Аналоги С-300 та "Іскандер-М". У чому небезпека іранської балістики у руках РФ

Зміст

• Іран готовий передати балістику РФ? Що відомо
• Які типи ракет може отримати Росія
• Чим небезпечні іранські ракети в руках РФ

Іран готовий передати балістику РФ? Що відомо

Як пише Bloomberg, європейські партнери України не виключають, що Росія незабаром отримає балістику з Ірану. Раніше він уже допомагав агресору ударними дронами, але передача балістичних ракет стане ще більш "тривожною подією". Тип, кількість та чіткі часові рамки поставок поки невідомі.

Балістичні ракети набагато швидші за крилаті і можуть нести куди більшу бойову частину. США та союзники НАТО неодноразово застерігали Тегеран від такого кроку. Рада нацбезпеки США, міністерство закордонних справ Ірану та його місія при ООН не відповіли на запит Bloomberg.

З наближенням зими тилові міста України та енергетична інфраструктура зазнають систематичних ударів. У понеділок балістика атакувала зокрема Київ, у ніч проти вівторка Миколаївську область, вдень - військовий інститут зв'язку та лікарню в Полтаві (відомо про понад 50 загиблих та понад 200 поранених). Сьогодні вранці аеробалістичні "Кинджали" брали участь у комбінованому нальоті на Львів, де також багато жертв.

Російський арсенал балістичних ракет включає власні "Іскандер-М" та північнокорейські KN-23. Вони запускаються з наземних платформ у прикордонних областях чи на окупованих територіях України.

Наприкінці серпня іранський міністр закордонних справ Аббас Арагчі сказав голові європейської дипломатії Жозепу Боррелю, що публікації у західній пресі про плани передати ракети Росії є "неправдивими". Але судячи з динаміки відносин Москви і Тегерана ці заяви не заслуговують на довіру.

Які типи ракет може отримати Росія

Розмови про передачу іранської балістики точаться давно, нагадує провідний науковий співробітник Національного авіаційного університету (НАУ), експерт з авіації та ракетного озброєння Валерій Романенко.

Про те, що Москва та Тегеран виходили на домовленості, писав Reuters ще восени 2022 року. Тоді російська сторона запросила ракети сімейства Fateh, а іранці нібито пообіцяли дві-три партії. За рік представник Білого дому Джон Кірбі, коментуючи візит тодішнього міністра оборони РФ Сергія Шойгу, заявив про загрозу передачі балістики малої дальності.

З посиланням одразу на кілька джерел у лютому 2024 року Reuters повідомив про поставку нібито 400 одиниць. Інформація не підтвердилася, і за цей час не було жодного удару по Україні іранськими ракетами. Місяць тому агентство писало про те, що десятки російських ракетників пройшли підготовку з використання ракет Fath-360.

На думку Романенка, на сьогодні лише теоретично можна обговорювати найбільш імовірніші типи. "Яких Ірану буде не шкода для Росії, тому що вони начебто готують удар по Ізраїлю. Всі далекобійні ракети направлятимуть саме туди. Але ті, які не в змозі долетіти до Ізраїлю, вони, здається, готові передати РФ", - вважає експерт.

Таким чином, співрозмовник пропонує зупинитися на п'яти типах малої та середньої дальності. Мала дальність - це ракети Ababil і Fath-360, середня - представники сімейства Fateh - Fateh-110, Zolfaghar та Dezful.

Ababil є найновішою розробкою. Ракета має масу бойової частини 45 кг та максимум б'є на 86 км. У Fath-360 заявлена бойова частина - 150 кг, дальність польоту - до 120 км.

Зазначимо, у звичного російського "Іскандеру-М" бойова частина 480 кг і дальність до 500 км. Тому Ababil і Fath-360 слід розглядати швидше як аналог зенітних ракет С-300, які Росія використовує для ударів по наземних цілях.

"Ці ракети потрібні росіянам для більш точної стрільби замість зенітних. С-300 теж летять по балістичній траєкторії, але прилітають куди попало. Точність Ababil і Fath-360 вважається вищою, тут радіус кругового відхилення менше 30 м", - пояснює Романенко.

Fateh-110 мають бойову частину на 400-500 кг та заявлену дальність до 300 км. Zolfaghar б'є далі та точніше, її боєголовка важить 579 кг, а дальність сягає 700 км. Найдальнобійніша з п'яти типів - Dezful з бойовою частиною 700 кг і дальністю до 1000 км.

Fateh-110 і Zolfaghar справді ближче до російського "Іскандеру-М". За словами співрозмовника, Zolfaghar може виявитися куди "неприємнішим" і не тільки тому, що її боєголовка на 80 кг важча.

"На термінальному відрізку, коли вона практично вертикально падає, бойова частина відокремлюється і корпус летить сам по собі. Боєголовка менше, ніж корпус, і її складніше збити прямим попаданням. У цьому плані нам навіть "Іскандери" з цільним корпусом легше перехоплювати", - наголосив він.

Що стосується Dezful, інформації про неї менше. Але загалом у експертному середовищі схиляються до того, що заявлені тактико-технічні характеристики іранських ракет можуть бути рекламними та не відповідати реальності. "Основна маса даних, що надаються, - приблизні", - додав Романенко.

Чим небезпечні іранські ракети в руках РФ

Покупка Ababil або Fateh-360 дозволить російським військам завдавати більших ударів по українським цілям у ближньому тилу. При цьому зберігаючи запаси ракет свого виробництва для цілей у глибокому тилу України, зазначають аналітики американського Інституту вивчення війни (ISW).

На думку Романенка, ці іранські ракети застосовуватимуться по прифронтових містах і зможуть діставати майже до Полтави. "У заявлений радіус Ababil на 86 км потрапляє ціла низка великих населених пунктів. Fateh-360 дають близько 120 км. Тобто всі вони полетять по наших бідних містах, яким на повну дістається від С-300", - сказав він.

Бажання росіян отримати іранські ракети, судячи з усього, пов'язане з проблемами власного виробництва. Іран, навпаки, не проґавить шансу заробити, як було з "шахедами". Після того як Москва налагодила випуск "гераней", виявилося, що насправді вони дешевші у 2-3 рази.

"Росіяни готові скуповувати ракети за будь-які гроші у будь-яких диктаторських режимів. Бо нездатні забезпечити "Іскандерами" досягнення стратегічної мети щодо знищення української інфраструктури. Іранські ракети їм потрібні, щоб тримати нашу ППО у постійній напрузі, а економіку - під постійними ударами", - зазначає експерт.

За його словами, наразі противник робить все, щоб вийти на можливість вирішення стратегічних завдань шляхом сучасної безконтактної війни.

"Коли бойові дії на фронті мають стримуючий характер, а основна битва йде за допомогою далекобійних ударів по промисловості та центрах управління. Росіяни намагаються вже 2,5 роки, не виходить. А тепер збирають ракети, де тільки можуть", - додав Романенко.

При підготовці підготовки використовувалися дані з відкритих джерел, публікації Bloomberg та Reuters, коментарі експерта з авіації та ракетного озброєння Валерія Романенка.