Сергій Горбатюк: Розгляд справ Майдану у судах може затягтися на десятки років

- Якщо говорити в абсолютних цифрах про всі справи Майдану, скільки у вас підозрюваних, затриманих і засуджених?

- Підозрюваних всього 438 осіб по всій території України. Це і правоохоронці, і "тітушки", і активісти Майдану. Конкретно за київськими епізодами у нас 297 підозрюваних, у розшуку десь 101 людина. Під вартою зараз 12 людей - ті, хто під слідством і у суді: п'ятеро "беркутівців", екс-начальник київського управління СБУ, командир роти харківського "Беркуту" і кілька "тітушек". З числа 52 засуджених реальний термін позбавлення волі отримало дев'ять "тітушек".

- Вже минуло п'ять років з 30 листопада 2013 року, коли силовики розігнали студентів на Майдані. Як зараз ситуація з розслідуванням цього злочину?

- На жаль, у нас на сьогоднішній день немає жодного вироку тим особам, яким висунуто підозру або обвинувальний акт у суді саме за цими подіями. Колишній президент країни Віктор Янукович підозрюється в організації розгону мітингу і застосуванні сили співробітниками міліції. Також підозрюються колишні секретар РНБО, його заступник, міністр внутрішніх справ, начальник київської міліції, його заступник, начальник управління громадської безпеки.

Що ж стосується обвинувачених, справи яких суд вже розглядає по суті, то їх 21 людина, у тому числі колишній голова КМДА, чотири командира "Беркуту", командир роти і рядові "беркутівці". Їм інкримінується безпосередньо побиття мітингувальників або фальсифікація рапортів і протоколів про адмінправопорушення протестувальників, про нібито їх опір.

- Ви змогли встановити хронологію подій, як і чому сталося побиття мітингувальників 30 листопада?

- Зв'язок і послідовність подій встановлені і відображені у повідомленні про підозру. Єдине, з урахуванням втечі організаторів, більшість доказів організації розгону непрямі, що передбачає продовження роботи в уточненні обставин подій. Встановлено, як розвивалися події, починаючи з вечора 29 листопада 2013 року, як оголошувалося про припинення мітингу, як завозили устаткування, де збиралися начальники підрозділів, а також як створювалася провокація для розгону під завезення ялинки.

Там знаходилося достатньо "беркутівців", щоб без насильства вирішити ситуацію з встановленням ялинки, але потрібен був саме насильницький розгін і формальний привід для цього. На сам Майдан заходило 200 "беркутівців", а на периметрі разом з бійцями внутрішніх військ було кілька тисяч силовиків. Зачистку проводили силами київського "Беркута".

"Колишній президент країни Віктор Янукович підозрюється в організації розгону мітингу і застосуванні сили співробітниками міліції". (Владислав Красінський, РБК-Україна).

- Волинський "Беркут" брав активну участь у протистоянні з "майданівцями". Київську ОДА нещодавно очолив колишній начальник волинської, а потім і київської міліції Олександр Терещук. Він не повинен бути притягнутий до відповідальності?

- Одночасно потрібно розуміти межу між виконанням наказу і виконанням завідомо незаконного і злочинного наказу. Правоохоронці різних регіонів відряджалися у Київ для виконання формально законних наказів – охорона громадського порядку. А ось здійснювалися при цьому злочину, і чи було це за наказом тих, хто відправляв, або керівництва на місці – це необхідно доводити.

На сьогоднішній день представникам волинського "Беркуту" не повідомлялося про підозру у скоєнні злочинів під час Майдану. За подіями у Луцьку тоді було кілька кримінальних справ. Була ситуація, коли депутатів облради не пускали в будівлю, де вони збиралися проголосувати на підтримку Майдану. Відео показує, що той же Терещук наказав пропустити.

Потім був епізод, коли мітингувальники зайшли в обладміністрацію, зняли портрет Януковича і кинули в урну. Справу розслідували за статтею хуліганство, обирали міру запобіжного заходу, але нікого не заарештовували. За цими фактами розслідувалися кримінальні справи прокуратурою Волинської області, але згодом вони були припинені.

