Рівняння на центр. Як змінюються відносини між командою Зеленського та місцевою владою

Політичні еліти намагаються демонструвати згуртованість, з огляду на масштаб загроз і викликів, що нависли над Україною. Але як тільки-но окупаційні війська були вибиті з-під столиці, між центром і регіонами знову почали проявлятися минулі конфлікти. Про те, як команда Зеленського вибудовує відносини з мерами і місцевою владою в період війни – в матеріалі РБК-Україна.

Відносини команди Зеленського з місцевою владою схожі на криву, що йде то вгору, то вниз. Кожна криза загальнонаціонального масштабу ставала відправною точкою, після якої починали проступати старі політичні розбіжності і нові проблеми.

Керівництво Офісу спочатку не сильно приділяло увагу налагодженням контактів з мерами великих міст. Голови обласних адміністрацій, призначені президентом, довгий час не мали серйозного впливу. Регіональні еліти сприймали їх як номінальних фігур, з якими або не рахувалися, або були "на ножах".

Спалах коронавірусу вбив ще більший клин між Банковою та місцевою владою. Поки в Києві займалися перестановками профільного міністра, мери по суті були змушені очолити боротьбу з "ковідом" у своїх містах і потім, як наслідок, не хотіли дотримуватися суворого карантину, встановленого з центру.

Хоча це було далеко не єдиною і, мабуть, не головною причиною. З наближенням чергових місцевих виборів мери не бажали дратувати своїх виборців незручними обмеженнями. Більшість із них у жовтні 2020 року переобралася на ще один термін і, до того ж, завели в місцеві ради великі фракції своїх партій.

Щоби не втратити контроль над регіонами, в правлячій команді вирішили переглянути свій формат відносин з місцевою владою, почавши з кадрових перестановок як в Офісі, так і в областях. Президент змінив відразу кількох голів ОДА, поставивши на їхнє місце більш компромісні фігури, які могли б спрацюватися з меріями облцентрів і локальними елітами.

Чимало керівників міст у приватних розмовах зазначали: коли за регіональну політику Офісу взявся Кирило Тимошенко, контакти з центром помітно покращилися. Банкова почала потроху наводити з мерами "мости", одним з яких мав стати Конгрес місцевих і регіональних влад.

Засідання Конгресу регіональної влади (фото: Віталій Носач / РБК-Україна )

Були й ті, хто вбачав у створенні цього органу інші цілі: нібито Банкова хоче вибудувати альтернативу Асоціації міст, яку очолює Віталій Кличко. У столичного градоначальника, ймовірно, завжди були найбільш непрості відносини з ОП від моменту приходу Зеленського до влади.

Чергова фаза загострення сталася перед довиборами в 206 окрузі, де Кличко разом з мером Чернігова Владиславом Атрошенком погодили єдиного кандидата. В оточенні президента з ревністю сприйняли цю політичну активність, вважаючи, що так лідер УДАРу відточує регіональні союзи з прицілом на майбутню парламентську кампанію. Більше того, у кандидата, якого підтримували Кличко й Атрошенко, були найвищі шанси перемогти.

Але цього не сталося – за 31 день до дати цих виборів в Україні почалася війна. Здавалося б, усі представники політичної еліти пообіцяли забути про внутрішні чвари перед лицем загальної загрози. І в перші тижні все дійсно так і було. Але як тільки війська агресора відігнали від Києва, в регіони, як стверджують поінформовані співрозмовники, стали надходити нехороші "сигнали".

Регіональний фронт

З першими ракетними ударами у кожного утворився свій фронт. Банкова була зайнята протидією агресору на більш глобальному рівні, лобіюючи санкції, фіндопомогу і постачання озброєння від західних країн. Мерії зосередилися на зміцненні оборони у власних містах.

"У багатьох містах в перші дні взагалі не було правоохоронців і силовиків. Ті представники центральної влади, хто залишився, звичайно ж, надавали максимальне сприяння. Але в дуже багатьох випадках частка місцевих рад в організації оборони складала 60-70 відсотків. Пізніше воно потроху вирівнялося", – розповіло впливове джерело в місцевому самоврядуванні.

Ще один співрозмовник, добре поінформований про проблеми і труднощі своїх колег по всій Україні, також вкрай скептично оцінив співпрацю між Києвом і мерами в регіонах. Мовляв, "шорсткості" все ще залишаються.

"Центр нас не чує, вони вже своїм життям живуть – все, у них там війна закінчилася. Іноді вони про нас згадують, починаються якісь дзвінки, але потім все швидко загасає", – сказав він у розмові з РБК-Україна.

За словами співрозмовника, проблеми виникають фактично з будь-яким органом центральної влади, від якого потрібно отримати якесь рішення – чи то Кабмін, чи Нацбанк. З головами ОДА (вони ж голови обласних військових адміністрацій – ОВА) у центру більш регулярне спілкування. Банкова щодня проводить з ними селекторні наради.

