Насправді, переважна більшість продукції радянської харчової промисловості - сліпе запозичення із Заходу. Починаючи від хліба, закінчуючи шампанським - все це було вигадано переважно в США ще до того.
Про це йдеться на YouTube-каналі Про Україну!
У 1936 році нарком харчової промисловості СРСР Анастас Мікоян відвідав США. Він провів у Штатах кілька місяців, розвідуючи й смакуючи, як потім його прозвали, "загниваючий захід".
Повернувся нарком не з порожніми руками, а привіз рецептуру, технології виробництва і навіть виробничі потужності. Після цього радянська харчова промисловість сильно збагатилася, а народ повірив (багато хто вірить і досі), що в СРСР найсмачніша у світі їжа.
Мікоян побував на майонезному заводі, звідки привіз технологію виробництва соусу. Вже скоро, в 1937 році, в СРСР з'явився майонез "Провансаль".
Кетчуп - також запозичення зі США. Його радили додавати в борщ, м'ясо, рибуі навіть макарони.
Після Другої світової війни, коли Захід став ворогом номер один, кетчуп перейменували на томатний соус, але суть не змінилася.
Технологія і рецептура м'ясних та овочевих кубиків була повністю скопійована в американців.
Після поїздки Мікояна в США у СРСР з'явився маргарин. Його довелося багато рекламувати, щоб народ зрозумів, нащо воно треба.
Кукурудзяні, вівсяні, гречані пластівці також приїхали з Анастасом зі США. А з ними й каші в брикетах. Після з'явилися і кукурудзяні палички.
В 1963-му році зі США прийшли картопляні чіпси, проте широкої популярності продукт не здобув. Те ж саме стосується і радянської варіації картоплі фрі - вона була, але популярною не стала.
Мікоян привіз зі Штатів технологію виробництва хліба й закупив обладнання. До цього лише 40% громадян були забезпечені магазинним хлібом, решта - пекла його вдома.
Масовий випуск томатного соку почався саме після поїздки Анастаса Мікояна до США. Потім стали виробляти яблучний і апельсиновий соки. Згодом в 1963-му році асортимент соків розширився.
Фабричні солодощі теж прийшли зі Штатів. В СРСР їх полюбили і згадують і досі ці "золоті ключики".
Безалкогольні напої так само почали виготовлятися масово після поїздки Мікояна до США. Крюшон, морс, квас - ці напої увійшли в життя радянських людей. Цікаво, що Кока-Кола теж могла з'явитися в 1936-му в СРСР, але через обмеженість фінансів цю ідею не реалізували.
Ці напої до 1936-го року вважалися елітними, але після початку масового штампування, їх змогли дозволити широкі верстви.
"Совєтскоє" шампанське стали виготовляти в 1937-му в СРСР, нахабно вкравши французьку назву і скористалися американсько-французькими технологіями виготовлення вина в резервуарах.
Пивоварний завод ще у 1881 році збудував у Самарі австрієць Альфред фон Вакано. До 1934 року це пиво називалося "Венське"...
Таку тетрапак-упаковку запозичили у Швеції в 1950-х роках. Хоча у Швеції в 1959-му році від таких технологій відмовились, бо вони мали ряд недоліків, а в СРСР продовжили випускати.
Жувальну гумку так само вкрали у Штатів. Оскільки радянської гумки не було до 1976-го року, її вважали ознакою буржуазності.
Цікаво, що радянські автомати газованої води - теж зі США...
Читайте також першу частину розповіді про вкрадену у заходу їжу.
Також ми писали про моторошні звички, які дісталися нам з СРСР.