У центральній Анатолії (Туреччина) археологи знайшли унікальні обсидіанові наконечники з геометричними візерунками, яким близько дев’яти тисяч років. Навіщо майстри епохи неоліту наносили ці символи, науковці досі не знають.
Про це пише РБК-Україна з посиланням на дослідження, опубліковане у фаховому науковому віснику PLOS.
Науковці пояснюють: обсидіан - темне вулканічне скло із дзеркальним блиском - вважався "чорним золотом" доісторичної доби через свою надзвичайну гостроту.
На території центральної Анатолії розташовувалися багаті родовища цієї породи, тому археологи регулярно знаходять тисячі стародавніх знарядь праці та зброї у цьому ареалі.
Попри величезну кількість виявлених обсидіанових виробів, лише крихітна їхня частина містить незвичні карбовані позначки.
Нові знахідки: у PLOS One опубліковано дослідження про 11 нових різьблених наконечників, знайдених під час розкопок у поселенні Тепеджик-Чифтлік.
З урахуванням цих артефактів загальна кількість відомих різьблених наконечників із центральної Анатолії зросла лише до 54 екземплярів.
Побутовий контекст: попри свою рідкісність, ці предмети знаходять у звичайних будинках або майстернях з обробки каменя поруч із простими інструментами, а не у могильниках чи ритуальних місцях.
Сліди використання: мікроскопічний аналіз зносу свідчить, що зброя активно використовувалася у повсякденному житті - для полювання або під час військових конфліктів.
Вирізання візерунків на обсидіані вимагало величезних зусиль, адже це крихкий і водночас твердий матеріал. Майстри мали використовувати ще твердіші інструменти, наприклад, кремені.
На одному з наконечників дослідники зафіксували, що одну й ту саму лінію проведення поглиблювали до 20 разів, аби зробити засічку помітною.
Попри високу точність виконання, у розміщенні та характері знаків відсутня єдина система.
Відсутність дублікатів: жоден із 54 відомих малюнків не повторює інший і не збігається із зображеннями на інших неолітичних пам'ятках.
Різні етапи нанесення: лінії вирізалися як на повністю готових виробах, так і на проміжних стадіях обробки каменя.
Асиметрія: візерунки розташовуються без чіткої геометрії - як у центрі наконечника, так і на його краях.
Початкова теорія про те, що мисливці мітили власну зброю для ідентифікації здобичі, вважається сумнівною через надто малу кількість знайдених зразків за тисячолітній період.
Дослідники припускають, що ці позначки могли мати комплексне значення: поєднувати функції особистого знака, елемента декору, родового символу або магічного оберега.
Вчені сподіваються у майбутньому виявити такі різьблені знаряддя безпосередньо в неолітичних могилах Тепеджика, що дозволило б пов'язати артефакти з конкретними індивідами та наблизитися до розгадки їхнього призначення.