Армія боржників: як Росія скуповує "добровольців" для війни в Україні

Головне:

• Що обіцяють росіянам, купуючи їх в армію?
• Яка основна мотивація у жителів РФ йти на фронт?
• Що відбувається з російською економікою і скільки грошей витрачає Кремль на "закупівлю" солдатів?
• Який цікавий ефект для соціальної сфери чинить велика кількість грошей, яка з'явилася у жителів економічно відсталих регіонів РФ?

– Навіщо підписав контракт?

– Циган попросив. Працював я в нього. На яблуках, яблука збирали. Він мені - давай, туди сходи, будеш там вантажником працювати, легке робити. А гроші навпіл будуть.

Росіянина Олексія Шивова взяли в полон під Липцями в Харківській області. Він залишився без провізії, на шостий день пішов шукати воду, коли за його спиною пролунало "Стій". У себе в рідному місті працював у наймі - виконував завдання по господарству.

Одного дня чоловік, у якого Шивов збирав яблука, запропонував йому підписати контракт, а гроші ділити навпіл. Що там насправді за нього підписав господар, чоловік так і не зрозумів. На відео, яке дали в розпорядження Telegram-каналу "Николаевский Ванек", він уже перебуває в полоні, але все ще дивується, як так вийшло.

– Він усе за мене писав. Тільки я не знаю, що він писав, звичайно.

– Ти писати не вмієш?

– У мене три класи освіти.

Шивов - далеко не єдиний росіянин, який вирішив піти на війну за гроші. Ба більше - схоже, переважна більшість російських військових вирішили піти на фронт, щоб заробити.

Велика війна Росії проти України триває вже понад три роки, а пропаганда Кремля продовжує називати свою армію "добровольчою". По телевізору нескінченним потоком показують військових у парадній формі, без ніг і рук, але з медалями "за звільнення Маріуполя". Сам факт, що вони пішли на фронт, прикрашають, героїзують і зводять в абсолют - як приклад безумовної любові до батьківщини, захистити яку чомусь вирішили в Україні.

Однак той бік, де військових для штурмів фактично купують за гроші, користуючись економічним становищем депресивних регіонів, приховують. А тим часом, лише на один "рекрутський бонус" Москва у 2024 році витратила близько двох мільярдів доларів, а загальні видатки на військових за рік сягають майже 33 мільярди доларів.

За кілька років війни в Росії виросла ціла мережа рекрутингу, яка регулярно "постачає" на фронт людський ресурс. Одні запускають у мережу рекламу про військові пільги, інші шукають потенційних "добровольців" серед своїх, треті шерстять усіх підряд - від маргіналів до боржників. Останні ланки в цьому ланцюжку - самі майбутні військові. Потрапивши в полон, вони називають одні й ті самі причини, чому вирішили воювати.

Російська пропаганда, формуючи порядок денний в умах своєї аудиторії, наполягає на наративі "добровольча армія". Чоловіки, за словами ведучих топових ТВ-каналів, ідуть на фронт, щоб віддати Росії борг. У якомусь сенсі вони мають рацію - росіяни справді йдуть в армію за борги. Тільки йдеться не про "священний" борг, а про цілком матеріальний. Для таких у рекламі, яку крутять соцмережами, є окремий рядок - "списання боргів до 10 млн".

"Росіяни йдуть на фронт виключно за гроші. Є відсоток тих, хто пішов з якихось інших причин, але це вони все одно не патріотичні. Наприклад, друг пішов, друга вбили. Але, загалом, росіяни йдуть на фронт виключно за гроші. Тому це армія найманців, слово "доброволець" використовувати тут взагалі не можна", - говорить російський опозиційний політолог Іван Преображенський у коментарі РБК-Україна.

Вставай, страна огромная

Більша частина тих, хто підписує контракт з міністерством оборони Росії, роблять це заради виплат. У кожному регіоні вони відрізняються, але найчастіше для місцевих це нечувані суми. Особливо для економічно відсталих регіонів, де важко знайти роботу і в принципі чимось себе зайняти. Залишається вибір - або спитися, або йти в армію і сподіватися, що не вб'ють.

На етапі рекрутингу, тобто роботи "куратора" з потенційним військовим, йому, звичайно ж, обіцяють, що на передову він не піде. Переважна більшість росіян, які потрапили в полон, стверджують, що їх обдурили - говорили про тилову роботу, а послали на штурм.

