"Не можу виходити на вулицю в мейку". Єгор Андрюшин про шкільні образи, мобілізацію та нове кохання

Зірковий візажист і співак Єгор Андрюшин в ексклюзивному інтерв'ю розповів, чому насправді не став диригентом, як пережив цькування у трьох різних школах та як повномасштабне вторгнення змусило його будувати життя і кар'єру з нуля.

Про "внутрішнього ревізора", роботу з Олею Поляковою та Наталею Могилевською, а також про те, чому він досі не виходить на вулицю без засобу самозахисту - в інтерв'ю Єгора Андрюшина журналістці РБК-Україна Юлії Гаюк.

Читайте також: "Я живу серцем". Лілія Ребрик про втрату роботи, новий дім і виховання трьох дітей

Головне з інтерв'ю:

• Єгор міг керувати хором, але обрав пензлі для макіяжу, бо "сірість" музичного інституту тиснула на його індивідуальність.
• Попри успіх Єгор досі пам'ятає кожне слово шкільних кривдників і вважає, що саме це змусило його доводити світу своє право бути собою.
• Візажист зізнається, що досі відчуває тривогу, виходячи на вулицю з мейкапом, і завжди тримає під рукою газовий балончик.
• Андрюшин розкрив секрети роботи з топовими артистами: хто подарував йому ідею для "брів на мільйон".
• Співак вперше підтвердив, що його серце зайняте, але пояснив, чому більше не хоче говорити про стосунки публічно.

Ви знаєте його за яскравим епатажем, блискітками та вірусними перевтіленнями в TikTok. Але за маскою впевненого б'юті-гуру ховається людина, яка пережила руйнування рідного дому в Бучі та складний шлях самосприйняття.

Єгор Андрюшин - це історія про те, як перетворити біль від дитячих образ на потужне джерело творчої енергії. Сьогодні він не просто робить мейкап, а лікує душі у своєму благодійному проєкті "Краса в тобі", допомагаючи жінкам, чиє життя понівечила війна, знову відчути себе прекрасними.

В інтерв'ю Єгор відверто розповідає про помилки минулого, страх перед пластичними операціями та свою відповідь на закиди про мобілізацію.

Це скорочена версія розмови. Повне інтерв'ю дивіться на YouTube-каналі РБК-Україна LIFE.

Про музичну освіту та шкільні образи

– Розкажи, як ти вступив на диригента, але зрештою присвятив себе мистецтву макіяжу.

– Я з дитинства дуже любив співати, влаштовував концерти для родичів. Так я вирішив, що хочу займатися музикою й змусив маму відправити мене в музичну школу. Навчався по класу фортепіано.

У школі в мене були дуже погані стосунки з однокласниками. Настав дев'ятий клас, і я розумію, що просто не хочу більше ходити в ту школу і вирішив вступати.

На той час я займався фотографією та музикою. Але університетів по фотографії не було, я сам навчився всього. Тому ми з моєю викладачкою по фортепіано Оленою Валентинівною вирішили, що треба вступати в музичне.

На той час у мене було лише шість класів фортепіано. Це було замало для того, щоб вступити на піаніста. І ми вирішили піти на диригента, тому що там і хор, і теорія музики, і фортепіано.

Я пішов навчатися в Київський Інститут музики імені Глієра на диригента. Я думав, що там буде дуже захопливо. А у висновку "вау" там був тільки я, тому що всі дівчата і хлопці були такі "сіренькі".

Спочатку я був прям захоплений цією професією. А на другому курсі в мене бажання трохи впало. З хором ми майже не працювали. Це навчання дало мені більше духовності, вихованості, але я очікував більшого насправді.

– Ти часто згадуєш про булінг у школі. Я не думаю, що про це дуже приємно говорити, але так чи інакше ти про це сам багато згадуєш і доволі легко говориш про це.

– Я говорю легко, тому що я це вже прожив, з пісні слів вже не викинути. Насправді я розумію, що це все одно залишило якийсь слід. Все ж таки щось там у мені зламалось. Але, кажуть, що всі ці випробування даються нам, щоб стати сильнішими.

І, можливо, я не був би тим, ким я є зараз. Можливо, мені хотілось щось довести, що це моє покликання, що я хочу бути тим, ким я є.

Я насправді думав, що коли закінчу школу, я не буду бачити всіх тих людей, але TikTok, Instagram. Знову все це почалося, але я знав, куди йду. Це мій свідомий вибір, адже всі публічні люди зараз отримують багато хейту.

Зірковий візажист Єгор Андрюшин легко пригадує шкільний булінг і вважає, що саме це сформувало його теперішнього (інфографіка: РБК-Україна)

– А що ти сказав би тому маленькому хлопчику, якого так ображали в школі?

– Ніколи не здавайся і слухай свій внутрішній голос. У мене було багато таких моментів, коли хотілося здатися.

У школі в мене було більш подовжене волосся. І мені постійно казали: "Пострижися, пострижися". Я постригся, одягнув чорний одяг. Ти думаєш, що змінилося? Три школи змінив. Все одно, вони якось відчувають на енергетичному рівні, що ти якийсь не такий.

