Чоловік, який народився в Запоріжжі, п'ять років жив у Маріуполі з коханою і кішкою. Коли 24 лютого почалася війна він не міг повірити в те, що відбувається. Тільки через пару днів він усвідомив, що місто в блокаді.
З його дозволу історію на Facebook опублікувала Анна Логвін.
Вже 4 березня Маріуполь опинився в самому епіцентрі пекла.
"Осколок розбив одне скло в кімнаті. Ми тоді думали, два рази міна в одну воронку не потрапляє. Виявляється, потрапляє. А після міни ще снаряди, і "Гради". Через кілька днів стали чутні літаки. Це - найстрашніше. 82 міномет - це небезпечно, 120 міномет - це вже дуже небезпечна хе*ня, "Град" - це в принципі, мало шансів, але є, танки мають час на перезарядку, тому є аж (!!) 4 секунди, щоб впасти... а якщо чутно гул літака - біжимо з усіх ніг, як можна швидше і глибше", - описує ситуацію українець, що вижив.
"Літак - це смерть. Якщо він працює по тобі - пиз**ць. Шансів нуль. Найжахливіші руйнування і смерть. У нашому під'їзді підвал не обладнаний під укриття, ми пару раз туди спустилися, зрозуміли, що тут могила, перебували в сусідньому будинку у родичів", - каже українець.
Так зараз виглядає Маріуполь (фото: facebook.com/dubanna)
"Лінія фронту була вже на сусідній вулиці. Прильоти вже не рахували. Тільки на слух, чим нас зараз рівняють із землею: міни, Гради, танчик і така хе*ня, як волошка і гармата, моя ровесниця, Д30. Ну і звичайно ж, Авіація. СУ-шка хе*ачила на всю ракетами, стратегічний бомбардувальник кидав бомби розміром з легковик. В один із днів ми бігали в сусідній квартал (саме швидко бігали), бачили залишки Точки-У - здоровенний такий ракетний двигун, без бойової частини. Всі машини у дворі згоріли до кінця другого тижня", - згадує він.
За словами чоловіка, через те, що люди готували їжу на мангалах у дворі, багато з них загинули. Готування займало багато часу, а в цей час місто обстрілювали.
15 березня мешканці будинку зрозуміли, що це вже все.
"Це смерть. Фінал. Та вже якось стало все одно. Нас або закидають гранатами росіяни й спалять разом з будинком. Ми на лінії фронту, будуть питати, хто в підвалі?? Звуки прильотів вже не лякали", - каже житель Маріуполя.
"16 березня нас врятували батьки. Просто приїхали та вивезли під обстрілом. Просто вклоняюся їм в ноги за сміливість. Другий шанс в житті пожити ще. Це було абсолютно неможливо, і смертельно небезпечно. Вони приїхали і витягли нас усіх за комір з підвалу. Ми вже не міркували, і не могли прийняти рішення", - розповів чоловік.
"Перехрестилася, подумки один з одним попрощалися, і побігли до машини. На даху дев'ятиповерхівки я побачив людину, вона побачила нас. Через три хвилини в нас полетіли міни, лягли в двадцяти метрах, на нас земля посипалася, врятував залізний гараж. Потім повний газ, не вибираючи дороги.... з міста", - додав він.
"Їхали... мовчки. Міста немає. Руїни, воронки, останки машин і техніки. Не знаю, це була наша, або рашистів. Два трупи під покривалом на узбіччі дороги. Цивільні. Воронки в зріст людини, від авіабомб. Будинки зруйновані, згоріли, розбиті снарядами. Якщо є пекло на землі, то воно - у Маріуполі..." - закінчує свою розповідь українець.
Йому вдалося вибратися з Маріуполя далі та врятуватися, він з гіркотою проклинає війну і бажає смерті російським окупантам.
Зазначимо, що окупанти викрадають людей у Маріуполі і вивозять їх на тимчасово окуповані території. Часто це жінки і діти, які ховаються в укриттях.
Всі оперативні і тільки Перевірені новини без російської пропаганди і фейків - в групах РБК-Україна в Telegram і Viber. Приєднуйся!
Перемога буде за нами! Слава Україні!