Важливо, що саме через військові адміністрації проходить стратегічна частина гуманітарної допомоги для населення – всі вантажі, які доставляються залізницею. Окремі скандали з розподілом гуманітарки вже стали публічними, але той, хто впродовж останніх місяців спілкувався з волонтерами в регіонах, таких історій може розповісти набагато більше.

Глави ОВА отримали нові повноваження під час війни (фото: president.gov.ua)

З війною голови обладміністрацій отримали розширені повноваження. І подекуди це загострило їхні стосунки з керівниками великих міст, які раніше вважалися авторитетами в регіоні.

"Глави ВА поводяться як генерал-губернатори", – каже одне з поінформованих джерел видання в місцевому самоврядуванні.

При цьому співрозмовники, з якими спілкувалося РБК-Україна, визнають, що від регіону до регіону ситуація може сильно відрізнятися. Десь мер облцентру і голова обласної ВА просто "не помічають" один одного. Десь навіть діють один одному на зло. А десь зуміли вибудувати цілком конструктивну співпрацю. Приблизно за таким же принципом у мерів складаються відносини і з Банковою.

Виконавчий директор Асоціації міст України Олександр Слобожан вважає, що центральна і місцева влада загалом "відмінно консолідувалися і працюють для однієї мети – захисту України". Однак розбіжності між мерами і обладміністраціями були завжди. Ця напруга зазвичай виникала через розподіл фінансових ресурсів, каже Слобожан.

"Через обласний рівень з центру йде 80-85% дотацій і субвенцій, перекоси завжди були і вони є зараз. Усі ці конфлікти не залежать від політичного забарвлення. Може бути мер від СН, в міськраді більшість – у СН, губернатор від СН – і все одно у них конфлікт", – пояснив виконавчий директор АМУ.

При цьому раніше співрозмовник в президентській команді пояснив, що предметних претензій до роботи голів ОВА поки немає і ніяких ротацій найближчим часом не планується. Водночас він не виключив, що в деяких регіонах їх можуть замінити на військових – так, як це було в Київській області – якщо того вимагатиме ситуація.

Міський голова Львова Андрій Садовий також позитивно оцінює контакти мерії з центром. Його місто стало найважливішим хабом, через який пройшли мільйони вимушених переселенців і величезна кількість закордонної допомоги. За словами Садового, з держорганами – Кабміном і ОП – є регулярна комунікація під час відеоконференцій. Банкову, як правило, представляє Кирило Тимошенко, глава ОП Андрій Єрмак, іноді і сам президент.

"Ми досить оперативно вирішуємо всі питання. Ось, востаннє обговорювали питання ціни на газ. З міністрами також не виникає проблем, можна зателефонувати, якщо є якісь профільні питання. А з обласною адміністрацією ми взагалі як ліва і права легеня, дихаємо в одному ключі", – сказав РБК-Україна Садовий.

Один зі співрозмовників видання в місцевому самоврядуванні описав зовсім протилежний приклад, що стався з мером Чернігова, коли той отримав запрошення на Всесвітній економічний форум у Давосі. Щоби перетнути український кордон в умовах воєнного часу йому потрібно було отримати на це дозвіл від голови ОДА (ОВА).

Мер Чернігова Владислав Атрошенко (фото: facebook.com / cg.gov.ua)

Але голова Чернігівської обладміністрації В'ячеслав Чаус не погодив відрядження, аргументувавши це тим, що в Атрошенка на місці є більш нагальні завдання. Джерело, близьке до мера, бачить у цій відмові суто політичні мотиви, оскільки Атрошенко хотів вирушити в Давос для залучення коштів на відновлення його міста.

За інформацією видання, меру все ж вдалося домогтися законного дозволу на виїзд – за допомогою інших каналів. Але на зворотному шляху його затримали більш ніж на п'ять годин і не хотіли пускати в країну.

"Йому влаштували повну перевірку, перевернули всю машину. Коли вони нічого не змогли знайти, йому чесно сказали, що він у списку небажаних для в'їзду в Україну громадян. Мовляв, у них є чітка команда – не пускати його до тих пір, поки їм не надійдуть інші вказівки. Ймовірно, вони чекали, поки Атрошенко буде дзвонити і прогинатися перед Банковою. Але він, звичайно ж, цього не зробив", – розповіло джерело в місцевому самоврядуванні.

Він натякнув, що за цими підступами може стояти Кирило Тимошенко, який курує всіх голів ОДА. РБК-Україна звернулося до нього за коментарем, але до моменту виходу матеріалу не отримало відповіді.

За словами співрозмовника, ситуація з Атрошенком – не поодинокий випадок. У багатьох мерів також виникають проблеми з Офісом, але поки що ніхто з них не бажає виносити це на поверхню.

