"Це було спустошливо": жінка пережила клінічну смерть після пологів і описала свої відчуття

Що відчувала Ханна під час клінічної смерті 

Інцидент стався через серйозні ускладнення після пологів і змусив жінку замислитися, чи наважиться вона ще раз стати мамою.

Жінка зізнається, що пережите було настільки сильним, що тепер вона боїться наважитися на третю вагітність.

Усе почалося з "тривожних дзвіночків"

Другі пологи Ханни були складними. Її син народився на 36-му тижні з кишковою непрохідністю і потребував термінової операції. Сама ж Ханна мала діагноз затримки внутрішньоутробного розвитку плода.

Попри це, пологи пройшли природним шляхом о 1:33 ночі, і спочатку все здавалося нормальним.

"Я ходила палатою, почувалася чудово. Але через 10 годин, коли я відвідувала дитину в реанімації, почалися сильні спазми", - згадує вона.

Жінка пішла до вбиральні та помітила величезні згустки крові. Повернувшись до сина в реанімацію, вона відчула біль, який перевершував навіть пологові перейми.

"Я сказала чоловікові: "Візьми дитину, щось не так". Щойно я встала, з мене хлинула кров. Це було схоже на потік", - розповідає Ханна.

Хаос у палаті та дивне бажання

Лікарі виявили, що в матці залишилися частинки плаценти. Їй провели процедуру видалення, але кровотеча не зупинялася. Стан жінки стрімко погіршувався.

Ханна згадує, як до палати забігло близько 20 медиків. Зір почав затуманюватися, але деякі деталі вона бачила напрочуд чітко.

"Я дивилася на свою пляшку з водою в іншому кінці кімнати й думала лише про одне: "Боже, я так хочу пити, чому ніхто не дасть мені води?". Я дивилася багато медичних серіалів і розуміла - це поганий знак", - поділилася породілля.

Коли лікар крикнув: "Готуйте операційну!", Ханна встигла подумати, що втратить матку. У цей момент її серце зупинилося.

Те, що сталося далі, жінка описує як вихід за межі тіла.

"Я не бачила саму себе, але бачила кімнату зверху. Це було божевілля. А потім - біле світло. Це виглядало так, ніби на мене мчить потяг, який просто "висадив" мене у забуття", - сказала вона.

За словами Ханни, вона відчула всеосяжний спокій, але з відтінком смутку.

"Було неймовірно тихо і мирно. Я відчувала сум, бо розуміла, що ніколи більше не побачу своїх дітей. Це було спустошливо, але водночас я змирилася, подумавши: "Ну що ж, я нічого не можу з цим вдіяти", - згадує жінка.