Абдул-Хакім Шишані: Багато хто у ФСБ незадоволений Кадировим і чекає, коли Путін піде

Абдул-Хакім Шишані – людина, чиє ім'я відоме далеко за межами Чечні. За його плечима участь у російсько-чеченській війні, командування Центральним фронтом армії Ічкерії. Після вимушеної еміграції він продовжив свою місію, очоливши чеченське угруповання в Сирії. Тепер Абдул-Хакім – головнокомандувач Збройних Сил Чеченської Республіки Ічкерія, він бере участь у російсько-українській війні на боці України.

В інтерв'ю РБК-Україна він ділиться своїми думками про те, як війни в Чечні, Сирії та Україні пов'язані між собою. "У Чечні, Грузії, Сирії, Україні – де їх тільки немає? В Афганістані вони вбивали, в Лівії перебувають, в Африці", – каже військовий, вказуючи на агресивну політику Росії.

Окрему увагу Абдул-Хакім приділяє стійкості українського народу: "Сказати, що Україна не витримає або не переможе, для мене це просто смішно". Він упевнений, що боротьба України за свою свободу – це лише частина великого процесу, який у підсумку може змінити всю геополітичну карту регіону.

Нижче в тексті – головне з розмови, повну версію інтерв'ю дивіться на YouTube-каналі РБК-Україна.

Про військовий досвід у російсько-українській війні

Важливо не те, як я потрапив сюди, а те, що я тут і воюю проти спільного ворога. Я брав участь в операціях у Бахмуті, Торецьку, Харкові та навіть у Білгородській області. У нас не прийнято хвалитися своїми досягненнями.

Дух українських військовослужбовців вражає. Рівень їхньої підготовки з кожним роком зростає, а стійкість залишається незмінною. Уже протягом трьох років ми бачимо стійкість і дух українського народу.

Чому росіянам вдається просуватися на фронті

Їхня тактика незмінна з часів Другої світової війни – "м'ясні штурми", коли кидають величезну кількість солдатів без відповідальності та підготовки. Поки в Росії є 140 мільйонів населення, вони діятимуть так. Але я впевнений, що Україна поверне свої території. Якщо світова спільнота продовжить підтримку, це лише питання часу.

Крим чи Донбас? Не бачу різниці. Якщо дадуть усе необхідне, літаки, далекобійні системи, все, що нам потрібно, усі території будуть повернуті – і Крим, і Донбас, і Херсон. Для України таким чином війна закінчиться, але для нас (чеченців - ред.) – ні, поки ми не повернемо свої території.

У чому відмінність війни в Україні від воєн у Чечні та Сирії

У Чечні була партизанська війна, у Сирії – диверсійні операції. Україна ж зіткнулася з повномасштабною війною. Відмінності і в політичному аспекті: в Україні є міжнародна підтримка, чого не було в Чечні в 1990-х. Це дає Україні величезну перевагу.

Чому Путіну вдалося перемогти в Чечні?

Вони винесли уроки з Першої чеченської війни: підготували колабораціоністів на кшталт кадировців, використовували тортури, залякування, викрадення рідних бійців. Багатьох змушували переходити на їхній бік, і це завдало великої шкоди нашому опору. В Україні такого сценарію немає.

Про війну в Сирії та її вплив на позиції Росії

Росія, Іран і Хезболла підтримували режим Асада, через що опозиція виявилася розділеною і ослабленою. Однак війна в Україні сильно вдарила по ресурсах Росії, і на сьогоднішній день опозиція в Сирії діяла єдиним фронтом, що допомогло змінити баланс сил на Близькому Сході. Позиції Росії там помітно ослабли. У геополітичному плані втрата Близького Сходу б'є по авторитету та іміджу Росії. Плюс до всього, це удар по Ірану – його обезголовили.

У Сирії ж за допомогою союзників і сусідів все вийде. Можна сказати, що Туреччина об'єднала групи, які конфліктували до цього між собою, і зараз їм допомагатимуть економічно і у військовому плані. Сирійці повертатимуться додому. Ті, яких я знаю, вони не примхливі, дуже прості. Вони повернуться, тому що їм багато чого не треба. І будуть відбудовувати країну, якщо будуть інвестиції.

Про жорстокість і військові злочини росіян

Ті звірства, які росіяни влаштовують в Україні, ми бачили і в Чечні: убивства цивільних, бомбардування шкіл і лікарень, сотні братських могил, де вбивали, закопували. Тоді просто не було телефонів, медіа, ми були в ізоляції. Тому багато чого не зафіксовано. Але я вважаю, що з мільйона населення Чечні третину було вбито.

Історія показує, що це в них у крові. Без крові, без жертв, без убивств вони не можуть. Їм це подобається, це видно. Це в них у природі. Вони не можуть інакше. Зупинити це можна тільки розвалом Росії. Якщо Росія розвалиться, це припиниться. Якщо ні, ми будемо бачити ті самі сценарії. Чечня, Грузія, Сирія, Україна. Де їх немає? Афганістан, Лівія, Африка. Скрізь, де вони є, є злочини, вбивства, насильство.

Майбутнє Чечні та Кавказу після розпаду Росії

Історія показує, що розпад Росії може початися з Кавказу. Сьогодні Кадиров сам каже, що треба готуватися до війни, готувати зброю. Він розуміє, що якщо війна в Україні закінчиться або відбудеться заморозка конфлікту, весь негатив і злість людей обернуться проти нього. Тому він уже робить кроки для свого захисту. Наприклад, амністує тих, хто був у Сирії, і каже їхнім родичам, що вони можуть повернутися додому, що до них немає претензій. Це явний сигнал: Кадиров розуміє, що настають зміни, і намагається послабити тиск. Але очевидно, що весь цей негатив рано чи пізно вдарить по ньому. Чеченці втомилися від репресій, тортур і вбивств. Народ готовий боротися за свободу. Якщо Росія розвалиться, підтримка світової спільноти допоможе Ічкерії та іншим регіонам здобути незалежність.

