Задовго до того, як Хелловін прийшов із Заходу, у наших предків уже існувало власне містичне свято - Велесова ніч. Це був час, коли люди запалювали вогні, щоб відганяти злих духів і вшановувати предків. Стародавні слов’яни вірили, що саме в цю ніч Велес - бог магії, худоби й потойбіччя - відкриває двері між світами.
Як наші предки святкували Велесову ніч та що це було за свято, розповідає РБК-Україна.
Попри те, що Хелловін прийшов в Україну із Заходу, традиція святкувати ніч духів має глибоке коріння й у слов’ян. Ще задовго до християнства наші предки відзначали Велесову ніч - містичний час, коли вважалося, що відкриваються ворота між світом живих і мертвих.
Велес був одним із найшанованіших богів у давніх слов’ян - покровителем худоби, магії, достатку й душ предків. У ніч із 31 жовтня на 1 листопада йому приносили жертви - хліб, мед, молоко, свічки. Люди вірили, що душі померлих цього часу приходять у дім, тому залишали для них частування на столі.
У давнину напередодні свята наводили чистоту у домі, ходили в лазню, де обов'язково для душ померлих залишали новий віник та відро чистої води. Будинки в цю ніч прикрашали горобиною - вірили, що вона відлякує злі сили.
Біля порогу розсипали сіль, а оселі прикрашали кабачками, гарбузами, яблуками та осінніми квітами.
Ввечері уся родина обов'язково збиралася за одним столом і символічно "частувала" рідних, які вже померли. Для цього з настанням ночі на подвір'ї ставили посуд з їжею зі столу. За столом їх згадували, але тільки у позитивному контексті.
Завершували вечерю словами: "Прощайте, Діди, йдіть, з собою (біду, хворобу тощо) заберіть, нас довго чекайте…"
Існувало повір'я, що саме в Велесову ніч душі померлих матеріалізуються і для того, щоб вони знайшли шлях до свого дому, потрібно залишити на підвіконні свічу.
Крім того, у Велесову ніч можна було "порадитися" з померлими родичами та отримати від них "допомогу", як розв'язати складне питання.
Щоб відлякати злих духів, палили вогнища, обходили двори з вогнем і травами. У деяких місцевостях хлопці одягалися у "страшні" маски - щоб заплутати потойбічних істот, які могли забрати людину із собою. Ця традиція дивовижно нагадує сучасні костюми на Хелловін.
Одним з атрибутів Велесової ночі вважалося багаття, яке розпалювали на найвищому місці й ввечері молодь стрибала через вогонь. А для очищення душі та тіла практикували ходіння по розпеченому вогню.
Дівчата у Велесову ніч гадали на долю, майбутнього чоловіка чи врожай. Усі обряди проводилися при свічках, у повній тиші - вважалося, що саме тоді духи підказують правду.
Наприклад, кидали два каштани у вогонь: якщо каштани розкотилися в різні боки, то стосункам скоро кінець.
Подібні за змістом були також Діди (осінні поминальні дні), коли родини залишали на столі їжу для душ родичів, і Русалії, коли вшановували "нехрещені" душі - утоплеників та загиблих наглою смертю.
Для наших предків це була не ніч страху, а ніч шани - час єднання з родом і нагадування, що життя й смерть нерозривно пов’язані.
У цьому сенсі Велесова ніч була слов’янським аналогом Хелловіну - з тією ж ідеєю про межу між двома світами, але без комерційних елементів, притаманних сучасним святкуванням.
Вас також може зацікавити:
Для написання цього матеріалу були використані такі джерела: Суспільне, СУТО, Вікіпедія, етнографічні статті про стародавніх слов'ян.