Дослідники запропонували нове пояснення загадкових символів, знайдених у Теотіуакані. Якщо їхні висновки підтвердяться, це стане одним із найвагоміших доказів існування писемності в одному з найбільших міст Мезоамерики.
Про це пише РБК-Україна з посиланням на наукове дослідження, опубліковане у журналі Current Anthropology.
Мегаполіс Теотіуакан був заснований приблизно у 100 році до н. е. і залишався великим культурним та економічним центром Мезоамерики до свого занепаду близько 600 року н. е.
На піку розвитку у місті мешкало до 125 тисяч людей. До останнього часу точна етнічна та мовна приналежність його основних жителів залишалася невідомою.
Раніше фахівці встановили, що окремі райони міста заселяли представники цивілізації мая. Проте приналежність більшої частини населення залишалася предметом дискусій, як і статус знайдених графічних символів.
Науковці сперечалися, чи є ці знаки системною писемністю, чи вони виконують виключно декоративну функцію.
Магнус Фарао Хансен та Крістоф Хельмке з Копенгагенського університету проаналізували наявні фрески та декоровану кераміку й довели, що символи фіксують усне мовлення.
Дослідники ідентифікували мову як попередницю сучасних корінних мов Мексики - кора, уічоль та науатль.
Раніше в історичній науці переважала думка, що ацтеки мігрували в центральну Мексику вже після руйнації Теотіуакана.
Нові лінгвістичні дані вказують на те, що групи носіїв мови науатль були присутні в регіоні значно раніше і могли бути безпосередніми нащадками засновників міста.
Для перевірки цієї гіпотези автори дослідження реконструювали прамову відповідного історичного періоду.
Хельмке зазначив, що спроби читати стародавні ієрогліфи за допомогою сучасної мови науатль є неефективними через значні часові зміни у структурі мовлення.
Система письма Теотіуакана поєднує два типи знаків:
Для точного читання таких текстів необхідна фіксація історичної вимови слів у тогочасній юто-ацтекській мові.
Данські лінгвісти першими застосували синхронну історичну прамову для дешифрування писемності Теотіуакана.
Також вони експериментально довели, що певні логограми мали фіксоване фонетичне значення і використовувалися поза своїм основним смисловим контекстом.
Розроблена методика стане базою для подальших лінгвістичних досліджень регіону.
Наразі автори продовжують роботу у двох напрямках - розширенні реконструкції прамови та її використанні для перекладу написів. Головним обмеженням дослідження залишається невелика кількість доступних текстових фрагментів.
Науковці розраховують на отримання нових даних під час наступних археологічних розкопок, оскільки значна частина кераміки та фресок міста ще не ексгумована.