Угорщина видала останній необхідний дозвіл для реалізації газотранспортного проекту Nabucco на території країни. Зазначимо, що протяжність ділянки Nabucco в Угорщині складе 384 км. Про це йдеться в оприлюдненому сьогодні прес-релізі компанії Nabucco Gas Pipeline International - оператора проекту Nabucco. Таким чином, Угорщина стала першою країною, яка видала всі дозволи на будівництво Nabucco.
Отримання екологічного дозволу в Угорщині проходило в два етапи. У I півріччі 2010 р. Nabucco Gas Pipeline International подала документацію для попередньої оцінки впливу реалізації проекту на екологію Угорщини. Після отримання першого попереднього дозволу, була запущена друга стадія процесу, коли оператор проекту подав детальну інформацію в регулюючі органи країни.
Незважаючи на видачу всіх дозволів з боку регуляторів Угорщини, реалізація проекту знаходиться під питанням. 14 травня 2012 р. повідомлялося, що найбільша нафтогазова компанія Угорщини MOL розглядає можливості приєднання до проекту компанії BP SEEP (Південно-Східно-Європейський газопровід).
Проект SEEP з транспортування азербайджанського газу через південно-східну Європу, в тому числі Угорщину, в західну Європу, переважно спирається на вже наявну газову інфраструктуру і є альтернативою Nabucco. Останній покликаний зменшити залежність Євросоюзу від поставок російського газу (третина загального обсягу споживання газу ЄС припадає саме на російське "блакитне паливо").
З 2010 р. MOL вже кілька разів висловлювала свої сумніви в доцільності участі в Nabucco, у зв'язку з низкою питань, що стосуються поставок і витрат на проект, а також у зв'язку з питаннями структури та менеджменту. У квітня 2012 р. MOL заявила про готовність зовсім вийти з проекту Nabucco у разі виникнення такої необхідності, пояснивши, що "існує багато невизначеностей навколо проекту Nabucco, які складно ігнорувати". 26 квітня головний виконавчий директор MOL Жолт Хернаді повідомив, що MOL вважає нерентабельним подальше фінансування проекту. До цього угорська компанія відмовилася від перерахувань коштів до річного бюджету Nabucco International Company (NIC), яка займається Nabucco.
Однією з головних "невизначеностей", пов'язаних з Nabucco, MOL вважає позначений брак ресурсної бази для заповнення газопроводу, проектна потужність якого становить 31 млрд куб. м в рік. У жовтні консорціум Nabucco подав заявку на участь в тендері на транспортування газу з азербайджанського родовища Шах-Деніз, однак поки переговори не принесли остаточних результатів. Єврокомісія очікує, що Азербайджан прийме рішення протягом найближчих кількох місяців, проте навіть при успішному результаті переговорів родовища газу Шах-Деніз буде достатньо лише для заповнення третини газопроводу (друга фаза об'ємом 16 млрд куб. м повинна бути запущена в 2016-2017 рр.) . В результаті учасники консорціуму Nabucco стали розглядати можливість зменшення потужності трубопроводу вдвічі - до 15 млрд куб. м, а також скорочення його протяжності - від Болгарії до Австрії.
13 травня свої сумніви щодо участі в Nabucco висловила і німецька RWE. "Ми як і раніше вважаємо, що Nabucco в його початковій формі є найкращим варіантом для всіх акціонерів та учасників проекту - постачальників, споживачів, операторів газопроводів. Однак у світлі мінливих умов - будівництво інших газопроводів - ми перевіряємо, чи відповідає участь в цьому проекті нашим комерційним і стратегічним інтересам", - сказав прес-секретар RWE.
Згідно з інформацією в німецьких ЗМІ, топ-менеджмент компанії вже проінформував владу ЄС, що RWE може згорнути свою участь в проекті Nabucco.
Nabucco - магістральний газопровід, який покликаний транспортувати газ з Центральної Азії до Європи (перш за все, до Австрії і Німеччини) в обхід Росії. В якості основних постачальників спочатку розглядалися Азербайджан, Ірак і Туркменія. Комерційні поставки газу по газопроводу Nabucco планувалося почати в 2017 р., будівництво трубопроводу було намічено на 2013 р. Вартість проекту оцінюється в 7,9 млрд євро. Учасниками проекту з рівними частками по 16,67% є австрійська OMV, угорська MOL, болгарська Bulgargaz, румунська Transgaz, турецька Botas і німецька RWE.