Мені здається взагалі, що ми всі унікальні, і всі маємо проявляти себе унікально. У нашій різнобарвності і є сенс життя, а не бути як всі.

– А чи не було тобі страшно починати проявлятися як індивідуальність, коли, по-перше, були страшенні образи все дитинство, і, по-друге, коли в суспільстві є установка, що мають бути всі однакові?

– Коли я починав фарбуватися, я не думав про те, страшно мені чи ні, тому що коли це твоє покликання, ти це робиш від душі.

Це моє тіло. Я що хочу з ним, те й роблю. Люди роблять татуювання. Я роблю макіяж. За татуювання ніхто ж нікого не булить, правильно? Чому за макіяж мають булити? Тому я це робив просто як своє покликання. Мені це подобалося.

Я досі не можу спокійно виходити на вулицю в мейку. У мене з собою постійно є газовий балончик.

– Слухай, якщо ти сам кажеш, що досі тобі тривожно виходити з макіяжем, то, можливо, варто не робити це заради власної безпеки?

– Ну давай будемо зручними для всіх, будемо робити те, що нам кажуть люди, не будемо фарбуватися, будемо працювати на "чоловічих" роботах, будемо робити те, що нам кажуть. Давай жити не своє життя. Прогинатись під суспільство. Це ж зручно.

А в чому тоді сенс життя? Бути тим, ким ти є, ким тебе створив Бог. Я ж почав це робити не тому, що це якийсь тренд. Мені це подобалося з дитинства. І я буду це робити. Хай це когось бісить, хай це когось виводить із себе, але я обрав себе й бути тим, ким я є.

– Як ти реагуєш на критику сьогодні?

– Залежно від того, яка критика. Коли пишуть "здохни", щоб на тебе впала ракета, то це, звісно, пробирає. Я працював майже з усіма найтоповішими зірками шоубізнесу. Майже кожну зірку хвилюють ці коментарі, образи від щодо зовнішності, просять підчищати, якщо ми робимо спільні публікації.

Але коли я заходжу на сторінку до цих людей і дивлюся, що там у них в житті, я думаю: "Єгор, якби в житті до тебе підійшла ця людина, ти прислухався б до цієї думки?" Я собі відразу кажу, що ні.

Зірковий візажист Єгор Андрюшин переконаний, що сенс життя в унікальності кожної людини (інфографіка: РБК-Україна)

Читайте також: "Робота довела до ліків": Юлія Карпова про гучне звільнення з "Хіт FM", чоловіка-героя і колег-русофілів

Про співпрацю з українськими зірками

– Як ти вважаєш, який момент у твоїй кар'єрі став для тебе вирішальним, коли ти зрозумів, що вже майстер вищого рівня?

– Мені здається, це було таких два етапи. Перший - це коли я починав ще до повномасштабного вторгнення вести свій YouTube, коли я обходив треш-салони краси. Я обійшов понад 120 салонів краси з перевірками як ревізор.

Потім сталося повномасштабне вторгнення, і мені здавалося, що мій контент нікому не потрібний. Я не розумів, куди далі рухатись. і потім ми зі знайомим вирішили, що я його нафарбую. Я просто поруч став біля нього, махнув пензликом і це відео залетіло.

І так от пішло-поїхало, що написав менеджер Олі Цибульської, потім менеджер Наталі Могилевської, я написав Ірині Білик. Це був уже другий етап мого розквіту, коли життя починає набирати нові оберти.

Мені здається, третій етап - це мій проєкт "Краса в тобі". Благодійний, який присвячений жінкам, що постраждали від війни. Можливо, він не так сильно залетів, як мені хотілося б, щоб якомога більше українців і людей по всьому світу побачили силу української жінки й що зараз переживають наші жінки.

Цей проєкт особисто мені дав багато сил. Трансформувалися не тільки наші героїні, а і я разом з ними. Коли ти переживаєш ці історії, дивишся кастинги, ми постійно плакали, проживали все це разом з ними і я відчув, що подорослішав.

– Ти працював з усіма топовими зірками нашого шоубізнесу. Розкажи, з ким тобі було найлегше працювати, а з ким було найважче знайти спільну мову.

– Я не можу сказати, що мені з кимось було дуже складно, а з кимось - дуже легко. Кожна зірка особистість, індивідуальність і унікальність. Саме тому вони такі популярні, тому що вони всі неповторні. І тому до кожного свій підхід особливий.

Наприклад, Оля Полякова любить, щоб все було швидко. Я не можу сказати, що я довго роблю макіяж. Просто коли на перших етапах ви знайомитеся, можливо, це трішки довше. Вона любить сама щось підправити, завжди фарбує губи сама. Інколи може взяти підводку намалювати стрілку.

Наталя Могилевська дуже любить, бровки, які я називаю "подаруй iPhone", тому що голівка піднята догори. Я побачив цей лайфхак у неї, і забрав собі.

– Ти ж також працював з Настею Каменських. Як вона тобі як людина?

– Коли ми домовилися про співпрацю, я вчинив не дуже гарно. Ми домовилися про дату, але я захворів і попросив перенести цю зйомку.

