Баланси українських банків як і раніше обтяжені великим обсягом проблемних кредитів, а процес «розчищення» портфелів за рахунок стягнення коштів за кредитами і списаннями йде повільно. Про це йдеться в коментарі рейтингового агентства Fitch Ratings.
В той же час наголошуються ознаки стабілізації якості активів. На підставі управлінської звітності банків, рейтингуємих Fitch, сукупний рівень проблемних кредитів (кредитів з простроченням більше 90 днів) і реструктурованих кредитів складав 56% на кінець 2010 р., не змінившись з кінця 1 половини 2010 р., а частка проблемних кредитів підвищилася з 18% до 21% в 2 півріччі 2010 р. При цьому Fitch відзначає, що рівні проблемних і реструктурованих кредитів значно розрізняються від банку до банку в порівнянні з вказаними середніми значеннями і можуть бути істотнішими в нерейтингуємих банках.
На думку Fitch, двома основними завданнями для українських банків в 2011 р., як і в 2010 р., будуть управління проблемами з якості активів і проведення нового кредитування. Їх здійснення повинне підтримуватися зростанням ВВП (Fitch прогнозує зростання в 4,5% в 2011 р. і в 4,8% в 2012 р. порівняно з 5% в 2010 р.) і рекапіталізацію банків. В той же час на просуванні вперед негативно позначаються поки слабкі позиції багатьох фактичних і потенційних позичальників. Крім того, обмежена доступність довгострокового фондування в гривнах і вже істотний рівень левереджу в економіці стримують зростання кредитування.
За оцінками Fitch, 106 млрд грн нового капіталу (що дорівнює 15,8% активів, зважених з урахуванням ризику, на кінець 3 кв. 2008 р.), включаючи новий власний капітал у розмірі 91 млрд грн, поступило в банківську систему між 3 кв. 2008 р. і кінцем 2010 р., і даний процес продовжився в 1 кв. 2011 р. Це сприяло поліпшенню загальної здатності банківського сектору абсорбувати втрати по кредитах, проте даний показник все ще істотно варіюється від банку до банку з урахуванням різних рівнів рекапіталізації і знецінення кредитів. Крім того, значна невизначеність відносно остаточних втрат по кредитах, як для банківської системи, так і для окремих банків, ускладнює оцінку потреб, що залишаються, в рекапіталізації.