Строк на реформу: як зміниться управління українською ГТС у 2019 році

До кінця цього року НАК "Нафтогаз України" має завершити одну з ключових реформ, про старт якої в Україні було оголошено ще чотири роки тому. Мова йде про відокремлення зі структури НАК газотранспортних активів (анбандлінг) і передачу функцій щодо транзиту газу від "Укртрансгазу" новому незалежному оператору ГТС – компанії "Магістральні газопроводи України" (МГУ).

Анбандлінг передбачений профільним законом про ринок газу і євродирективами Третього енергетичного пакету ЄС. Згідно з європейським законодавством, активи з транспортування, видобутку та постачання газу не можуть бути зосереджені в руках одного власника. Анбандлінг буде вважатися успішно завершеним, коли МГУ отримає підтвердження свого незалежного статусу від українського галузевого регулятора і Секретаріату Енергетичного співтовариства ЄС.

У грудні РБК-Україна публікувала інтерв'ю з головами наглядових рад НАКу Клер Споттісвуд і МГУ Вальтером Больцем. Приводом для спілкування стала заява компанії МГУ про відсутність співпраці з "Нафтогаз України" і побоювання, що газова компанія не готова передавати новому оператору управління ГТС. Тоді глави обох наглядових рад запевнили видання, що зуміли подолати розбіжності, і розраховують, що після успішного завершення анбандлінга Україні вдасться залучити європейські компанії в якості партнерів ГТС.

Про те, що "процес анбандлінгу затягується", наприкінці минулого року заявив і глава Секретаріату Енергоспівтовариства Янез Копач: "Було багато планів "Нафтогазу", але всі вони застаріли. Анбандлінг повинен бути проведений таким чином, щоб оператор ГТС міг отримати сертифікацію (підтвердження незалежного статусу оператора, - ред.) до кінця наступного року, поки не закінчився діючий транзитний контракт. Тільки це забезпечить стабільність і довготривалість нового транзитного контракту".

На якому етапі зараз анбандлінг "Нафтогазу"?

Згідно звіту, який в кінці минулого року представили топ-менеджмент та голови наглядових рад НАКу і МГУ, учасники процесу, як і раніше, обговорюють можливі моделі анбандлінгу і плани з його реалізації. НАК "Нафтогаз" у структурі своєї дочірньої компанії "Укртрансгаз" створив філію під назвою "Оператор ГТС", в якій має намір до кінця року зосередити всі газотранспортні активи, що підлягають передачі новому оператору – МГУ – з 1 січня 2020 року. Паралельно, виконуючи затверджений Кабінетом міністрів ще в 2016 році план анбандлінгу, НАК планує створити окремого оператора для управління підземними газовими сховищами.

Поки це також філія у структурі "Укртрансгазу", якій планується передати активи вартістю 169 млрд гривень. У НАК необхідність виділення активів ПСГ в окрему компанію раніше пояснювали тим, що потенційних інвесторів можуть відлякати можливі судові розгляди зі структурами олігархів Ігоря Коломойського і Дмитра Фірташа через близько 15 млрд кубометрів "спірного газу в сховищах". Крім того, в інтерв'ю РБК-Україна голова наглядової ради "Нафтогазу" Клер Споттісвуд заявила, що "для здійснення транзиту газу оператору ГТС не потрібні підземні сховища" і підтвердила плани компанії розділити газотранспортний бізнес і ПСГ, залишивши останні в структурі "Нафтогаз України", принаймні "до вирішення проблемних питань".

Чому анбандлінг не можна здійснити вже у цьому році?

Влітку 2016 року, затвердивши план анбандлінгу окремою постановою №496, Кабінет міністрів розраховував, що передати новому оператору ГТС "Нафтогаз" повинен буде через 30 днів після закінчення судового розгляду з "Газпромом" у Стокгольмському арбітражі. Рішення за "транзитним" позовом трибунал виніс наприкінці лютого 2018 року, тому чиновники очікували завершення анбандлінгу до квітня. Але українській стороні не вдалося добитися рішення арбітрів, яке б дозволило "Нафтогазу" передати свої права і зобов'язання за транзитним контрактом іншій компанії. Зараз НАК може це зробити лише з письмової згоди "Газпрому", а російський монополіст наполягає на тому, щоб компанія "Нафтогаз" залишалася стороною контракту, блокуючи тим самим процес анбандлінгу. Терміни дії контрактів від 2009 року на транзит і постачання російського газу закінчується 31 грудня 2019 року.

Як ГТС будуть передавати новому оператору?

