Україна - не Норвегія. Або що не так з ідеєю про "економічний паспорт" українця

13-ту статтю Конституції, де, серед іншого, говориться, що надра належать народу України, у команді президента переосмислили, вирішивши її "монетизувати". Володимир Зеленський на початку грудня вніс до Ради проект закону "про економічний паспорт" – індивідуальний накопичувальний рахунок громадян, на який зараховуватимуть рентні платежі бізнесу.

Але свою частку "народного багатства" отримають не всі. Ідея – у створенні з 23-го року Фонду майбутніх поколінь. З нього народжені після 1 січня 19-го українці, як очікується, отримають гроші на купівлю нерухомості, оплату навчання або медичних послуг. На капітал у перших двох випадках вони зможуть претендувати з повноліття, на лікування – і у більш ранньому віці.

І хоча плани запровадити "економічний паспорт" Зеленський анонсував ще у своїй передвиборчій програмі на початку 19-го, зараз ця ініціатива нарвалася на критику, як серед політиків, так і в експертному середовищі. Перші дорікають президенту в зайвому популізмі та спробах утримати стрімко падаючий рейтинг, причому як особистий, так і його політичної сили.

Другі ж, відкинувши політичні моменти, бачать реальні ризики для держскарбниці. Крім того, є сумніви, що чиновники протягом десятиліть зможуть зберігати купівельну спроможність накопичень, захистивши їх від інфляції та знецінення гривні.

23 тисячі доларів "на руки"

Як це буде працювати? Якщо закон ухвалять, до Фонду вже з 2023 року почнуть перераховувати з держбюджету ренту, зібрану з видобувачів газу і нафти (95% від усіх платежів), а також руди та інших копалин (70%). Перші роки відсоток буде нижче – стартувати хочуть з 47,5% по ренті з нафти та газу, 35% – корисних копалин, 50% – ренти за користування надрами у межах континентального шельфу.

План такий: гроші з ренти надійдуть до спецфонду держбюджету, звідти – на рахунки до Фонду майбутніх поколінь. Щорічний платіж на одну людину прив'язаний до розміру двох мінімальних зарплат (зараз платіж склав би 13 тисяч гривень). У 23-му внески на "паспорти" заплановані на суму близько 22 млрд гривень, сказано у поясненні до проекту.

Перші виплати намічені на 37-й рік, на той час активи фонду будуть у межах 1,8 трлн гривень (за рахунок внесків та інвестиційного доходу), очікують автори проекту. А один власник "економічного паспорта" повинен буде отримати близько 626 тисяч гривень – за нинішнім курсом це трохи більше 23 тисяч доларів. Всього ж у перший рік розподілять 191 млрд гривень для понад 300 тисяч українців, які досягли повноліття.

Не по кишені банкет

Чи може Україна дозволити собі подібний проект? Логіка цілком зрозуміла – поліпшити рівень життя молодих людей, давши їм стартовий капітал на початку дорослого життя. Тим більше у світі є подібні держпрограми. Наприклад, у Норвегії, Саудівській Аравії, ОАЕ, Кувейті, сказано у пояснювальній записці до проекту президента.

Тільки, на відміну від цих країн, в України немає надлишку корисних копалин – нафти, газу і т.д. Немає у нас і профіцитного держбюджету, наприклад, як у випадку з Норвегією, що входить у топ–15 країн найбільших видобувачів нафти. Крім того, на відміну від тих же Саудівської Аравії або Кувейту, нафта і газ в Україні у дефіциті, ми їх не експортуємо, а навпаки – імпортуємо.

Тоді як рентна плата, яка має стати джерелом для Держфонду, закладається у внутрішні ціни нафти та газу, у т.ч. і у тарифи ЖКГ. І тому фактично не держава буде давати гроші до Фонду, а по факту самі громадяни, у тому числі й через оплату "комуналки". Грубо кажучи, батьки заплатять внески за дітей.

Тут цілком можлива класична анекдотична історія, коли візьмуть не з прибутку, а зі збитків. Рентна плата, надходячи до держбюджету, витрачається за багатьма статтями. Наприклад, рента при видобутку газу традиційно була джерелом для виплат житлових субсидій. Тепер же недобір доведеться заміщати позиками, збільшуючи держборг. Не кажучи вже про те, що частину ресурсу з ренти зараз отримують місцеві бюджети, для яких уряду також доведеться шукати компенсатори.

Майже напевно весь ресурс Фонду направлять на викуп держоблігацій. Так Уряд хоче зробити й з накопичувальною пенсією, про що раніше писало РБК-Україна. І замість того, щоб використовувати ренту на загальнодержавні витрати, влада буде змушена платити відсотки за ОВДП, фактично позичаючи самій собі.