– У мене був куратор, який обіцяв мені, що я по відношенню (документ для переведення з однієї частини в іншу - ред.) буду займатися іншими справами. Я думаю, понад 200 людей було кинуто. І свої відношення вони просто викинули. Ми їм дзвонили, а вони не брали слухавки. Коли ми вже приїхали, я написав куратору останнє повідомлення: "Спасибі, нас усіх забрали не туди".

25-річний росіянин Павло Ніколаєв із Волгограда вирішив підписати контракт, бо потрібно було погасити борг. Йому обіцяли інженерну спеціальність - згідно з його освітою. Потім забрали на підготовку, де Ніколаєв запідозрив недобре. Після підготовки - штурм.

Російський солдат у Ростові (фото: Getty Images)

– Нас повчали ухилятися від дронів. Трохи стрільби. І повезли на точку. Завдання моє полягало в тому, щоб закріпитися удвох на точці. Потім закріпитися в будинку і там у підвалі не спалитися. Потім нам сказали, що спустять нам якийсь подарунок. Підлетів дрон, скинув згорток у червоній ізоляційній стрічці. Подарунком виявився триколор.

Український військовослужбовець Олександр (справжнє ім'я і посада не розкриваються з міркувань безпеки - ред.) працює з російськими полоненими на етапі, коли вони ще не потрапили в СІЗО. Він регулярно з ними спілкується і його мета - дізнатися мотиви. Олександр зізнається, що ідейний росіянин йому попався тільки один раз. Інший "начитався бойової романтики" і захотів випробувати її на собі. Усі інші - боржники, зеки та антисоціальні елементи.

"У нас був ще один такий, зовсім свіжий. У нього був друг, він працював у військкоматі, напоїв його, запропонував підписати контракт. У підсумку той на війну пішов, а друг із військкомату премію отримав. Приведи друга й отримай премію - ця система в них реально працює", - каже Олександр.

Багато росіян дійсно йдуть на війну за "рекомендаціями" від друзів, які часто виявляються вербувальниками. Ними може бути хто завгодно - від менеджера середньої ланки в IT-компанії до продавчині в овочевому, з якою майбутній людський ресурс періодично випиває.

37-річного Олексія Кукушкіна з Володимирської області взяли в полон на Херсонщині. На батьківщині йому обіцяли, що він "крутитиме гайки" або в гіршому разі стоятиме на блокпосту. Але найгіршим випадком виявилося зовсім не те.

– Мені казали, або ти підеш механіком, або гайки крутитимеш, або підеш на пост. Будеш заробляти, не 200 тисяч, як бойові, але попрацюєш, у тебе вже буде 180-150 тисяч. На бойових ти не братимеш участі. А нас взяли ось так от - і в ж*пень.

Кукушкін теж пішов в армію через борги. На запитання військових про те, як він їх набрав, Олексій каже, що це процес недовгий. На уточнюючу репліку: "Ви грали, бухали, наркотики?" Кукушкін знизує плечима і додає: "По всякому".

– Майбутня дружина підтримувала рішення піти в армію?

– Ні.

– Що говорила?

– Що я довбо*б.

Рекламні брошури з рекрутингу в армію РФ виглядають як пропозиція престижної та вигідної роботи. "Роботодавець" обіцяє безліч різноманітних пільг, якісне навчання, супровід по всіх інстанціях і відпустку кожні півроку. З огляду на те, скільки проходить часу від підписання контракту до загибелі, цей пункт звучить максимально цинічно. Утім, як і вся реклама.

"Десь півроку тому їх називали тридцятиденками. Дуже часто від підписання контракту до полону минало менше місяця. Десь 2 тижні підготовка і потрапляєш у полон. Дехто нахвалює підготовку, для них нормальна - це якщо ти відстрілюєш чотири ріжки і з тобою займаються тактичною медициною", - каже український військовий Олександр.

Ще одна категорія - зеки або ті, кому загрожує в'язниця. Один із полонених розповідав нашим військовим, що потрапив на війну через погрози. Якось він зайшов у магазин мобільного зв'язку МТС, там йому не сподобалося обслуговування і він пригрозив, що всіх замінує. Через деякий час до нього додому прийшли поліцейські. Вони дали йому вибір - або фронт, або стаття за тероризм і в'язниця.