Норми Третього енергопакету ЄС передбачають кілька моделей анбандлінгу. Досі НАК заявляв про те, що буде дотримуватися тієї, яка передбачає поділ компанії за структурою власності – ownership unbundling. Вона передбачає, що газотранспортні активи будуть передані іншій компанії з структури НАКу, і новий незалежний оператор ГТС – Transmission System Operator – буде відповідати за здійснення транзиту.

Втім, у кінці грудня минулого року "Нафтогаз" заявив, що розглядає, в тому числі і можливість реалізації іншої моделі анбандлінгу, яка також передбачена європейським законодавством – ISO (Independent System Operator). У разі її реалізації газотранспортні активи залишаються у структурі "Нафтогаз України", але їх управління буде передано іншій компанії-оператору. "Яка модель буде обрана - ownership unbundling або ISO – не важливо. Цей вибір треба зробити українському уряду", - заявила у грудні глава наглядової ради "Нафтогазу" Клер Споттісвуд.

Для вибору оптимальної моделі НАК залучив консалтингову компанію Ernst & Young, яка представила п'ять варіантів розділення "Нафтогазу": два з них по моделі ownership unbundling, три – ISO. Кілька сценаріїв ІЅО – анбандлінгу передбачають збереження НАКом контролю над транзитними активами. При цьому глава правління "Нафтогазу" Андрій Коболєв запевнив, що згодом уряд може "змінити ISO-модель на ownership".

"Я не вірю, що зараз, на перших порах новий оператор буде в змозі здійснювати в повній мірі свою діяльність без обговорення ключових питань з "Нафтогазом", - заявив він у грудні, представляючи звіт по проведенню анбандлінгу. Важливо розуміти, що крім Кабінету міністрів, якому належить обрати і затвердити одну з моделей проведення анбандлінгу, Верховній раді доведеться схвалити ряд серйозних змін в профільне законодавство, яким регулюється ринок газу.

Яка головна мета розділення "Нафтогазу"?

І у "Нафтогазі", і в МГУ розраховують, що анбандлинг у відповідності з нормами європейського законодавства дозволить новому оператору ГТС залучити як партнерів по управлінню західні компанії. Андрій Коболєв раніше неодноразово заявляв, що, таким чином, крім інвестицій у газотранспортний бізнес, Україна зможе заручитися "підтримкою і довірою європейських країн до України як до надійного транзитного маршруту російського газу". Рада можливість залучити іноземних партнерів для управління ГТС передбачила ще в серпні 2014 року. Тоді був прийнятий закон, що дозволяє залучати іноземні компанії чи їх консорціум у капітал системного оператора ГТС на умовах 49% (йдеться про керуючого пакеті, а не про приватизації). Свої пропозиції Україні вже надіслали словацька компанія Eustream, італійська Snam, консорціуми Нідерландів і Франції - Gazunie і GRTgaz, німецька - Verbunddnelz Gaz AG, а також польська, румунська, бельгійська, іспанська і грецька газові компанії-оператори. Враховуючи, що європейські країни – найбільші споживачі російського газу для "Газпрому" участь їх компаній в роботі ГТС може стати вагомим аргументом для продовження транзиту по українській території. Поки ж "Газпром" відкрито заявляє про наміри транспортувати газ до Європи без участі України, побудувавши другу гілку газопроводу "Північний потік" потужністю 55 млрд кубометрів) і завершити будівництво частини "Турецького потоку" (32 млрд кубометрів).

Чи готові європейські компанії інвестувати в українську ГТС?

У серпні 2018 року західні оператори газотранспортних систем об'єдналися в Консорціум партнерів. Мова йде як мінімум про сім компаній, які раніше заявили, що зацікавлені брати участь в управлінні українською газовою магістраллю. В інтерв'ю РБК-Україна голова наглядової ради МГУ Вальтер Больц пояснив, що зараз учасники Консорціуму підписують відповідну угоду і обговорюють питання транзиту з "Нафтогазом" і МГУ. "Завдяки участі такого Консорціуму ймовірність того, що довгостроковий контракт на транзит газу з "Газпромом" буде підписаний, зростає. Якщо європейські компанії-оператори стануть партнерами по управлінню української ГТС, вони допоможуть переконатися в тому, що актив управляється правильно, що тарифи на транзит покривають витрати, і всі необхідні інвестиції здійснені", - пояснив виданню Больц.