За планом, викладеним у проекті закону, сума накопичень зростатиме як снігова куля, а, отже, разом з нею – й необхідність нарощування боргу. Що, зрештою, може серйозно розбалансувати систему держфінансів. Стан фондового ринку в Україні поки не дозволяє розраховувати на інші інструменти інвестування. Та й навряд чи влада захоче ділитися цим ресурсом, швидше, навпаки – постараються зберегти його ближче до скарбниці.

Тут же криється й інша проблема: хоча ставки по держпаперах зараз вище депозитів, на тривалому часовому відрізку і вони можуть не перекрити стрибки інфляції. А тому тут не допоможе навіть прописана у проекті закону гарантія держави виплатити не менше, ніж було внесено за роки накопичень. Через що майже 23 тисячі доларів за сьогоднішніми розрахунками можуть виявитися куди більш скромним капіталом у 37-му році.

Привід сумніватися у збереженні коштів дає нестабільна макроекономічна ситуація в Україні за останні майже два десятиліття. Наприклад, за 18 років індекс споживчих цін зріс майже на 700% (!), а гривня девальвувала у рази. Для розуміння: на початку 2003 року один долар коштував 5,33 гривень. З того часу двозначна інфляція по року була 10 разів (двічі більше 20% і один раз понад 43%), а дефляція (коли ціни падають) – лише у 2012 році.

Ще один ризик – ручне управління і політичне втручання. Кабінет міністрів створить Фонд поколінь, його гроші будуть на рахунках у держбанку, а розпоряджатися ними буде компанія з управління активами. Її обере рада Фонду, відібрана у свою чергу конкурсною комісією, яку сформує Кабмін. По суті, грошима Фонду буде керувати Кабінет міністрів.

І немає гарантій, що при зміні влади, черговій економічній кризі або з якоїсь іншої причини чиновники не запустять руки у цей ресурс, використавши його не за призначенням. Приводів для цього може бути маса – від фінансування чергових держпроектів до латання дірок у Пенсійному фонді і т.д.

Розділ на "до" і "після"

Останній, але не менш важливий ризик – поділ тих, хто може претендувати на гроші та тих, хто у рамках цього проекту закону не має права на накопичення. Грубо кажучи, аргумент звучить так: чим діти, що народилися до січня 19-го, відрізняються від тих, хто народився після? І чому держава вирішує робити накопичення одним, по суті, коштом інших, які, згідно все тієї ж статті 13 Конституції, мають такі ж права на надра країни.

До слова, у Раді вже є альтернативні погляди на цю історію. А тому не виключено, що при доопрацюванні проекту його зміст зміниться. Поки ж у відповідь на критику у владі спрощено зводять пояснення до того, що "з чогось треба починати" і "олігархи нарешті поділяться з народом". "Олігархи стануть інвесторами в майбутнє наших дітей", – сказав Володимир Зеленський, анонсуючи свій проект у парламенті.

І олігархи тут неспроста. Ця явно популярна в широких масах ідея з накопиченнями для майбутніх поколінь допомагає владі відбиватися від нападок великого бізнесу, що потрапив під перегляд ставок і умов оплати ренти при видобутку залізної руди. Нові правила передбачені вже прийнятим законом з правками до Податкового кодексу (т.зв. "ресурсний" проект №5600). Хоча тут же явно "проігнорували" видобувачів марганцевої руди, залишивши їм колишні умови оподаткування.

Голова фінкомітету Ради Данило Гетманцев в інтерв'ю "Інтерфаксу" пояснив це технічними моментами та "збитими правками" при голосуванні проекту №5600. У майбутньому, запевнив депутат, видобуток марганцевої руди буде обкладатися за таким же принципом, як і залізна. Втім, враховуючи, що цей бізнес цікавий структурам, пов'язаним з Ігорем Коломойським (мова про Марганецький і Покровський ГЗК), є думка, що випадковість при підсумковому голосуванні була зовсім не випадковістю.

***

Розплачуватися (буквально) за цю ідею у 37-му році почнуть інші політики й інший уряд. Але вже зараз владі потрібно придумати, чим закрити бюджетні дірки через "вимивання" з казни рентних надходжень. І як це все пояснити західним кредиторам, що стежать за дотриманням бюджетного дефіциту.

Форсуючи історію з "економічним паспортом", не у найсильніший час для економіки, влада замість політичних дивідендів може отримати міну уповільненої дії для системи держфінансів.

Гарячі голови навіть можуть назвати це фінансовою пірамідою, на вершині якої виявиться величезний держборг, що вимагає все нових і нових позик для погашення та обслуговування старих. Що гірше – там можуть опинитися обдурені державою молоді українці, якщо на той момент уряд не зможе виконати дану іншими політиками обіцянку у кінці 21-го року.