахунку, спаленими резервами та боргом понад 70 млрд доларів вимагало непопулярних кроків – підвищення тарифів і жорсткої економії.
• Енергетична незалежність: Уряд Яценюка повністю відмовився від російського газу, розпочав диверсифікацію ядерного палива через Westinghouse та заклав основу для перемоги над "Газпромом" у Стокгольмському арбітражі.
• Політичні конфлікти в коаліції: Порошенко прагнув монобільшості та спровокував дострокові парламентські вибори 2014 року, але "Народний фронт" здобув перше місце, що призвело до протистояння всередині правлячої команди.
• Неформальне управління: "Семибоярщина" (Стратрада) слугувала неписаним, але цивілізованим інструментом узгодження рішень між Президентом, Урядом та парламентом.

До 35-ї річниці Незалежності України РБК-Україна продовжує спецпроєкт "Україна: 35 років незалежності" – серію відвертих розмов із людьми, які власноруч будували політичний та економічний каркас нашої держави.

Гостем нового випуску став прем'єр-міністр України у 2014-2016 роках, очільник уряду у найдраматичніший період сучасної історії та лідер партії "Народний фронт" Арсеній Яценюк.

В інтерв'ю Володимиру Куренному Арсеній Яценюк розповів про те, як Україна уникла білоруського сценарію в 2014 році, як вдалося виграти газову війну проти "Газпрому", як підписували Асоціацію з ЄС, чому уряд став "камікадзе" і до чого тут "торт Порошенка", а також про закулісся коаліційних війн із Блоком Петра Порошенка та функціонування неформальної "Семибоярщини".

Нижче наведено скорочену версію розмови, а повне інтерв'ю дивіться YouTube-каналі РБК-Україна.

Про вибори 2014 року, "один торт" Порошенка та загрозу білоруського сценарію

– Революція Гідності, "жити по-новому", підписання Угоди про асоціацію, безвіз, банкопад – це характерні ознаки часу, коли президентом був Петро Порошенко. Але ви були не просто очевидцем, а безпосереднім учасником цих подій. Чому після втечі Януковича суспільство обрало Порошенка, а не когось із лідерів Майдану?

– Почну з того, що ті часи минулися, але і нинішні часи також минуться. Найголовніше – щоб минулася війна, і щоб ми виграли в цій війні на наших умовах.

Фото: Яценюк про події 2014 року (інфографіка РБК-Україна)

Щодо 2014 року: була Революція Гідності та її політичне представництво. Це були люди, обрані народом до Верховної Ради. У 2012 році об'єднана опозиція "Батьківщина", яку я очолював, фактично виграла парламентські вибори за списками.

Це ключова відмінність між протестами в Білорусі та в Україні. Якби в Білорусі була представлена політична опозиція, вона б сьогодні була вільною державою. Якби у нас не було опозиції, яка в законний конституційний спосіб змінила владу, ми б сьогодні мали Білорусь. І війни б тоді не було, бо України б уже не існувало – Путін захопив би нас у 2014 році.

Фото: Яценюк про "торт Порошенка" (інфографіка РБК-Україна)

– Як так сталося, що саме Петро Порошенко виграв ті вибори вже у першому турі?

– Він був обраний на чесних і прозорих виборах. Ми із тодішнім в.о. президента Олександром Турчиновим ставили за мету провести вибори у найкоротші терміни, аби не дати Росії розхитати ситуацію.

Я мріяв, щоб вибори пройшли в один тур, бо нам потрібен був легітимний президент. Росія поширювала наратив про "нелегітимну владу", і мені як прем'єру доводилося їздити світом та доводити законність нашої влади.

З приводу обрання Порошенка у нас був жарт. Я казав: "Петре, за весь період Майдану ти приніс один торт "Рошен", і фактично за один торт тебе підтримали на президента". Але якщо без жартів – він був законно обраним президентом.

– Але ви, Кличко, Тягнибок свідомо відійшли вбік. Чому ви прийняли рішення не балотуватися?

– Я не просто відійшов. Коли мене обирали прем'єр-міністром воюючої країни (Крим вже був сім днів як анексований), я склав із себе політичний мандат і заявив із трибуни парламенту, що це буде "уряд камікадзе". Це було повністю свідоме політичне рішення.

Моя неучасть мала дві мети: стабілізувати ситуацію в країні та не допустити внутрішньополітичного протистояння в таборі демократичних сил. Якби я пішов на вибори, я б займався виборчою кампанією, а не порятунком держави.