Багатьох забирають просто із зони. Практика, яку свого часу започаткував колишній ватажок ПВК "Вагнер" Євген Пригожин, успішно використовується і до сьогодні. Про це говорить 52-річний башкир Салават Ермабітов.

– Виходить, так і пішов. Випив, вкрав, усе, виходить і ось так.

Він же говорить про постійні побори просто на фронті. Не хочеш іти в штурм - плати, запізнився з відпустки - плати. Практика "блату" також успішно використовується російськими командирами й офіцерами. Причому далеко не факт, що хабар допоможе.

Російський мобілізаційний ресурс (фото: Getty Images)

"Один був із 810 бригади із Севастополя. Він заплатив 800 тисяч рублів, щоб продовжувати "тримати оборону Криму". У нього взяли гроші, і через тиждень він опинився на Курському напрямку, потрапив у полон. Відкати - регулярна тема. На все є ціни", - каже Олександр.

Пристосуванці

Потрапивши в полон, переважна більшість росіян намагаються каятися. Вони, звісно ж, нікого не вбивали, а якщо і вбивали, то випадково. В Україну йшли за грошима і сподівалися, що їм дадуть можливість повоювати в тилу. А опинившись у полоні, дуже раді - і це, схоже, єдина правда.

Олександр, спілкуючись із полоненими на найперших етапах, розповідає, що вони будь-що-будь намагаються сподобатися. Вони будуть із задоволенням критикувати владу і просити вибачення. Наприклад, 27-річний Сергій Улибін з Біробіджана клянеться, що йому соромно.

– Соромно найбільше перед вами. Що спіймали на вашій землі. Я не хотів, просто змусили внатурі ці командори. П'ятнадцять років, приїжджай, справи зробимо. Так би, звісно, не поїхав.

– Тобто, ти пішов на контракт, щоб прибрати умовний термін?

– Так.

А 40-річний Сергій Гавриков із Брянської області так прагнув сподобатися, що випадково наговорив на статтю в себе на батьківщині.

– Ми нашому уряду нах*й не потрібні. Ми для них ніхто. Путін ху*плет тепер для мене, я до нього ніяк не ставлюся тепер. Я і до цього до нього ніяк не ставився. Коли він підняв пенсійний вік.

– А вас тільки це збентежило?

– Ні-ні.

Наш військовий зазначає - каяття росіян нічого не варте. Звичайно ж, вони йдуть воювати за гроші. Але є ще одна важлива причина.

"З ними так кумедно розмовляти. Вони намагаються брехати, але це дуже відчувається, вони дуже хочуть тобі сподобатися. Вони всі підряд ненавидять Путіна. Але насправді в них немає жодної системи цінностей. Вони хочуть бухати, отримувати гроші і "вбивати х*хлів". Вони у себе вдома цим пишаються", - каже Олександр.

Непоодинокі випадки, коли у найсумлінніших у телефонах виявлялися відео, де вони гордо показують свою "роботу". Наприклад, знущання над військовополоненими. Близько півроку тому окупанти розстріляли захоплених бійців ЗСУ. Українським військовим поставили завдання – знайти росіян, які вбили полонених. Добровольців на це завдання довго шукати не довелося. Через певний час ЗСУ вже цілеспрямовано взяли штурмом шістьох окупантів. Трьох ліквідували, ще трьох взяли в полон.

"І так було цікаво, вони, не змовляючись, усі троє дали свідчення один проти іншого. Це такі зоновські приколи. Щоб не можна було визначити одного винного, вони зливають один одного", - додав Олександр.

Нові споживачі

У всіх своїх сьогоднішніх наступальних операціях Кремль робить ставку на людський ресурс. Російські війська скупчуються на напрямках у великих кількостях і в цьому їх, правда, складно перевершити. Вони можуть десятками і сотнями намагатися закріпитися на одній позиції. Їх ліквідують, але з'являються наступні, а за ними ще. І так, поки хтось один не добіжить до точки. До нього підтягуються ще. Кількість убитих для Москви не має жодного значення, головне - просунутися.

Однак людський ресурс, як би там не було, - задоволення не з дешевих, навіть для Кремля. Крім того, у російської економіки дійсно є проблеми. Вони поки що не критичні, але так чи інакше впливають на її стабільність. Одна з них - інфляція.

