Зірки з екрану: навіщо естрадні співаки зібралися йти на вибори у Раду

На наступний день після другого туру президентських виборів користувачі Facebook активно поширювали збірки скріншотів креативно зіпсованих бюлетенів. Наприклад, з начерканими через увесь аркуш фразами "За що нам все це?!", "Так нам і треба!" або дописаними прізвищами "кандидатів" – від Уляни Супрун до Степана Бандери.

Дуже схоже, що й на парламентських виборах варіантів голосування "по приколу" буде багато – у політику масово йдуть зірки українського шоу-бізнесу різного калібру.

Співак Віктор Павлік фактично підтвердив участь у гонці в лавах партії "Стабільність", очолюваної недавнім кандидатом у президенти Василем Журавльовим, головою федерації футболу міста Маріуполя. Журавльов стверджує, що веде переговори і з улюбленцем мільйонів українських жінок співаком Олегом Винником. Паралельно свою "жіночу партію", хоч поки і без прицілу на нинішні вибори, створює співачка Ольга Полякова.

Звичайно, знаменитості ходили у політику і раніше. Дехто там навіть і залишався. Якщо для Таїсії Повалій та Руслани Лижичко депутатство закінчилося однією каденцією, то Михайло Поплавський – депутат вже трьох скликань, а Оксана Білозір – чотирьох. Але нинішню хвилю співаків-кандидатів явно надихнув недавній грандіозний успіх на виборах Володимира Зеленського.

Втім, думати, що обрання Зеленського тепер гарантує перемогу і всім його колегам по сцені, мовляв, обрали коміка, значить, виберуть і будь-якого співака/співачку – невірно. Його успіх був заснований не на одному серіалі "Слуга народу" і прихильності каналу "1+1" у три передвиборчі місяці. Зеленський за останні років п'ятнадцять став чи не найпопулярнішою особою з телевізора, кількість його екранних годин спочатку на "Інтері", а потім на "плюсах" просто незліченна. До того ж крім рейтингового "Вечірнього кварталу" Зеленський також був ведучим ще кількох гумористичних проектів.

І що б не говорила меншість, яка підтримала Петра Порошенка, для мільйонів українців Зеленський за роки став абсолютно "своїм", з ним і його гумором асоціюються численні теплі сімейні посиденьки і застілля, у тому числі й новорічні, "під Квартал".

Нинішні ж потенційні кандидати похвалитися таким іміджем навряд чи можуть. Втім, впізнаваність Олега Винника, мабуть, не набагато поступається Зеленському, особливо в окремих електоральних групах. До того ж попереду ще два місяці кампанії.

Навіщо Павліку, Виннику і їх колегам депутатські мандати? Насамперед, це непоганий піар. Фактично, без зусиль їх імена вже третій день на слуху в інформпросторі, а якщо справа дійде до подачі документів у ЦВК – і до самих виборів увагу гарантовано. Для маловідомого екс-кандидата у президенти Журавльова (28 місце, 0,04% голосів) бонуси теж очевидні – за спиною Винника є певні шанси не тільки самому потрапити в Раду, але і провести туди таких маловідомих компаньйонів як Журавльов.

І у будь-якому випадку, "зоряна партія" може відкусити пару потрібних відсотків у іншого політичного проекту – партії "Голос" фронтмена гурту "Океан Ельзи" Святослава Вакарчука. Музикант свою популярність і впізнаваність, звісно, отримав на сцені, але від решти колег все ж серйозно відрізняється. По-перше, він вже має депутатський досвід, хоч і короткостроковий і малоуспішний. По-друге, в останні роки він активно демонстрував свою громадянську позицію і коментував (нехай і у звичному обтічному стилі) різні суспільні проблеми – від війни з Росією до земельної реформи.

Але хоча б частково нівелювати нинішню серйозність і задекларовану амбіційність Вакарчука і його партії іншим естрадним кандидатам цілком по силам. Іншими словами – довести саму ідею участі зірок у політиці до абсурду. Раніше РБК-Україна писало про те, що на початку президентської кампанії цілком реально обговорювалася можливість випустити проти стрімко набираючого рейтинг Зеленського кандидатів-спойлерів з шоу-бізнесу, зокрема, Іво Бобула, який навіть відзначився різкими заяви проти участі на той момент лідера "Квартал-95" у політиці.

Ходили чутки і про можливу участь у президентських перегонах того ж Олега Винника. Але з різних причин тоді з цього нічого не вийшло. Можливо, вийде зараз. Принаймні, у тому, щоб занизити результати партії Вакарчука, можуть бути зацікавлені багато політиків. Співрозмовники РБК-Україна у команді колишнього президента стверджували, що Вакарчук відбере частину голосів у партії Зеленського "Слуга народу". Тоді як у команді самого Зеленського, навпаки, впевнені, що "Голос" забере відсотки якраз у партії Порошенка.

В принципі, не так і важливо, чи дійдуть до самих виборів шоу-бізнес-кандидати. Вся ця історія – про розширення меж можливого в українській реальності. Колись піковою подією була Помаранчева революція: сотні тисяч людей тижнями стояли на головній площі країни і змогли зірвати "договірняк" про передачу влади ненавидимому ними Віктору Януковичу – тоді це здавалося чимось неймовірним. Через дев'ять років сталася Революція гідності – до зими 2013 року уявити собі вуличні бої в центрі столиці не міг ніхто. Потім – війна в центрі Європи з тисячами загиблих.

І коли здавалося, що Україна вже нічим не зможе здивувати себе і весь світ, президентом обрали абсолютного новачка у політиці, зірку з екрану Володимира Зеленського. Тепер на повному серйозі обговорюють політичні перспективи Павлика та Винника. Фраза "це не може бути, тому що цього не може бути ніколи" для України вже не актуальна.