З сьогоднішньої точки зору можу сказати, що я б ті вибори виграв, але треба було рятувати країну. Віталій Кличко пішов на вибори мера Києва за політичною домовленістю із Порошенком.

Про "кулю в лоб", Майдан та драму 2014 року

– Навколо вас чимало мемів, але найвідоміший: "Куля в лоб – то куля в лоб". Пам'ятаєте той момент?

– Я дуже добре пам'ятаю той час. Це був найважчий, жахливий період. Запах смерті вже витав у повітрі на Майдані. Коли хотіли штурмувати Адміністрацію Президента, я вийшов і сказав: "Люди, я не дам вас там розстріляти". Я розумів їхній план: спровокувати бійню і показати світові, що ми "заколотники".

Це відчуття відповідальності за людські життя я пропустив через себе. Тепер комусь смішно, особливо тим, хто не був на Майдані і не бачив тих смертей. Нинішні часи драматичніші в мільйон разів, але й тоді ми діяли на постійному адреналіні. А меми – це ознака того, що політик ще не зійшов зі сцени.

Про інтриги в коаліції, перемогу "Народного фронту" та боротьбу Порошенка

– На парламентських виборах 2014 року перше місце здобуває "Народний фронт", обігнавши Блок Петра Порошенка. Як ви згадуєте той період парламентсько-президентської республіки?

– Команда "Народного фронту": Олександр Турчинов, Арсен Аваков, Андрій Парубій – це була взірцева націонал-патріотична команда. І ми вибороли перше місце. Це був дійсно взірцевий період парламентсько-президентської форми правління.

Я страшенно не хотів повторити досвід Помаранчевої команди, коли всі "любі друзі" пересварилися. Це була моя особиста травма з часів спікерства: посваритеся – прийде третій. І прийшов Янукович.

– Тобто ви намагалися запобігти конфлікту?

– Володимир Зеленський був не першим, хто захотів дострокових парламентських виборів. Першим був Петро Порошенко. У 2014 році я приходжу до парламенту голосувати закони під транш МВФ – казна порожня, за газ і пенсії платити нічим, війна почалася. І раптом у залі хаос: Тягнибок і Кличко біжать оголошувати про вихід із коаліції. Петро Олексійович за закритими дверима тихо покликав їх розвалити коаліцію, бо хотів монобільшість у 40%.

Але Порошенко програв мені парламентські вибори. І після цього він та його команда вирішили жорстко воювати проти мене особисто та проти "Народного фронту". Я попереджав його: "Ви будете наступним, це одноходовка". Але я не виходив із цим публічно, бо тривала російська агресія, і власна гординя могла зруйнувати державу.

Були й кадрові помилки. Я поводив себе надто лояльно, погоджував людей за його квотами, а вони діяли у вузькополітичних інтересах. Взяти хоча б тодішнього міністра енергетики Володимира Демчишина. Я йому прямо на засіданні уряду казав: "Володя, ти сядеш у тюрму, тебе ніхто не прикриє!".

Про "уряд камікадзе", 108 тисяч у казначействі та розрив із "Газпромом"

Фото: Яценюк про 108 тисяч у казначействі (інфографіка РБК-Україна)

– Ви приймали рішення, за які в народі "дякую" не кажуть: підняття тарифів, жорстка економія, девальвація, банкопад. Ви почувалися "доктором без анестезії"?

– Анестезії я точно не давав, але сказав – вилікую. Будете ходити, тиск буде нормальний, але ліки гіркі. Я попередив із трибуни, що це "уряд камікадзе" і чекає лише важка праця.

Ситуація була катастрофічною: на єдиному казначейському рахунку на всю країну залишалося 108 тисяч гривень! Золотовалютні резерви Янукович спалив із 34 до 15 мільярдів доларів. Борги перевищували 70 мільярдів. Газу немає, контракту немає, Енергоатом повністю залежний від Росатома, армії немає.

Що нам вдалося зробити:

• Газова незалежність: повністю відмовилися від російського газу, перейшли на реверс із Європи та заклали основу для безпрецедентної перемоги над "Газпромом" у Стокгольмському арбітражі.
• Ядерна диверсифікація: підписали контракт із Westinghouse, знищивши монополію "Росатома".
• Фінанси: уперше в історії скоротили чистий борг держави на 4 мільярди доларів.
• Реформи: запустили систему Prozorro, податкову реформу, децентралізацію (разом із Володимиром Гройсманом) та запровадили жорстку відповідальність власників банків.
• Оборона: направили 5% ВВП на фінансування Збройних сил України.