На сьогоднішній день не отримано дані, що дозволяють підозрювати Терещука у скоєнні злочинів, у тому числі віддачі злочинних наказів. Звільнення ж його або інших осіб від передбаченої законом люстрації, коли це допускається законом - це скоріше моральна відповідальність, яку бере на себе президент.

До закону про люстрацію є багато зауважень, що впливає на якісну складову очікуваних від його реалізації очікувань. В першу чергу, люстрація повинна була відбуватися за результатами службових розслідувань у кожному державному органі. Це не дозволило б звільненим сподіватися на відновлення на посаді. А судячи з кількості позовів, у тому числі і до Європейського суду з прав людини, такі надії у них є, і вони не порожні.

- У Хмельницькому був епізод, коли співробітник спецпідрозділу "Альфа" СБУ відкрив вогонь по мітингувальникам, які зібралися під управлінням, з кулемета. Загинула жінка. Що з цією справою?

- За версією слідства, вогонь вівся з ручного кулемета. Людина, підозрювана у застосуванні зброї, досі працює у СБУ. Спочатку справу вела військова прокуратура, яка припинила розслідування стосовно керівника та встановила "факт", який нічим не підтверджується, що стріляти могли самі протестувальники. Нібито невідомий проніс кулемет в прибудову, зробив постріли і непомітно пішов.

Дізнавшись про це, ми, як підрозділ, що відповідає за координацію всіх розслідувань злочинів під час Майдану, цю справу вивчили і передали військовим прокурорам наші рекомендації. Вони кивали, що все зроблять, але у підсумку зробили ще гірше. Потім за нашою ініціативою генпрокурор передав розслідування в наше управління, за рік ми зібрали докази і повідомили про підозру цьому бійцю. І це при тому, що військові слідчі втратили кулю – дуже важливий доказ, який містив необхідні для експертного дослідження сліди. Того, хто втратив кулю, лише позбавили премії на місяць, хоча тут радше має бути кримінальна відповідальність.

Спочатку генеральний прокурор обурювався, що "альфівцю" в його професійне свято - день "Альфи", повідомили про підозру. Але потім, у серпні 2018 року, Луценко виніс постанову про передачу провадження назад у військову прокуратуру. Це незаконне, неприкрите втручання генпрокурора у розслідування. Після нашого оскарження і шуму в ЗМІ він повернув справу нам, але поставив наглядати за ним військових прокурорів.

На сьогоднішній день існують ознаки затягування розслідування з боку військової прокуратури. Враховуючи, що боєць не з'являється на виклики, він оголошений у розшук. Слідчий підготував клопотання про затримання і доставку цього бійця. Але військові прокурори понад півтора місяця не приймають рішення за цими матеріалами.

- У вас забрали ряд справ по оточенню Януковича, частина з них - у військову прокуратуру. Ви стежите за ходом розслідування, є прогрес?

- У нас забрали справа Олександра Клименка (екс-міністр доходів і зборів, - ред.), "вишки Бойка". У діях керівництва ГПУ проглядається певна вибірковість, яка не має нічого спільного з вимогами КПК України. Одних притягають, інших – ні. Так само і з "вишками Бойка". Ми йшли до головного фігуранта, повідомили про це генпрокурора, він забрав справу і тепер це вже "вишки Кацуби" або "вишки Бакуліна".

Справу Миколи Злочевського (екс-міністр екології, - ред.) теж у нас забрали. Він взагалі вже не підозрюваний. Винен, згідно з повідомленнями ЗМІ, тепер бухгалтер. Справу за підозрою Ставицькому (екс-міністр енергетики Едуард Ставицький, - ред.) також восени 2016 року було передано від нас в інше управління.

- Що з справою про вбивство черкаського журналіста Василя Сергієнка, що сталася навесні 2014 року? Генеральний прокурор казав, що до справи може бути причетний народний депутат Геннадій Бобов...

