"Послуга за послугу": чим для Зеленського закінчиться скандальна розмова з Трампом

"Послуга за послугу": чим для Зеленського закінчиться скандальна розмова з Трампом

Якщо б хтось рік тому сказав українцям про те, що популярний шоумен Володимир Зеленський, який тоді ще навіть не оголосив про похід у велику політику, опиниться у самому центрі історії з імпічментом президента США, цьому ніхто б не повірив.

Ця нова реальність несе у собі багато ризиків для американських і українських учасників процесу. Поки що Зеленському вдається цих ризиків у цілому уникати, але варто бути готовим до того, що тиск з усіх боків на нього не закінчиться. Детальніше – у колонці політичного оглядача РБК-Україна Мілана Лєліча.

Коли команда Володимира Зеленського організовувала його візит до США і зустріч з Дональдом Трампом, вони навряд чи припускали, в якій напруженої обстановці все буде відбуватися. Україна і Зеленський вже який день не сходять з телеекранів американських інформаційних каналів і газетних передовиць.

Історія нібито зі спробою Трампа чинити тиск на Зеленського, щоб завдати удару по своєму на даний момент головному опоненту на майбутніх виборах, Джо Байдену, продовжує набирати обертів. Головна подія останніх діб, крім особистої зустрічі українського та американського президентів – публікація стенограми їх липневої телефонної розмови, яка і стала відправною точкою усіх подій.

Як і передбачалося, безпосереднього, озвученого прямим текстом шантажу з боку Трампа там не виявилося. І навряд чи таке могло бути – інакше він би точно не дав згоду на публікацію розмови.

Якщо винести за дужки взаємні компліменти, критику на адресу Меркель, і визнання Зеленського про "генпрокурора – стовідсотково моїй людині", то, по суті, Трамп попросив українського колегу зайнятися розслідуванням по справі Байдена, разом з Руді Джуліані, своїм адвокатом, і генпрокурором США Вільямом Барром. І Зеленський у відповідь пообіцяв "попрацювати над розслідуванням цієї справи". Питання про затримку американської військової допомоги як можливий інструмент тиску на Київ у розмові взагалі не піднімалося.

Формат "послуга за послугу", тобто, Україна розслідує справи Байдена, а США надають нам допомогу, також не порушувалося. Тому американські демократи та продемократичні ЗМІ почали вдаватися в інтерпретації прочитаного.

Washington Post, приміром, звертає увагу навіть на те, як мало часу пройшло між фразою Трампа про те, як США допомагають Україні та його згадкою прізвища Байдена – таким чином, на думку видання, американський президент явно підштовхує до певних дій українського. Як доказ наводиться і специфічна манера мови Трампа, який під час обговорення делікатних тем не дає прямих вказівок, а говорить натяками.

Але найсуттєвіший аргумент, за який вхопилися опоненти Трампа – його слова про те, що генпрокурор США разом з Джуліані будуть безпосередньо займатися справою Байдена разом з українцями. А це, переконані прихильники імпічменту, явне використання державної влади у своїх приватних політичних інтересах.

"Давайте з'ясуємо: формула "послуга за послугу" не потрібна для того, щоб зрадити нашу країну. Трамп попросив іноземного лідера втрутитися в наші вибори – цього цілком достатньо для зради", – йдеться в спільній заяві чотирьох голів комітетів Конгресу.

Звичайно, історія з Байденом тільки й цікавила журналістів перед зустріччю Трампа з Зеленським. Український президент у спілкуванні з пресою явно дуже хвилювався, тим більше, намагаючись говорити англійською мовою, якою ще не володіє вільно.

Але у цілому Зеленський прислухався до численних порад з України: не втручатися у внутрішньоамериканські розборки і не намагатися використовувати цю історію у своїх інтересах. А ще краще – взагалі поменше її коментувати. "Ви всі побачили в тексті стенограми розмови, - ред.). На мене ніхто не тиснув", – заявив Зеленський, наголосивши, що не хоче бути втягнутим в американські вибори як такі.

Фон подій

Американські політичні коментатори зазначають, що в історії з імпічментом є тіньовий вигодонабувач – конкуренти Джо Байдена всередині самої Демократичної партії. В першу чергу, сенатор від Массачусетсу Елізабет Уоррен, яка, за даними соцопитувань, зараз йде на другому місці за популярністю серед демократів, слідом за Байденом.

І поки Байден з Трампом будуть обливати один одного брудом, розкриваючи нові і нові подробиці їх "української історії", Уоррен на цьому тлі буде виглядати непогано. Адже її з Україною, яка де-факто стає "токсичної" країною, дійсно нічого не пов'язує.

На даний момент політична ініціатива належить демократам, але розпочата ними історія з імпічментом в кінцевому рахунку може обернутися проти них самих. Це станеться, якщо Трамп і його союзники розкопають (або просто розголосять) подробиці українських зв'язків самого Байдена і його сина.

Втім, Трамп, як і його український колега, відомий своєю "тефлоновістю" – звинувачення з боку опонентів, як бачиться, взагалі не вражають його базовий електорат. Згідно з останніми опитуваннями, підтримка імпічменту президента США не перевищує 36-37%, серед електорату республіканців виступають за імпічмент тільки 5% виборців.

Як стверджує американський історик Аллан Ліхтман, відомий тим, що правильно передбачив результати дев'яти останніх президентських виборів у США, єдиний шанс демократів вигнати Трампа з Білого дому – провести імпічмент. Ще у травні цього року, коли демократи так і не зважилися почати процедуру імпічменту через "російський слід" на виборах 2016 року, він розповідав CNN, що перешкодити переобрання Трампа у 2020-му вони не зможуть.

Ліхтман підкреслював, що імпічмент – це не лише голосування в Палаті представників, а й постійний публічний скандал навколо слухань у Сенаті, нові документи, свідчення і докази. На його думку, головним чинником поразки демократа Ела Гора на виборах 2000 року стали саме публічні наслідки спроби імпічменту Білла Клінтона, з яким Гор працював як віце-президент.

Україна у всій цій історії є радше тлом подій, і говорити про її суб'єктність буде зайвим. Україна і український президент цікавлять американців лише у силу своєї причетності до великих справ внутрішньої політики США. І по тому, як преса спілкувалася з Трампом і Зеленським перед зустріччю, це було добре помітно. Якби на місці українського президента виявився лідер умовної Уганди або Лаосу, це мало б вплинуло на загальну картинку.

Поки ж Зеленський веде правильну лінію, підкреслено відмовляючись втручатися в американські навколовиборчі справи. Але з наближенням дати президентських виборів у США тиск на нього може тільки наростати.

On Top
Продовжуючи переглядати www.rbc.ua, ви підтверджуєте, що ознайомилися з Правилами користування сайтом, і погоджуєтеся з Політикою конфіденційності
Пропустити Погоджуюся