Ми їх залякали, що ЧАЕС злетить: працівниця станції про 25 днів російської окупації

Війська РФ захопили ЧАЕС в перший день повномасштабного вторгнення в Україну. Вони встановили там свої правила, а саму станцію використовували як "базу відпочинку".

"Близько третьої години ми побачили у свої камери, як на станцію залазять "чорні чоловічки". Лізли з усіх дірок. Зламали наше обладнання. Наші військові вже зайняли позиції, були готові йти в бій. Далі між ними були переговори. Росія пропонувала здатися. Потім сказали всім зайняти робочі місця. З того часу ми їх більше не покидали й працювали, працювали, працювали", - розповіла Козак.

Вона додала, що працівники станції спали по черзі. Зробили власний графік: пару годин роботи, пару-відпочинку. На ніч залишали одного чергового. Спали в кріслах, на підлозі та на столі.

Замість білої пов'язки - чепчик з прапором України

Окупанти її тричі примушували надіти білу пов'язку, оскільки у неї була чорна куртка. І навіть погрожували пристрелити. Але Людмила знайшла вихід - одягла білий чепчик.

"Я була на станції в курточці. Вона чорна, немає світлових маячків, написів. Мене змусили носити білу пов'язку. Я відмовлялася, адже білі пов'язки були у них - на правій руці та лівій нозі. Мене двічі попередили, на третій сказали: "Вибачте, але отримаєте кулю в лоб. Ми вас просто не бачимо. Ви будете йти в темряві й можете отримати "подарунок" собі. Я довго думала, що ж робити й придумала. У колег, які зі мною працюють, знайшла білий чепчик. Одягла і пішла до генерала: "так можна?". Він погодився", - додала співробітниця ЧАЕС.

А потім вона вишила на ньому напис ЧАЕС і український прапор. Ниток не було, зробила вишивку з того, що знайшла під руками. Окупанти на напис не відреагували. Але Людмила каже, що так Україна була з нею завжди.

Фото: Єлизавета Серватинська / Суспільне

На станцію привезли багато техніки

Людмила Козак розповідає, що ротація у росіян була кожні 2-3 дні. На станцію завезли багато БТРів, вантажівки, багато зброї, гранат і Мін. відібрали у працівників станції всю техніку і зброю. Розмалювали своїми літерами"козаки". Від них окупанти були найбільше в шоці - у них такої техніки немає.

Дівчата з їдальні посилали слідом за кораблем

Харчувалися співробітники станції у своїй їдальні. Там є склади, холодильники та морозильна камера. Порції довелося зменшувати, але їжа була для всіх – перша, друге і компот. Дівчата старалися – як могли-були навіть запіканки та млинці. На 6 день кухар зомліла - сил не було працювати.

А ось їжу в окупантів вони не брали. Хоча гуманітарку ті привозили постійно - хліб, ковбаси, сири. Приносили в їдальню, але дівчата виганяли їх слідом за кораблем.

Ми їх залякали - сказали, що через 14 годин арка злетить

Коли зникла електрика, росіяни почали возити з Гомеля багато дизеля. Навіть їхні танки були без пального.

"Ми порахували - десь мінімум мільйон гривень вони в нас влили. Щоб протримати три дні. Їхні танки стояли без пального. Вся їхня техніка, яка була вздовж Києва, стояла без дизеля. Вони зливали з неї. По-перше, вони рятували нас, оскільки ми їх залякали, що у них є 14 годин, після чого арка злетить у повітря і будемо всі зустрічатися на небі. Вони хотіли жити. Тому рятували й нас, і себе", - додала Козак.

Станцію використовували як базу

Людмила зазначає, що окупанти зрозуміли, що на ЧАЕС всі захищені. Тому стали там ховати техніку, приїжджали туди на ротацію, пересидіти, поїсти, помитися. А потім знову висувалися на Київ.

Три дні відкладалася ротація і самих працівників станції. А потім їм повідомили, що вони поїдуть додому. Їм дозволили забрати дівчат-військових і одного чоловіка, який був хворий. Всіх переодягли в цивільний одяг, щоб ніхто не затримав.

"Коли виїжджали, я підходила до співробітників, які залишалися на станції та молила: "Не просіть у них нічого, бо вони іроди, справжні іроди приїхали". Вбивці, просто вбивці", - повідомила Козак.

Спочатку їх супроводжували військові РФ, потім їх пропустили на білоруській митниці. Повз них проїхало багато військової техніки-Гради, БТРи. Доїхали до мосту через Дніпро, який підірваний.

А потім їх повели пішки через ліс. Бачили російських снайперів. А після їх посадили в рибальський човен, який кожну хвилину міг перевернутися. Води було по щиколотку. А на іншому березі їх вже зустріли Керівник Валерій Сейда.