- В кінці минулого року за наполяганням активістів, коли стало зрозуміло, що розслідування щодо замовника не йде, провадження за цим фактом було передано в наш офіс. Розслідування активно проводиться, висунуті додаткові підозри виконавцям.

"В діях керівництва ГПУ проглядається певна вибірковість, яка не має нічого спільного з вимогами КПК України". (Владислав Красінський, РБК-Україна).

- Одна з головних сил, яка виступала проти Майдану – "тітушки". Одного з ватажків – Юрія Крисіна, вже засудили і відправили у тюрму. Але адвокати домоглися, щоб його повернули у київське СІЗО для участі в засіданнях по іншій справі. Що зараз з справами проти Крисіна?

- За побиття журналіста В'ячеслава Веремія, яке передувало вбивству, Апеляційний суд засудив Крисіна на п'ять років. За цим вироком він відбуває покарання. За вбивство його не судять, справу було припинено у 2014 році. Тільки зараз за скаргою потерпілих суд скасував постанову про припинення справи. Також у Дарницькому суді проходить слухання за звинуваченням у викраденні "майданівців". Крім того, ми розслідували напади групи "тітушек" під керівництвом Крисіна на заправки вже у 2016 році, обвинувальний акт вже у суді.

- "Тітушка" Сергій Чемес нещодавно почав давати свідчення в суді проти другої людини в ієрархії - Олександра Волкова. Наскільки вони цінні, як вам вдалося його розговорити і забезпечити охорону?

- Він давав ці свідчення й на слідстві, це робота прокурорів і слідчих. Це поодинокі випадки, коли людина вирішила покаятися і розповісти правду. З Чемесом укладено угоду, вона не підлягає розголошенню. Також прийняті передбачені законодавством необхідні заходи для його захисту.

- Ми з вами останній раз бачилися, коли заарештували Івана Бубенчика. Цей чоловік раніше заявляв, що він вбивав "беркутівців" на Майдані 20 лютого 2014 року, в день масових вбивств на Інститутській. Групу ваших прокурорів, яка займалася справою Бубенчика, перевели під особисте керівництво заступника генпрокурора Анжели Стрижевської. Як це взагалі відбувалося? І де зараз Бубенчик?

- Закон говорить, що можна міняти старшого групи прокурорів чи слідчих виключно у тих випадках, якщо встановлено неефективність розслідування. Щоб сказати, що воно неефективне, потрібно хоча б вивчити справу. Слідчий і прокурор зібрали достатньо доказів для підозри особі у причетності до злочину.

Ніхто не звинуватив їх у тому, що це зроблено з якимись процесуальними порушеннями. Просто генпрокурор захотів і змінив старшого групи прокурорів. Після цього безпідставно було змінено підозру, зменшено кількість епізодів і змінено клопотання про запобіжний захід, замість тримання під вартою – домашній арешт. Суд зрештою віддав підозрюваного на поруки народним депутатам.

На сьогоднішній день він знаходиться на поруках. Терміни слідства продовжуються, проводяться додаткові експертизи, розслідування йде до завершення. Але незаконна зміна групи прокурорів – це втручання у розслідування. З боку керівництва ГПУ тут присутні ознаки злочину.

На сьогоднішній день за моїми заявами про втручання генерального прокурора у різні розслідування суд зобов'язав НАБУ зареєструвати два кримінальні провадження: за впливом на неприйняття процесуальних рішень у справі за підозрою Олені Лукаш (екс-міністр юстиції, - ред.) та за перешкоджання розслідуванню злочинів біля Хмельницького СБУ.

- Яка ситуація у справі про розстріл Майдану?

- Частина епізодів по цій справі слухається у суді. Робота триває, у тому числі ми закінчуємо слідчі експерименти. "Беркутівцям" інкриміновано вчинення злочину спільно з невстановленими особами. По справі про розстріли 20 лютого під вартою у суді знаходяться п'ятеро "беркутівців" та під слідством – нещодавно затриманий снайпер, боєць внутрішніх військ.