Ми перенесли зйомку. І мені здається, що я ще не до кінця вилікувався. У мене дуже чутливий сон, але дзвонив будильник, я просто його не чув. Вперше в мене сталася така ситуація. Я прокинувся від того, що мій контент-мейкер весь ранок стукала у двері. Я цього навіть не чув.

Мені здається, що я був хворий, перепрацював, пізно ліг. Я телефоную менеджерці Насті й кажу, що в мене тут форс-мажор. Але, враховуючи, що не зірка запізнилася, а я..!

Настя поставилася з великим розумінням. Звісно, вона була трішечки не задоволена, але в процесі спілкування співпраця вийшла дуже легкою, класною. Мені здається, що це одна з найлегших колаборацій, враховуючи те, що я вчинив негарно, але не спеціально.

Читайте також: "Приємно, коли порівнюють з Цимбалюком": Павло Текучев про заробітки в кіно, батьківство та втрату мами

Про власні пісні, стосунки та мобілізацію

– Ти, до речі, зараз активно розвиваєшся і як співак. Розкажи, чому ти вирішив піти ще й в цей напрямок?

– Усі кажуть, що блогери поперлися співати. Так це моя освіта, камон. Тому я маю повне право тут бути.

Мені це подобається. Мені дуже подобається сцена. Мені подобається, коли мені плескають. Мені подобається писати музику, співати. Мені подобається ця атмосфера. Я займаюся тим, чим мені подобається. Заробляю на цьому гроші й нічого поганого в цьому не бачу.

– Ти раніше розповідав, що українські зірки, твої клієнти по факту підштовхнули тебе до сцени. Як вони тебе підтримують? І хто?

– По-перше, коли ми фарбуємося, ми ж постійно робимо це під пісні, я співаю разом з ними. Вони кажуть: "У тебе прикольний тембр, класний голос, чи не хочеш ти співати, свою пісню написати?"

Мені здається, що найбільше мене підтримала і допомогла знайти саунд-продюсера Маша Кондратенко. Вона мені дуже сильно допомагала на той час зробити такі перші кроки в цьому, за що я дуже вдячний.

– Ти декілька разів розповідав, що в тебе ніколи не було таких серйозних стосунків. Але минулого року ти згадував, що закохався. Ця закоханість вона ще триває?

– Так, триває.

– Тобто ти зараз у стосунках?

– Так. Просто я не хочу говорити дуже багато про це, тому що я не питав, чи можна про це розповідати, але закоханість є. Я просто не хочу наврочити, тому що раніше я про це постійно патякав і нічого не виходило. Тому зараз хочеться залишити особисте життя для себе.

– Ти розцінюєш ці стосунки вже як щось більш серйозне?

– Я ніяк нічого не розцінюю. Я живу й отримую задоволення. Я не думаю, що буде завтра, чи буде каблучка на руці, чи скажу я "так", чи я зроблю пропозицію. Люди так звикли все ускладнювати, чесне слово. Треба все максимально спрощувати й не робити собі нерви.

Зірковий візажист Єгор Андрюшин вперше підтвердив, що перебуває в стосунках (інфографіка: РБК-Україна)

– Тобі в коментарях дуже часто закидають і запитання, і висновки щодо орієнтації. Але ти ніколи не говорив про це прямо і публічно. Ти не розкриваєш цієї правди для людей спеціально чи тобі подобається будувати чутки навколо себе?

– Багатьох людей можна запитати, чому вони не розповідають про орієнтацію. Тому що, напевно, не хочуть. Якось так сталося.

– Ти активна частина українського шоубізнесу, але водночас ти не робиш як більшість наших зірок. Ти не будуєш свій бренд на хайпі на особистому.

– Ні. Тому що це дуже швидка аудиторія, яка приходить і потім йде. Я будую свій контент на творчості, на самовираженні. Я завжди так починав і хочу, щоб так зберігалося.

– До речі, ще одна неприємна сторона публічності, коли людина, яка хоче завести з тобою дружбу або стосунки, вона насправді хоче тобі зашкодити, якось заплямувати репутацію. Ти з таким не зіштовхувався?

– Слава Богу, що ні.

– А ти вільно пускаєш нових людей у своє життя?

– Якщо в мене мало друзів, можеш зробити висновок, що ні, не дуже вільно пускаю людей. Треба пройти кастинг. Час перевіряє.

– Ти розглядав для себе варіант мобілізації для війська?

– Я думав про це, звісно, особливо коли це був початок війни, коли розбомбили будинок, дуже жахливий стан був на той час.

І просто я зрозумів, що кожен повинен бути там, де він відчуває. Я подумав, що я за тиждень просто здохну там. Тому що зараз у мене є проблеми з нирками, мені не можна їх переохолоджувати.

Я зрозумів, що можу допомагати своєю місією більше, ніж можу зробити там. Проєкт "Краса в тобі", який підтримує жінок. Дуже багато дівчат, які втратили чоловіків, які зараз наодинці зі своїм тягарем, приходять на макіяж.

Треба, напевно, щоб були такі люди, які надихають, підіймають настрій, підтримують, допомагають проєктами, податками, зокрема. Тому я обрав для себе саме таку місію.