Введення мита на імпорт викличе різке зростання цін на нафтопродукти і знизить їх якість. Таку думку висловили експерти ТОВ «Консалтингова група «А-95».
Ініціативи власників українських НПЗ щодо введення загороджувальних мит на імпорт нафтопродуктів в «Консалтинговій групі А-95» вважають недостатньо обгрунтованими, загрозливими економіці і міжнародному іміджу України. Основним результатом впровадження мит на імпорт буде пропорційне розміру мита зростання цін на нафтопродукти не тільки імпортного, але і вітчизняного виробництва, оскільки українські НПЗ не в змозі задовольнити попит на внутрішньому ринку. В умовах зростання цін, що поновилося, на нафту в світі (до 100 дол./бар.) і підвищення акцизного збору на нафтопродукти в 2011 р. (в середньому на 40%) впровадження мит може привести до збільшення цін на бензин А-95 до рівня понад 10 грн/л, дизельного палива - понад 9 грн/л. Паралельно слід чекати погіршення якості бензину і ДП на автозаправних станціях за рахунок зменшення високоякісного імпорту і вимушеного пошуку споживачами дешевшої пропозиції.
«У уряду України сьогодні є достатній набір інструментів для збалансованого розвитку нафтопереробної галузі з урахуванням інтересів не тільки власників заводів, але і споживачів палива», - резюмує директор «Консалтингової групи А-95» Сергій Куюн. «Мита зруйнують диверсифіковану систему постачань палива до України, приведуть до зростання цін і тим самим до нового витка інфляції», - сказав він.
Експерти відзначають, що підсумки забезпечення ринку нафтопродуктами в 2010 р. показують оптимальну структуру його функціонування, яка унеможливлює дефіциту палива і забезпечує максимально об'єктивне ціноутворення. Тим часом, на сьогодні існує низка ризиків, які можуть привести до дестабілізації ресурсного забезпечення ринку і додати цінам імпульс до зростання.
Стійкість ринку забезпечена оптимальною структурою наповнення. За підсумками 2010 р. частка українських нафтопродуктів на ринку склала: по бензинах - 60%, по дизпаливу - 59,5%. Відповідно, імпортні постачання склали близько 40%.
Експерти «А-95» вважають, що частка українського палива могла б бути вище. По-перше, в 2010 р. капітальний ремонт НПЗ «Ліник» зумовив простій заводу протягом близько 70 днів. По-друге, була неритмічна робота Одеського НПЗ, що обумовлене зміною Україною маршруту транспортування нафти на підприємство в 2009 р. і неринковою конкуренцією з безподатковим імпортером компанією «Лівела».
За оцінками експертів «А-95», у разі повноцінної роботи даних підприємств частка палива українського виробництва за підсумками року склала б близько 65% по світлих нафтопродуктах. Ще одним важливим чинником зменшення частки українських виробників на ринку стали безподаткові постачання нафтопродуктів через компанію «Лівела» по імпорту, у тому числі і операторами українських НПЗ, зокрема «Укртатнафтою». За умови відсутності даних надмірних постачань частка українських нафтопродуктів могла б перевищити 70%.
Ключовим чинником зниження переробки нафти в Україні і, як наслідок, збільшення імпортних постачань впродовж останніх трьох років в «Консалтинговій групі А-95» вважають систематичну недозагрузку потужностей найбільшого в Україні НПЗ «Укртатнафта». У свою чергу причиною цього є не ринкова кон'юнктура, а мораторій на постачання нафти на підприємство з боку російських нафтових компаній після встановлення контролю над НПЗ групою «Пріват». Спроби ж налагодити альтернативні постачання сировини через морські порти нерентабельні через витратну логістику і украй недостатні вкладення в технічне переоснащення підприємства.
В цілому незначні інвестиції з боку власників НПЗ і, як результат, низька глибина переробки нафти і недостатньо висока якість палив, що випускаються, є однією з ключових причин занепаду даної галузі і поступової втрати нафтопродуктами, що випускаються, конкурентоспроможності.
Тим часом, важливою причиною стану галузі, що погіршується, також є відсутність комплексної підтримки з боку держави. А саме: бездіяльність державних органів по відношенню до безподаткових і контрабандних постачань імпортного палива і сировини; функціонування неефективної системи продажу українській нафті на так званих аукціонах, що не забезпечують рівного доступу всіх гравців до цього ресурсу; непослідовна політика в області посилювання стандартів якості палива, що випускається в країні (черговий перехід на стандарти Євро-4 і Євро-5 відстрочений до 1 липня 2011 р.); повна відсутність впродовж двох останніх років лабораторного контролю якості нафтопродуктів (результатом чого багато в чому є спостережуване зростання частки фальсифікату на ринку).