У той день у районі Кабміну і АП були ще снайпери СБУ, УБОЗу, УДО, які перебували на дахах. На сьогоднішній день не отримано даних про застосування ними зброї та отримання поранень протестувальниками. Також у "чорній роті" "Беркута" був штатний снайпер, його СВД (снайперська гвинтівка Драгунова, - ред.) була вивезена з полку і з іншою зброєю розрізана. Її залишки були знайдені на Жуковому острові. У нас було кілька куль, придатних до ідентифікації зброї. Кулі вилучали з тіл потерпілих або з різних предметів на вулиці, а також передавали люди, які їх знаходили.

- Через п'ять років, коли вирішили будувати музей Небесної сотні, виявилося, що треба ще закінчити слідчі експерименти на Інститутській. Чому не встигли за цей час?

- Більшість слідчих експериментів було проведено у 2014-2015 роках в порядку збирання доказів у справі за підозрою "беркутівців" у розстрілі на вулиці Інститутській. Потім з'являлися додаткові відеозаписи, свідки, фотографії –проводилися нові експерименти. Але щоб все максимально відповідало обстановці на Майдані, яка була 20 лютого, вони проводилися пізньої осені або ранньою весною. Ми у процесі, намагаємося закінчити до кінця року.

- У президентському рейтингу зараз лідирує Юлія Тимошенко. Ви були слідчим по справі, де вона звинувачувалася у розтраті "кіотських грошей". Не боїтеся помсти, якщо вона прийде до влади?

- Справу було об'єднано з провадженням про розтрату при закупівлі машин для сільської медицини. Після пред'явлення обвинувачення в грудні 2010 року, в січні я доповів керівництву, що не бачу складу злочину у цих провадженнях. Після цього справу було передано іншому слідчому, і він вже закінчував її. Два або три роки йшло ознайомлення, а вже у травні 2014 року воно було припинено.

У таких випадках щодо себе я користуюсь принципом, що якщо дієш за законом, то боятися нічого. Але якщо прийде той, хто не дружить із законом, тоді включаються зовсім інші критерії для рішення про покарання за ті чи інші дії. А це вже злочин. Повторюся, якщо ти дієш за законом, то ти захищений від будь-якої влади.

- Якщо Тимошенко прийде до влади, наступним генпрокурором може стати Сергій Власенко. Ви зможете працювати під його керівництвом?

- Не знаю. Особисто я з ним знайомий, зустрічалися на телеефірах. Але, знову ж, тут не мають значення ніякі особистості. Тут питання у тому, щоб той, хто буде генпрокурором, діяв за законом, хотів міняти і міняв існуючу спотворену систему роботи правоохоронних органів. Системи, коли все зациклено на суб'єктивній, що йде врозріз із законом, волі керівника. Це проблема не тільки прокуратури, а й Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки, податкової і багатьох державних органів.

На посаду генпрокурора підходить той, хто буде відстоювати принципи очищення правоохоронних органів від такої скверни і працювати у відповідності з вимогами закону. Наші співробітники готові з такою людиною працювати. Я спочатку хоч і з сумнівом, але вважав, що людина, що не має юридичної освіти, теж може принести користь, якщо позбавить орган від зовнішнього впливу і корупції всередині.

- Юрій Луценко позбавив?

- Ні, звичайно. Було якесь очікування, але воно закінчилося приблизно через тиждень, коли нам прийшов сфальсифікований протокол наради при ГПУ. Я на ній був присутній, там взагалі не обговорювалася справа Клименко, а у протоколі написали, що генпрокурор заслухав справу про підозру Клименко, визнав неефективним розслідування та передав його у військову прокуратуру.

"У справі про розстріли 20 лютого під вартою у суді знаходяться п'ятеро "беркутівців" та під слідством – нещодавно затриманий снайпер, боєць внутрішніх військ". (Владислав Красінський, РБК-Україна).

- Ваш департамент реорганізували в управління спеціальних розслідувань. Ви отримали логічне обґрунтування такого рішення генпрокурора?