"Якби така ситуація була тільки з Атрошенком, то можна було б говорити про політичні ревнощі. Але з багатьма авторитетними, рейтинговими мерами поводяться так само. З огляду на те що зараз йде війна, вони намагаються стримуватися і не говорити про те, як себе зараз веде центр. Але дуже схоже на те, що там рухаються до максимальної концентрації влади в одних руках", – зазначило джерело.

Сигнал тривоги

Ще одним тривожним "дзвіночком" для місцевого самоврядування став новий закон, що змінює умови його роботи в період воєнного стану (законопроект № 7269).

З одного боку, цей документ розширює повноваження мерів. Наприклад, вони зможуть самостійно, без згоди міськради, передавати кошти з місцевого бюджету на потреби ЗСУ або на "забезпечення заходів правового режиму воєнного стану". Останнє формулювання виписане досить розмито, надаючи широке поле для маневру.

З іншого боку, закон потенційно посилює залежність мерів і органів самоврядування від керівника обладміністрації. А відтак – і від центральної влади. З документа випливає, що голови обласних і районних ВА можуть перебирати на себе повноваження обл - і райрад. Це допускається в двох випадках: якщо Верховна рада з подачі президента прийме таке рішення, або ж якщо адміністративний центр області або району окупований чи оточений.

Крім того, глава ОВА має право звернутися до президента з тим, щоби створити спеціальну військову адміністрацію на території міста, якщо його мер порушить закон. Створення ВА на території населеного пункту можливе також у тому випадку, якщо місцеві ради, їхні виконкоми або голова громади "не здійснюють покладені на них Конституцією та законами України повноваження".

Начальник військової адміністрації в місті може навіть перебрати на себе повноваження місцевої ради та її виконкому. Однак для цього потрібен дозвіл президента і Верховної ради.

Верховна рада може змінити роботу місцевої влади (фото: Віталій Носач / РБК-Україна )

Як пояснив Слобожан, мери побоюються, що на їхнє місце можуть поставити начальника ВА. Якщо йому перейдуть повноваження місцевої ради – обраний градоначальник по суті позбавляється влади, а фактичним та одноосібним керівником міста стає призначений голова військової адміністрації.

"Але не думаю, що ОП чи Рада зацікавлені у дестабілізації на місцях чи конфліктах. Рівень довіри до місцевого самоврядування дуже високий і був таким до війни", – сказав Слобожан.

Інший співрозмовник у місцевому самоврядуванні вважає, що спочатку цей закон був насамперед спрямований на столицю, де, на відміну від інших міст, вже призначено окремого начальника ВА. Йому б перейшли всі функції Київради, якби документ було прийнято у початковій редакції. А Кличко на час війни був би відсторонений від справ.

Але після тривалих баталій у фінальному тексті з'явилася компромісна норма, на яку погодилися багато мерів. Їхні функції перейдуть начальнику ВА лише в тому випадку, якщо за це проголосують щонайменше 226 нардепів.

"Кличко відразу ж чітко погодив з начальником ВЦА Києва: ти займаєшся обороною, а в господарство не лізеш. Хоча там були такі спроби. Зараз влада намагатиметься призначити ВЦА ще в Чернігові у Атрошенка. З одного боку, начебто часом і є конструктив. Але з іншого – є такі нехороші сигнали", – сказав співрозмовник, добре знайомий з обома мерами.

Один із співавторів цього закону, нардеп зі "Слуги народу" Віталій Безгін в розмові з РБК-Україна підкреслив, що ніяких повноважень у місцевого самоврядування ніхто не забирає, а навіть навпаки. Він пояснив, що самого по собі введення воєнного стану чи створення військової адміністрації недостатньо, щоби вона перейняла на себе повноваження ще й місцевої ради.

За словами Безгіна, всі облради, за винятком Донецької, Луганської та Херсонської, також працюють, як і раніше. Відповідно, забирати у них якісь функції ніхто не збирається.

"Щодо Херсонщини, то у нас перша спроба передати повноваження на військових була ще у березні, коли окупанти намагалися створити фейкову "хнр", Ми зрозуміли, що треба готувати рішення про передачу повноважень місцевого депутатського корпусу, які зайняли проукраїнську позицію, бо є дуже великий ризик, що їх там просто фізично повбивають", – зазначив Безгін.

* * *

Взаємини Банкової часів президентства Зеленського з місцевою владою часто складалися не найкращим чином, починаючи від публічних "виховних процесів" над опозиційними мерами. І закінчуючи "демаршами", які ті влаштовували центру у відповідь.

Початок повномасштабного вторгнення РФ змусило всіх на час відкинути колишні розбіжності. Однак чим довше затягуються бойові дії, тим більше спокус з обох сторін повернутися до "довоєнної" політичної реальності. Але варто пам'ятати, що війна далеко не закінчена і ціна нових конфліктів між центром і регіонами може бути занадто високою для держави.