Як монополія вбиває ринки та чому це погано

Президент та засновник глобальної групи компаній Meest Ростислав Кісіль розповідає, як спроби монополізації нищать економіку.

"Монополія — це бізнес в кінці своєї подорожі", — стверджував відомий американський економіст Генрі Ллойд і, безумовно, мав рацію. Вільна та чесна конкуренція передбачає наявність на ринку великої кількості гравців які, борються за увагу споживачів, а отже постійно підвищують якість свого товару чи послуги.

Ця конкуренція йде на користь не лише кінцевому споживачу, а й державі в цілому, сприяє на регулювання цін на товари, їхню якість, рівень обслуговування, тощо. На ринку, вільному від монополії, споживач завжди має вибір і може віддати перевагу той ціні або якості, які його дійсно влаштовують, самостійно визначаючи остаточну суму, яку здатен витратити. З монополістами все навпаки.

Коли вибирати просто немає з чого через те, що всі ресурси зосереджені у межах влади однієї компанії, споживачі змушені приймати встановлені нею правила гри — сплачувати ту ціну й приймати ту якість, яку запропонував монополіст. Іншими словами, саме монополіст диктує споживачу: які товари або послуги йому купувати та скільки це буде коштувати.

Монополії шкодять як економіці, так і людям. Є дослідження, що такі компанії менше вкладають в інновації, ніж очікувалося. А деякі монополії, взагалі, можуть спричиняти інфляцію — як-от експортери нафти.

Україна — не виняток. У нас також є низка монополістів, які користуються власним становищем — чи то відсутністю конкурентів, або допомогою держави. Один з таких прикладів — "Укрпошта". Вже протягом багатьох років національний оператор прагне монополізувати ринок міжнародних відправлень в країні — і нещодавно зробила ще одну спробу.

Монополія на ринку поштових послуг

У логістиці існує такий термін як ММПО — місце міжнародного поштового обміну. Це, власне, точки, які дозволяють поштово-логістичним операторам обмінюватись поштовими відправленнями між країнами. Тобто, безпосередньо, проводити міжнародну діяльність. В Україні ММПО є в "Укрпошти", Meest і ще у кількох компаній.

Кілька днів тому на сайті Верховної Ради був опублікований законопроєкт №4353 "Про поштовий зв'язок". На перший погляд, документ націлений на те, щоб поліпшити умови для кінцевих громадян. Законопроєктом, зокрема, пропонують ввести електронні марки, оновити поштові скриньки, а також визначити дії для боротьби з контрабандою.

Але насправді ці норми є лише способом відвернути увагу від іншого, вкрай згубного рішення, яке хочуть "просунути" автори законопроєкту. У статтях 17 і 29 є положення, які зроблять "Укрпошту" монополістом українського ринку.

Нормами передбачається, що національний оператор отримає виняткову можливість визначати ті самі ММПО — місця міжнародного поштового обміну. А решта компанії, у яких це право на цей час є, його позбудуться. Що це означає? "Укрпошта" стане єдиним оператором, який зможе здійснювати міжнародні поштові відправлення. Це неможливо представити в умовах ринкової економіки, яка в Україні так чи інакше існує.

Міжнародний досвід

Автори законопроєкту пояснюють свій крок прагненням гармонізувати українське законодавство до законодавства Європейського союзу у відповідність із положеннями Директиви 97/67/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 15 грудня 1997 року про спільні правила розвитку внутрішнього ринку поштових послуг Співтовариства.

Але насправді закон №4353 тільки порушує Угоду про асоціацію України з Євросоюзом. Якщо конкретно — абсолютно суперечить статті 110, де йдеться про запобігання монополістичної практики в секторі поштових та кур'єрських послуг. У більшості країн Європейського союзу такі монополії відсутні.

Зараз в ЄС можна вільно отримати ліцензію на міжнародні поштові відправлення. Це і наш досвід теж: у Meest, наприклад, є ММПО в Німеччині, яке зареєстровано у Всесвітньому поштовому союзі (ВПС). Завдяки цьому ми можемо відправляти міжнародні посилки у всі країни світу.

Інший аргумент "Укрпошти" полягає в тому, що приватні місця міжнародного обміну суперечать діяльності ВПС. Це теж не так. Meest звернулася за експертизою до дослідницької компанії, щоб отримати незалежний висновок за цим питанням. Висновок однозначний. По-перше, у ВПС немає ініціатив, які забороняли б діяльність вже дозволених місць міжнародного обміну. По-друге, ММПО Meest, як в Україні, так і в Німеччині, працюють чітко за законом і ніколи не викликали запитань у компетентних органів країн.

Нарешті, наявність цього законопроєкту мотивують прагненням до боротьби з поштовою контрабандою. Це дійсно актуальна тема, яка вимагає рішучих дій. Але вона не повинна вирішуватися за допомогою монополізації ринку — навпаки, такий крок лише погіршить ситуацію.

Експерти Організації економічного співробітництва і розвитку вважають, що поштову контрабанду можна викорінити завдяки санкціям, залученням всіх зацікавлених гравців ринку для спільних державно-приватних ініціатив, а також впровадженням нових технологій. Як бачите, тут немає ані слова про закриття приватних ММПО.

Що буде далі

Якщо "монополістичний" законопроєкт якимось чином ухвалять і він запрацює, це матиме вкрай невтішні наслідки для кожного українця. По-перше, монополізація, як я вже писав вище, завжди веде до погіршення якості послуг, що надаються.

Відповідно, при такій ситуації, терміни доставки посилок і її вартість збільшиться, а якість — сильно знизиться. Українці втратять право вибору компанії для отримання послуг. Навіть на зараз у "Укрпошти" немає достатнього матеріально-технічного та людського ресурсу для одноосібної присутності на ринку міжнародних відправлень. Чи зміниться це у майбутньому — питання відкрите.

По-друге, це призведе до здорощання інтернет-товарів для українських споживачів на 20-30%. Все тому, що великі інтернет-магазини, які працюють на українському ринку у форматі транскордонної торгівлі, можуть припинити свою діяльність на території нашої держави або ж поміняти бізнес-модель. Це неодмінно відобразиться на ціні.

По-третє, законопроєкт може позбавити роботи десятки тисяч людей. І станеться це в найскладніший з економічної та соціальної точки зору період за останні роки. Чи варто воно того? І не слід забувати про міжнародних інвесторів. Якщо компанія інвестує великі гроші в створення продуктів для українських споживачів, а потім позбавляється можливості працювати у звичному форматі, в інших іноземних інвесторів одразу виникають питання про доцільність роботи на конкретному ринку.

Україні дійсно потрібно оновити законодавче регулювання поштово-логістичної сфери. Але воно має розроблятися спільно з іншими компаніями та враховувати позицію та інтереси присутніх у секторі гравців. Тільки так можна зробити зміни, які насправді підуть на користь українським споживачам.

А зараз ми маємо ситуацію, коли "Укрпошта" вже який рік поспіль намагається "підкласти" власний законопроєкт під голосування за бюджет. Раніше відповідні комітети Верховної Ради та народні депутати логічно відкидали такі ініціативи, тому що розуміли наслідки. Сподіваюся, цього разу знову переможе логіка і здоровий глузд.