Ілюзія кінотеатру: вчені розповіли, в яких кольорах ми насправді бачимо сни

Феномен монохромних видінь: як змінився наш мозок

Останні дослідження показали, що відповідь на це питання кардинально змінилася за останні 80 років, і головним винуватцем цього став технічний прогрес.

До 1960-х років більшість дослідників вважали, що люди бачать сни виключно в чорно-білих тонах. Це підтверджували і масштабні опитування. Наприклад, дослідження 1942 року показало, що понад 70% студентів майже ніколи не бачили кольорів у своїх нічних видіннях.

Однак, коли через 60 років сучасним студентам поставили те саме запитання, результати перевернулися з ніг на голову. Менше 20% опитаних повідомили про монохромні сни.

Вчені виявили чітку закономірність: покоління, народжене до епохи кольорового телебачення та кіно, набагато частіше бачило чорно-білі сни, ніж ті, хто виріс у світі яскравих екранів.

Це доводить, що тип медіа, які ми споживаємо вдень, безпосередньо формує те, як ми інтерпретуємо наші сновидіння.

Пастка пам'яті

Професор Ерік Швіцгебель з Каліфорнійського університету зазначає, що через постійний перегляд YouTube та кінофільмів ми помилково вважаємо, що наші сни теж мають бути схожими на яскравий відеоролик. Проте велику роль тут відіграє не стільки сам сон, скільки наша пам'ять після пробудження.

Міхаель Шредль, керівник німецької лабораторії сну, пояснює, що уві сні, як і в реальному житті, ми не фіксуємо увагу на очікуваних речах.

Звичайний жовтий банан, побачений уві сні, навряд чи залишить слід у пам'яті, адже мозок сприймає його як належне.

Але якщо уві сні з'явиться неоново-рожевий банан, цей яскравий та нелогічний колір гарантовано вріжеться в пам'ять.

Також люди набагато краще запам'ятовують ті відтінки, які мають для них глибоке особисте чи емоційне значення в реальному житті.

Ілюзія кінотеатру: чи існують кольори насправді?

Професор Швіцгебель висунув ще більш радикальну теорію. Він припускає, що дискусія про "чорно-біле чи кольорове" може бути хибною від самого початку.

Цілком імовірно, що сни взагалі не є візуальним "кінофільмом". Вони можуть бути просто туманними, невизначеними концепціями без конкретного забарвлення.

Але після того, як ми прокидаємося, наш мозок, звиклий до яскравих медіа, автоматично "домальовує" кольори до ранкових спогадів. Тобто те, що ми пам'ятаємо зранку, продиктоване нашими сучасними звичками, а не реальними нічними процесами.