Про підписання Асоціації з ЄС, безвіз і розмову з Меркель

– Ви підписували політичну частину Угоди про асоціацію з ЄС. Як відбувалися ті переговори?

– Коли я приїхав на засідання Ради ЄС у Брюссель, мені європейські партнери обережно натякнули, що підписання всієї Угоди варто відкласти. Я спитав їх: "Як я повернуся до Києва й поясню мільйонам українців і Небесній Сотні, які віддали життя за європейський вибір, що ми нічого не підписали?".

Ангела Меркель, Девід Кемерон і Дональд Туск зробили перерву. Вони повернулися з ідеєю розділити угоду: спочатку підписати політичну частину, а пізніше – економічну. Так ми і зробили. А наприкінці 2015 року наш уряд повністю виконав усі 102 критерії для отримання безвізового режиму.

Про відставку, медійну травлю та таємничу "Семибоярщину"

– Чому у квітні 2016 року ви вирішили добровільно піти у відставку?

– Це був перший випадок в історії України, коли прем'єр пішов добровільно. Причина – параліч владної коаліції. Міністри від БПП перестали приходити на засідання уряду. Проти мене працювала вся медійна машина: канали Медведчука, "Інтер" Фірташа і Льовочкіна, нардеп Онищенко, який пізніше зізнався британській пресі, що витратив 30 мільйонів доларів на моє зміщення.

Триматися за крісло в умовах штучної кризи означало б руйнувати країну. Але ми зберегли коаліцію, щоб не допустити дострокових виборів. І перед моєю відставкою парламент скасував своє ж політичне рішення про "незадовільну роботу уряду".

– У той період активно говорили про неформальний орган координації – так звану "Семибоярщину" або Стратраду. Як це працювало насправді?

– Наради проходили в кабінеті Президента за круглим столом. Там були не "ноунейми", а керівники держави: Порошенко, я, Турчинов, Аваков, Луценко, Парубій, пізніше Гройсман.

Це був неписаний інститут демократії – механізм узгодження рішень між виконавчою, законодавчою гілками влади та Президентом. Ми проходили все: від порядку денного парламенту до засідань уряду. Порошенко був працеголіком і полюбляв збирати такі наради о 2-3 години ночі.

Про Конституційну реформу, відмову від виборів 2019 року та проєкт "Стіна"

– Напередодні виборів 2019 року ходили чутки про пропозицію урізати повноваження Президента і перейти до парламентської республіки. Це відповідає дійсності?

– Я виступав за чітке розмежування повноважень між Президентом, Урядом і Парламентом. Президент має бути всенародно обраним Верховним Головнокомандувачем із чіткими конституційними функціями, без дублювання роботи уряду. Президент не повинен призначати членів АМКУ чи НКРЕКП, а прем'єр не має керувати армією. Але це стосувалося інституційної реформи, а не порятунку конкретних прізвищ.

– Чому ви та "Народний фронт" відмовилися від участі у виборах 2019 року?

– Яка мета брати участь у виборах, які ти не можеш виграти? Просто стати маргіналом чи протирати штани в парламенті з 10 депутатами? Бути статистом – не мій стиль. Якщо ти не можеш сформувати уряд чи сильну опозицію, у цьому немає сенсу.

– Якщо згадати проєкт "Стіна" – будівництво кордону з РФ. Чому довкола нього виникло стільки негативу?

– Це моя комунікаційна помилка – я недооцінив інформаційну машину. Мені здавалося очевидним, що мова йде про інженерно-фортифікаційне облаштування кордону: протитанкові рови, спостережні вежі, засоби контролю проти контрабанди та зброї. А люди намалювали собі у уяві китайський мур або "залізний купол" і чекали бетонну стіну.

– Як ви оцінюєте той період сьогодні? Це був світлий чи темний час?

– Це прекрасний, драматичний історичний час, коли народ повстав за свої права та виборов свою державу. Ми не дали Путіну знищити Україну у 2014 році, ми створили Збройні сили та підвалини, які дозволили вистояти у 2022 році. Боротьба триває, вона надовго. І наша головна мета сьогодні – виграти цю війну та зберегти Україну.