Чи можна в Україні заробити на кіно, які жанри зараз популярні, як за час повномасштабної війни змінився глядач та які теми дійсно цікаві - в інтерв'ю РБК-Україна розповів Андрій Ногін, генеральний продюсер, CEO United Content Hub.
Він продюсував такі фільми як "Коли ти вийдеш заміж?", "Відпустка наосліп", "Вартові Різдва", "Корпорат", "Коли ти розлучишся?" та інші. А нині Ногін працює разом з ГУР над новою драмою про шпигунів.
РБК-Україна розпитало продюсера про етику воєнного часу, касові міфи, фестивалі та зростаючий інтерес світових платформ на кшталт Netflix до українських історій.
Більше цікавого: "Я живу серцем". Лілія Ребрик про втрату роботи, новий дім і виховання трьох дітей
– Ви виступили продюсером багатьох стрічок, якою з них ви пишаєтеся найбільше та чому?
– Наразі я працюю над шпигунською драмою в партнерстві з ГУР МО і видатним режисером Ахтемом Сеітаблаєвим, цей проєкт особливо надихає нашу команду, оскільки дає можливість напрацювання жанрових стрічок широкої глядацької аудиторії для просування патріотичної та дійсно соціально важливої історії з України у світі.
– Як за роки повномасштабної війни змінився український глядач? Він став вимогливішим чи більш емоційним?
– Глядач безумовно став вибагливішим, але ключове спостереження таке, що за період повномасштабної війни у глядача все більше затребувані сенси, справжні цінності та переосмислення національної ідентичності й місця культури України у світі.
– Чи існує в Україні "касовий жанр", який майже гарантовано збирає? Хтось цим зловживає?
– Ще донедавна таким можна було назвати комедії та ромкоми, але наразі очевидні зміни. По-перше, очевидною є втома від шаблонних ромкомів, є запит на переосмислення і нові підходи. Ілюстративним прикладом є трійка лідерів найкасовіших стрічок в Україні за 2025: "Антарктида", "Ти космос" та "Коли ти вийдеш заміж?". Кожен фільм по суті став "блакитним океаном" і відкрив нові підходи у кінопродакшені.
– А є тема, за яку ви не взялися б, навіть якщо вона гарантовано збере касу?
– Спекулювання на темі війни та вкрай болючих ранах нашого народу - безумовно червона лінія, так саме як і національні інтереси України.
– Наскільки складно українському фільму потрапити на Netflix? Це питання якості, зв’язків чи грошей?
– Думаю, що правильніше це питання буде адресувати команді стрімінгу. Але наш досвід показує, що художня якість і глядацький попит є визначальними.
– Чи є у Netflix реальний інтерес до українських історій, чи це поки більше про тренд і контекст війни?
– Безумовно. Ба більше, є всі ознаки, що запит на українські історії зростатиме, це відображає глядацький попит.
– Що найбільше "заходить" та "не заходить" європейському глядачу в українських фільмах?
– Оригінальний хай-концепт був і залишиться визначальним, бо в океані сучасного контенту необхідно дивувати глядача. Особливо тішить, що вже зараз є підстави говорити про тренд, почерк і хвилю українського кіно у світі, як це було з Румунією і Польщею в 90-х, а також Південною Кореєю в нульових.
– Як оцінюєте потенціал українського кіно на Європейських і Світових майданчиках?
– Потенціал сталий і має тенденцію для зростання, проте важливо, на мою думку, давати імпульс різножанровості, щоб не було ярлику "кіно з України - кіно виключно про війну".
– Взагалі, локальне кіно може бути прибутковим бізнесом? Чи актуально це для обмеженої множини жанрів?
– Безумовно може, наша франшиза "Коли ти вийдеш заміж?" це довела. Звісно, комедії тут мають найбільші шанси для успіху, але якщо проаналізувати досвід Східно-Європейських ринків, після насичення комедіями, такий потенціал мають хорори, трилери та детективи з оригінальними сценарними рішеннями. Приголомшливий успіх "Конотопської відьми" та "Тихої Нави" це підтверджують.
– Чи коректно сказати що ОТТ (стрімінгові сервіси) в Україні остаточно витіснили ефірне телебачення?
– Це світовий тренд, в Україні він посилений обставинами ефірного мовлення у період воєнного часу, економічними процесами і, головне, глядацьким запитом. Конкретно для України у 2026 році знаковим є експансія національних ОТТ сервісів від скріптед жанрів (ігрове кіно, серіали, документалістика) до розважальних шоу різного масштабу.
– Чи вважаєте ви, що деякі актори можуть "продати" фільм, а інші ні?
– Не можу погодитися з цим твердженням. Певна кореляція між "інфлюєнсерством" акторів і KPI фільму є, але не завжди та не буквально. Можемо пригадати успіх стрічок "Люксембург, Люксембург" або "Я, Побєда і Берлін" - без зіркового касту. В той же час, чималій кількості стрічок зірковий статус акторів не дав потрібного ефекту.
– А буває так, що актор грузне в одному образі? Коли він став зіркою в комедіях, а тому йому вже не кличуть в драми?
– Часто так буває. Але, як на мене, нічого поганого в цьому немає.
– Є актори, яких ви ніколи не захочете бачити у фільмі, над яким працюєте?
– Ті, що зрадили національні інтереси та виїхали за порєбрік, такі є.
– Чи є в нас інститут режисерського чи продюсерського кіно (коли глядач йде на імʼя режисера, продюсера або студії, як це відбувається в Голлівуді)?
– Наразі це хіба що виключення. Так, фільми продюсерів, наприклад, Костюка чи подружжя Яценків, або режисерів Сеітаблаєва чи Лукіча стали ознакою якості, але повторюся, це швидше виключення, аніж правило. Це важливо змінювати спільно, зусиллями індустрії. Бо весь світ кінематографа і грантового фінансування індустрії базується на інтелектуальній власності режисерів і продюсерів.
– Ви підтримуєте механізми державної підтримки кінематографії та чи не створює це конфлікту з комерційним кіно?
– Абсолютно підтримую, державна підтримка це наразі питання виживання індустрії, в тому числі комерційного кіно.
– Чи реально в Україні заробити на кіно без державних грошей?
– Реально, але фактично це вдалося одиницям продюсерів.
– Який фільм у вашій кар’єрі був найбільш ризиковим у фінансовому плані?
– "Коли ти вийдеш заміж?" - з цим фільмом ми з Олексієм Комаровським і Олексієм Лимаренком пішли проти всіх правил і усвідомлювали, що це буде або великий успіх, або великий провал. Вийшов успіх і цілком невипадково.
– Чи дає участь у кінофестивалях реальні гроші, чи це більше про статус?
– В першу чергу це статус, який ефективний продюсер може грамотно монетизувати. Канни, Берлінале, Венеція та інші фестивалі важливі як для самих фільмів та їх творців, так і індустрії загалом.
– Який український жанр ви вважаєте недооціненим?
– Хоррор і детектив, але це питання часу.
– А який український фільм мав би отримати більше уваги?
– Багато фільмів варті уваги, але я б відзначив зростання попиту на документальні стрічки.
– Яким бачите українське кіно за 5 років?
– Індустрію загалом - в топ-10 провідних у ЄС, а фільми - талановитими, різножанровими та популярними.
– Назвіть своє улюблене кіно.
– Мені подобається виділяти не конкретні тайтли, а таланти режисерів і продюсерів. Безумовно періодично повертаюсь до золотої колекції Антоніоні, Дзеффіреллі, Фелліні, але й ніколи не залишу без уваги нові роботи Аллена, Соррентіно, Річчі і Ноланда.