Про роль Кадирова і його військ у російсько-українській війні

Кадировці – це особиста гвардія Путіна, яка допомагає йому контролювати Чечню. Їх пов'язують спільні злочини: вбивства політичних опонентів, правозахисників і журналістів. Путін дав Кадирову повний карт-бланш у Росії, тому той утримує свою владу.

Поки є Путін, є Кадиров. Але щойно Путіна не стане, Кадирова теж не буде. Він не зможе домовитися з новим лідером, особливо якщо це буде ставленик ФСБ. Дуже багато хто у ФСБ незадоволений Кадировим і чекає відходу Путіна, щоб вирішити це питання.

Про партизанський рух і суспільні настрої на Північному Кавказі

Партизанський рух завжди був, і ми намагаємося зробити його більш організованим і масштабним. Народ втомився від репресій і готовий на все. Війна в Україні тільки посилила напругу: тих, хто не згоден з режимом Кадирова, відправляють на фронт, де вони гинуть. Кадиров використовує це як спосіб позбутися незадоволених.

90% чеченців не хочуть цієї війни, вона їм не потрібна. Якби Кадиров і його близькі дійсно вірили у свою "священну війну", вони б самі пішли на фронт. Але їх там немає. Відсиджуються в Курську, Бєлгородській області. Були під Києвом, але взагалі не змогли нічого зробити. Вони – інструмент пропаганди, а не реальна сила.

Про останні атаки дронів у Чечні та реакцію на це звичайних чеченців

На авторитет Кадирова це дуже сильно впливає. Народ Чечні радіє кожному удару по об'єктах режиму. Кадиров і його наближені знущаються над власним народом: вбивають, катують, забирають майно. Люди не бачать у них своїх захисників, бачать ворогів.

Але тільки ударами з повітря Кадирова не повалити. У будь-якому разі нам доведеться повернутися в Чечню. Ніхто просто так не віддасть цю територію. Якщо Росія розвалиться, то сам народ Чечні скине Кадирова. Без підтримки Росії його режим не протримається і двох-трьох місяців. Люди втомилися від репресій і готові на все, щоб позбутися його.

Якісь хвороби у Кадирова є, але я не думаю, що він помре від цього. Якщо його не стане, Росія знайде йому заміну. Таких, як він, у Путіна багато, і завжди можна призначити нового ставленика.

Про рівень підготовки та бойовий дух російських військових, які воюють в Україні

Особливої різниці між тим, що бачив раніше і зараз, немає. Зараз вони стали більш підготовленими, але помітна одна особливість: вони ніби накачані чимось. Реально йдуть як зомбі. Так, хімічну стимуляцію використовували і під час світових воєн, але зараз це особливо помітно в росіян. Вони вибухають, вбивають одне одного. У Чечні ми такого не бачили. Там вони застрілювалися, а тут відбувається щось дивне. Видно, що це система. Їх ловлять, відправляють на фронт. Більшість із них – це ті, кого просто мобілізували на полігонах за два тижні, а потім кинули в бій.

Про російський вплив у Грузії та загрозу повномасштабної війни в країні

Кадирівці беруть участь у придушенні протестів у Грузії. У нас є інформація, що 90% ймовірності – вони там. Росія не віддасть Грузію просто так. Якщо у них не вийде повністю контролювати територію, я думаю, вони можуть війною зайти туди. Якщо протестувальники піднімуться, Росія відправить танки.

Чи втратив світ Грузію? Так, якщо грузини не будуть воювати за свою свободу і незалежність. Сподіваюся, що вони битимуться, як це роблять українці і як ми билися в Чечні. Грузія завжди була важлива для чеченців і всього Кавказу. Їхня свобода – це і наша надія.

Про шанси України на перемогу

Я на це запитання не можу відповісти однозначно, тому що в нас у Чечні не було нічого: ні боєприпасів, ні тилу, ні техніки. Ми завжди перебували в оточенні. Ми воювали в таких умовах, де порівняння з нинішньою ситуацією в Україні просто недоречне.

У Чечні ми боролися і перемагали, незважаючи на все це. А в Україні є підтримка Європи і всього світу. Сказати, що Україна не витримає або не переможе, для мене просто смішно. Так, буде важко, але головне – проявити стійкість і продовжувати боротися.

Заморожувати війну не можна, інакше Росія використає це у своїх інтересах. Підтримка Заходу, стійкість українців і їхнє бажання свободи – запорука перемоги.

Про майбутнє Чеченської республіки Ічкерія

Ми дуже вдячні українському народу за визнання нашої території окупованою. Я впевнений, що Ічкерія буде вільною, незалежною, і у нас все буде добре.

Але такий сценарій пов'язаний із розвалом Росії. Без цього нам буде дуже важко досягти незалежності. Перемога України над Росією – це перший крок. Після цього за допомогою світової спільноти ми зможемо створити незалежну державу. Без підтримки в політичному і військовому плані це буде складно, як це було в 90-х. Тоді в нас не було міжнародної підтримки. Але ми врахували помилки минулого. Зараз наші політики роблять усе, щоб ця підтримка була, і ми сподіваємося на допомогу світової спільноти.

Звичайно, Дагестан, Інгушетія, Карачаєво-Черкесія, Кабардино-Балкарія – всі вони захочуть відокремитися. Якщо Росія почне розвалюватися, ці регіони обов'язково скористаються шансом. Ми сподіваємося, що це призведе до свободи всього Кавказу.