"Гроші є, тому що ці гроші друкуються, тобто в Росії продовжує розкручуватися інфляція, в Росії перегріта економіка і величезна кількість грошей йде на війну", - зазначив Преображенський.

До 2024 року, під час ухвалення бюджету, російський міністр фінансів назвав його "бюджетом перемоги" і заявив про плани знизити витрати на війну з наступного року. Але у 2025 все сталося навпаки - вперше чиновники провели секвестр бюджету, перерозподіливши резерв і соціальні витрати на оборону.

Мобілізовані в Москві відправляються в райони координації бойових дій (фото: Getty Images)

З початку війни Росія витрачала гроші зі своїх резервних фондів. Їх вистачило на 2,5-3 роки. Потім економіка стала "проїдати" те, що вона виробляє і заробляє. Якщо війна продовжиться, у РФ і далі урізатимуть "соціалку" на догоду обороні. Доти, доки рівень життя стане нестерпним - але й тут далеко не факт, що самі росіяни будуть щось із цим робити. Велика ймовірність того, що вони просто звикнуть, як це вже було не раз.

Поки що відбувається зворотна реакція, і про це говорять російські маркетологи, які зондують споживчий ринок. У 2025 році вони несподівано відкрили для себе "нових багатих росіян". Це ті, чий добробут зріс якраз за рахунок великих виплат і одноразової "ставки рекрута", яку часто отримують родичі військових. Ці нові споживачі за типом свого споживання залишаються бідними, на них добре працює реклама низького рівня, вони швидко витрачають гроші.

"Такий ефект був після Першої світової, коли в російські села повсюдно пішли гроші. Ця група стабільна, вона починає впливати на суспільство, зокрема через споживчу поведінку, вона визначає поведінку суспільства загалом. Тому що вона активна. І вона не рефлексує", - додає Преображенський.

Вони не ставлять запитань до влади, більша частина нових споживачів загалом задоволена своїм становищем, навіть якщо заради нього довелося розлучитися з родичем. Ті гроші, які вони отримують, поки військовий живий, і те, що їм приходить уже після його загибелі, - неймовірні суми. Більшість жителів глибинок не зароблять їх за все життя.

Типовий мешканець депресивного регіону піде на війну, бо йому здаватиметься, що це єдиний легальний спосіб заробити багато. У нього проста логіка, суть якої можна звести до однієї фрази - я маленька людина. Цією логікою вміло маніпулюють ті, хто видає кредити і ті, хто ними ж і залякує. А потім у найвідчайдушніший момент з'являється "куратор" - він розповідає про чудові перспективи в лавах російської армії та мінімальні ризики.

При цьому потенційного військового не мучитимуть питання морального характеру, тому що до війни вже звикли і вона буквально стала частиною побуту. Якщо сама держава не просто узаконила напад на сусідню країну, а й активно пропонує тобі взяти в ньому участь за хороші гроші - чому цим не скористатися?

Але так чи інакше, людський ресурс закінчується. Маргіналізованих чоловіків, готових убивати за гроші, стає менше. Поступово залишаться ті, хто оцінює ризики вище 210 тисяч рублів на місяць. Але до цього російська економіка вже не готова.

"Цей прошарок закінчується, тому вербувати людей стає дорожче. Небажання думати коштує дорожче і дорожче. Кількість людей, які не готові вмикати рефлексію, стає меншою, це видно з того, наскільки вони змушені піднімати виплати. Але зараз їх піднімати поступово перестали, тому що більше грошей уже немає, ніж є", - додає Преображенський.

***

Через три з половиною роки війни проти росіян стає дедалі очевидніше, що армія в РФ - це експлуатація злиднів і страху, а не військова структура в класичному її розумінні. Поки кремлівська пропаганда розповідає про героїв "СВО" та їхню неймовірну сміливість, на фронті все трохи інакше.

Про те, як там йдуть справи, українським військовим розповів 26-річний росіянин Олександр Шкутов. Він пішов у штурм і під час обстрілу його командир дістав поранення. Військовий стік кров'ю і загинув, а Шкутов не забрав з поля бою його тіло. На запитання "чому?" Олександр забарився і знизав плечима.

– Як ти розумієш фразу, що росіяни своїх не кидають?

– Ну... Якось зі свого досвіду зрозумів, що кидають.