- Це сталося через те, що керівництво ГПУ бажало отримати важелі впливу на, на його думку, некерований підрозділ, а фактично – підрозділ, співробітники якого протидіють незаконному втручанню у розслідування справ або ж їх фактичному знищенню.

Це вписується у низку дій керівництва, пов'язаних з бажанням знайти підстави для звільнення мене з посади. Це робиться за допомогою перевірок департаменту, притягнення мене до дисциплінарної відповідальності та реєстрації кримінальних справ. Поділ департаменту – це спосіб додаткового впливу на прокурорів, тобто осіб, які приймають важливі рішення в кримінальному процесі.

Крім того, реорганізація спричинила багато бюрократичних складнощів. Пояснення керівництва, що це було необхідно в рамках виконання закону про запобігання корупції, не витримують критики, оскільки, по-перше, залишилося ряд підрозділів ГПУ, які продовжують поєднувати функції слідства та процесуального керівництва. По-друге, корупційних фактів за час роботи департаменту не зафіксовано. По-третє, два роки тому департамент був створений з ініціативи Луценка.

Наше управління вже тривалий час проводить розслідування без жодної підтримки. У нас немає необхідної і достатньої допомоги ні від МВС, ні від СБУ, ні від власного керівництва. Отримуємо інформацію, що операм дають вказівки управлінню спецрозслідувань не допомагати. Але є частина співробітників, які все ж намагаються діяти за законом і щось робити для розслідувань, незважаючи на таку ситуацію. Відкрито хіба що НАБУ допомагає. Співпрацюємо у справі "чорної бухгалтерії", також вони допомагають при проведенні окремих слідчих дій у справах про злочини під час Майдану.

- У вас залишився рік, щоб завершити розслідування справ Майдану. Ви повинні будете потім передати їх у Державне бюро розслідувань? Чи зможуть вони закінчити те, чим ви займалися чотири роки?

- Якщо не буде змін у законодавство, слідчі прокуратури зможуть розслідувати справи до 20 листопада 2019 року, після чого закон зобов'язує їх передати. Іншого варіанту у законодавстві немає, хоча директор ДБР Роман Труба заявляє, що не буде приймати "старі" справи.

Але головна проблема якраз і звучить у вашому питанні. Парламент, керівництво держави та правоохоронних органів не створюють необхідні умови для закінчення розслідувань. Тому слідчі повинні думати, як встигнути у рамках створених перешкод і штучно обмежених термінів закінчувати розслідування. Звичайно, певна частина розслідувань буде закінчена, але з урахуванням обсягу справ та окремих нерозкритих злочинів, роботи ще дуже багато.

- Якщо вам дадуть можливість закінчити справи Майдану, скільки знадобиться часу?

- У ЗМІ говорять про "велику справу Майдану". Але це не зовсім правильно, так як розслідується понад 4100 злочинів, об'єднаних за епізодами розгону студентського Майдану, подій на Банковій, розстрілів 18-20 лютого та інших. Підозра в організації більшості цих злочинів висунуто колишньому президенту України і ряду вищих посадових осіб. Якщо коротко, то підозра формулюється наступним чином: Янукович підозрюється у тому, що він за допомогою свого оточення перешкоджав мирним зібранням у формі побиття на вулицях, залучення і координації "тітушек", залякування активістів через кримінальне переслідування і арешти.

Це окремі епізоди. Вони поділяються на ще більш дрібні. Наприклад, конкретний силовик побив мітингувальника під час штурму певного числа. Ці епізоди передаються до суду, і результат може бути швидким. Деякі вироки вже є. Інші знаходяться довгий час у судах. Але це вже відповідальність, в першу чергу, судів. Але так як йде багато судових процесів, невідомо коли буде поставлена крапка.

Загалом, однозначно про терміни відповісти не можна. Треба до того ж мати на увазі, що якщо направляти до суду справу за обвинуваченням Януковича та інших організаторів за всіма епізодами, то з нашим законодавством, якщо його якісно не змінити і не поліпшити роботу судів, цей розгляд може затягтися на десятки років.