Трансформації війни: з віце-чемпіонів світу в парному спорті до волонтера величезної команди

Десятки тисяч людей покинули справи всього свого життя заради допомоги ближньому – переселенцям і воїнам, конкретним людям і країні загалом. Серед них – і сотні спортсменів.

Напівпрофесіонали та визнані майстри приносять користь на фронті та в тилу. Наприклад, учасник двох Олімпіад Сергій Безуглий поповнив лави волонтерів у рідному Миколаєві та впевнено заявляє: "Ворог не пройшов крізь місто досі, і не пройде ніколи".

Багаторазовий призер чемпіонатів світу та Європи у веслуванні на каное міг би спочивати на лаврах. Разом із багаторічним партнером Максимом Прокопенком вони перебували в топі олімпійського виду спорту, лише дивом не взяли медалі в Лондоні-2012 та точно ввійшли в історію веслування. Недарма на Іграх в Токіо, які через пандемію перенесли на 2021-й, Безуглий вже був у тренерському штабі збірної України та ділився досвідом із новим поколінням каноїстів. Тепер його досвід, як і багатьох колег-спортсменів, став багатограннішим…

Безуглого війна РФ проти України застала там, де й більшість українців – у власному домі. "О 4-й ранку в Миколаєві почули потужний вибух, пізніше зрозуміли, що атакували аеропорт, – пригадує він. – Спершу було складно повірити, що це справжня війна. Здавалося, якесь непорозуміння. До останнього сподівався, що ворог на нас не нападе".

Та коли після кількох дзвінків друзям у різні куточки України, усвідомив масштаби російського вторгнення, вирішив діяти. Нинішня волонтерська організація Гуманітарний штаб “Доф Центр Волонтерів” фактично виросла з низової ініціативи.

У перший день війни Сергій разом зі знайомими, мешканцями свого району, іншими небайдужими миколаївцями зібралися разом, аби захищати та допомагати. Передусім подбали про оборону рідного міста. У перші дні готували “коктейлі Молотова” (часом по 2-3 пляшки приносили навіть звичайні бабусі та дідусі) та наповнювали мішки з піском, аби убезпечити Варварівський та Інгульський мости від атак ворога.

Допомога в такий непростий час виявилася необхідною багатьом – від літніх людей за межею бідності до поліцейських, бійців територіальної оборони та воїнів Збройних сил. Свій тоді ще імпровізований штаб волонтери облаштували в одній з історичних будівель Миколаєва (локацію не вказуємо з міркувань безпеки – ред.), що фактично була закинутою. Тут Сергію та іншим волонтерам спочатку довелося попрацювати в спартанських умовах – без тепла та світла. Та поступово відпрацювали контакти з міським та обласним керівництвом, власними силами відновили базові умови для праці та додали в об’ємі виконуваної роботи.

Щодня фонд опрацьовує до 80 заявок. Потреби різноманітні – від продуктів харчування до ліків, від одягу до засобів гігієни. Розширилася і географія. Якщо спершу працювали суто для заповнення потреб у Миколаєві, то тепер заявки надходять і з області. "Днями отримали заявку з Первомайського району. Просять забезпечити їжею 10 тисяч мешканців. Це декілька сіл. Поки наша організація не має ресурсів, аби взятися до справи самостійно. Але пару населених пунктів візьмемо на себе, а іншим допоможуть наші колеги", – розповідає Сергій.

До речі, про кадри. Кожен день у штабі працюють орієнтовно 100-200 волонтерів. Число варіюється. На початку війни, за словами Безуглого, охочих допомагати було значно більше. Але пояснення цьому просте. Багатьом після вичерпання ресурсів потрібно було повертатися до роботи, а чимало жінок-волонтерок евакуювалися до безпечніших міст України.

Проте, менша кількість волонтерів не зменшила ефективність фонду. Тут готові допомагати і фронту, і тилу. Про серйозну небезпеку намагаються зайвий раз не думати. Команда фонду не тільки допомагала розбирати завали після варварського ракетного удару по Миколаївській ОДА, а й регулярно доставляє гуманітарні вантажі власними авто прямо під носом російських окупантів.

І весь цей актив у мирний час – прості юнаки та дівчата, серйозні чоловіки та елегантні жінки. Однак, усі вони згуртувалися заради спільної мети та разом наближають перемогу, як команда. Тут навіть немає формальних керівників і підлеглих, лише колеги. "Є в нас і футболісти, і бухгалтери допомагають, а ще приєдналися кілька хлопців-музикантів з обласної філармонії", – розповідає Сергій про довоєнні заняття своїх колег.

Незабаром фонд планує повністю зосередитися на підтримці представників силових структур – поліції, сил тероборони та, звісно, ЗСУ. На передову звідси вже регулярно передають теплі ковдри, провізію, цигарки, медикаменти та смаколики. Зібрані, зокрема з інших регіонів, "їжаки" та "буржуйки" оберігають спокій і забезпечують тепло для українських бійців на блокпостах.

Але, звичайно, відмовляти усім іншим, хто має потребу в медикаментах чи продуктах, тут не будуть. Це – поза правилами "Доф Центру Волонтерів". Тим більше, це цілком вписується у головне завдання фонду – не дати ворогу ані найменшого шансу. А в тому, що кожен день злагодженої роботи волонтерів наближає перемогу України, Сергій Безуглий не сумнівається.

"Не вірю, що ця війна закінчиться інакше, ніж перемогою України. Що найперше зроблю після неї? Зберемося всім фондом і скромно відсвяткуємо нашу перемогу. Не хочу загадувати, що буде потім. Тим більше, ми працюємо, як команда, тож ніхто одноосібно рішення приймати не буде. Та зараз головне – перемогти", – резюмував Сергій.

Долучитися до перемоги може кожен. Зокрема, пожертвами на користь Гуманітарного штабу "Доф Центр Волонтерів" при Миколаївській обласній військовій адміністрації чи волонтерською діяльністю там.

Контакти:

сайт – dof.mk.ua/index

Instagram –instagram.com/dof_center

Рахунки:

ПриватБанк (гривня)

4731 2196 4025 0068

ПриватБанк (євро)

5168 7456 0347 4062

ПриватБанк (долар)

5168 7456 0347 4047