За словами голови наглядової ради НАК Клер Споттісвуд, Консорціум поки готовий надавати українській стороні консультаційну підтримку, допомогти з пошуком кваліфікованих кадрів і активно бере участь в обговоренні процесу анбандлинга. "Я сподіваюся, що вони будуть зацікавлені інвестувати в газотранспортні активи після проведення анбандлінгу. Але зараз очевидно, що ці компанії поки не готові виходити в Україну з інвестиціями", - заявила вона в інтерв'ю виданню.

"Ніхто з них (учасників Консорціуму, - ред.) не готовий зараз витратити мільярди на купівлю частки української ГТС. Але я думаю, вони дійсно зацікавлені в управлінні цим активом, допомогти з інвестуванням обґрунтованої суми (може не прямо) в модернізацію газотранспортної системи", - уточнив Вальтер Больц. За його словами, зараз міжнародні партнери очікують підписання усіма сторонами обов'язкового до виконання контракту (binding agreement, - ред.) "Це зобов'яже обидві сторони – НАК і МГУ – створити нового оператора газотранспортної системи до кінця 2019 року", - пояснив він.

На якому етапі переговори України, ЄС і Росії про транзит газу по ГТС?

У минулому році тристоронні зустрічі на рівні експертних консультацій проходили в Брюсселі двічі – в липні і вересні. Причому, за словами Андрія Коболєва, восени переговори проходили без участі російської сторони – тоді представники "Газпрому" зустріч проігнорували. Черговий раунд заплановано на 21 січня, про що повідомив віце-президент Єврокомісії Марош Шефчович. Втім, і цього разу зустріч навряд чи буде конструктивною. Учора російський "Газпром" заявив, що взаємини з "Нафтогазом" і обговорення нового контракту про транзит газу після 2019 року "будуть залежати головним чином від вирішення спірних питань, відновлення балансу інтересів і симетрії в зобов'язаннях сторін в рамках чинних контрактів".

При цьому "Газпром" не вважає, що тристоронні зустрічі "мають статус переговорів між компаніями". У відповідь в "Нафтогазі" заявили, що в української компанії "відновлення балансу відносин" розуміють виключно як виконання рішень Стокгольмського арбітражу, які зобов'язують російського монополіста дотримуватися чинного контракту. А це означає, що "Газпром" повинен виплатити "Нафтогазу" 2,7 млрд доларів за транзит, до 2020 року - транспортувати по території України не менше 110 млрд кубометрів газу і за заявкою НАКу поставляти паливо за ціною, "зниженою до рівня цін на німецькому ринку (хабу)".

Крім того, влітку минулого року "Нафтогаз" подав новий "транзитний" позов в Стокгольмський арбітраж, оцінивши свої претензії на суму в 12 млрд доларів. Причина – потенційні збитки української газотранспортної системи, якщо "Газпром", побудувавши газопроводи в обхід України, відмовиться від транзиту по ГТС і не виконає свої зобов'язання за чинним контрактом. "Фактично ми говоримо російським колегам: якщо ви будуєте і не хочете транспортувати, то компенсуйте. Якщо хочете транспортувати і готові підписати довгостроковий контракт за європейськими правилами, з гарантіями, що ці гроші ви нам заплатите, ми готові відмовитися від позову, переглянути або змінити його", - заявив Коболєв в інтерв'ю "5 каналу".

У чому основні ризики для України?

У країни залишилося не так вже багато часу, щоб визначитися з моделлю анбандлінгу, прийняти необхідні законодавчі зміни і підготуватися до розділення "Нафтогазу". Це вимагає злагодженої роботи уряду, парламенту, регулятора, НАКу і МГУ. Досі левова частка дорогоцінного для країни часу витрачалася на з'ясування стосунків між усіма учасниками процесу. В результаті чітких відповідей на питання про те, за якою схемою буде проходити анбандлінг, якими функціями все ж буде наділений новий оператор ГТС, коли запуститься повноцінний ринок газу і чи може країна розраховувати на іноземні інвестиції, до цих пір немає.

Це, в свою чергу, не сприяє зміцненню довіри до України у європейських партнерів, які, з одного боку, зацікавлені в транзиті російського газу по українській трубі, з іншого – беруть участь у проектах "Газпрому" з будівництва альтернативних українській ГТС газопроводів. При цьому в НАК розглядають кілька сценаріїв розвитку ситуації після 2019 року, в тому числі відсутність нового контракту з "Газпромом", значне скорочення обсягів транзиту нашою територією в найближчі кілька років, і як наслідок – "нульовий транзит". В такому разі країна не тільки втратити близько 3 млрд доларів щорічної плати за транзит газу, але і буде змушена оптимізувати свої газотранспортні потужності.