Що відбувається в "Слузі народу" і як війна змінила партію Зеленського
За лічені місяці до повномасштабного російського вторгнення в "Слузі народу" роздумували над ребрендингом партії та стартом підготовки до наступних виборів. Однак війна внесла свої корективи. Що зараз відбувається у фракції президента, хто керує роботою Ради і монобільшості – в матеріалі РБК-Україна.
Війна змінила баланси сил у владі. Верховна рада, яка вважалася ареною для політичних домовленостей та інтриг, втратила цей статус. Значимість і вага депутатського корпусу зменшилися з огляду на те, що більшість рішень військового часу розробляється в Офісі президента або Кабміні.
"Верховна рада – це завжди були безперервні торги. Хтось торгувався за шматок бюджету, за дорогу чи за фінансування якоїсь галузі. А зараз фінансуються тільки сектор безпеки і оборони, а також захищені статті видатків. Так відпав будь-який сенс торгів", – каже один із впливових депутатів у "Слузі народу".
В умовах, коли українці показують максимальну консолідацію навколо керівництва країни, будь-які ігри в політику на стороні не дають жодного ефекту. Більше того, за критику чи бойкот провладних ініціатив можуть полетіти закиди в роботі на агресора. Не тільки парламентській опозиції, а й представникам монобільшості доводиться шукати своє місце в новій реальності.
Стовпи Ради
Ступінь значущості "Слуг народу" в Раді насамперед визначається тим, у кого з них є прямий контакт з президентом і наскільки він або вона близькі до центру ухвалення рішень. У цьому плані за час війни ніяких ієрархічних зрушень у президентській партії не відбулося.
Хіба що в перші два місяці між парламентом і Банковою утворилася комунікаційна прірва. Традиційні "великі трійки" перед пленарними засіданнями, на яких збиралися президент, керівники ОП і Ради, Кабмін і представники "малої фракції" (глава фракції, його заступники, а також керівники комітетів від СН), поновилися тільки з травня.
Зазвичай це була не тільки організаційна зустріч, а й майданчик для обговорення різних неформальних питань. Аби ніщо не виходило за межі кабінетів на Банковій, в учасників зібрання забирали мобільні телефони. Позаяк тепер ця нарада проходить по відеозв'язку в Zoom раз на 1-2 тижні, то формат розмови більше зводиться до офіціозу і обговорення порядку денного Ради.
"Мала фракція зараз бачиться з президентом перед пленарними засіданнями, онлайн. Фізично в Офісі присутні Стефанчук, Корнієнко тв Арахамія", – розповів інформований співрозмовник у монобільшості.
Саме цю "трійцю" можна зараз назвати ключовими фігурами в парламенті.
"Дуже багато хто сприймає Стефанчука, Корнієнка та Арахамію так, немов Банкова відправила їх у відрядження в парламент або в "общагу" приживатися з депутатами. Тобто вони наче виступають не на боці депутатів, а на боці Офісу", – розповідає одне з джерел у президентській команді.
Руслан Стефанчук був знайомий з Володимиром Зеленським задовго до того, як вони подалися у велику політику – їхні шляхи перетнулися, коли вони обидва грали в КВК. Через більш ніж 20 років професор і правознавець Стефанчук стане одним із перших, кого майбутній президент покличе до себе в команду навесні 2018 року.
На виборах парламенту в нього був другий номер у списку "Слуги народу". Спершу в партії обговорювалося, що саме Стефанчуку відійде крісло голови Ради. Але в підсумку він зайняв цей пост тільки в жовтні 2021 року, коли на Банковій остаточно розсварилися з Дмитром Разумковим. На місце першого віце-спікера, яке до цього два роки займав Стефанчук, призначили першого заступника голови фракції СН Олександра Корнієнка.
У Зе-команду він прийшов у жовтні 2018 року, коли у Зеленського активно шукали людей, що мають досвід роботи у виборчих кампаніях. Перед президентськими виборами Корнієнко вибудовував і координував мережу регіональних штабів. Коли почалася підготовка до парламентської гонки, він очолив центральний штаб і займався технологічною стороною кампанії.
Ставши спікером Ради на початку роботи дев'ятого скликання, Разумков відразу ж відмовився від посади голови партії "Слуга народу". З осені 2019 року її очолював Корнієнко як один з тих, хто запускав політсилу. Стефанчук і Корнієнко створили в парламенті досить ефективний і взаємодоповнюючий тандем.
"Багато міністрів в курсі, що по більшості стратегічних питань потрібно спочатку отримати добро Стефанчука. Але щоби потім це перетворилося на закон і було проголосовано в залі, потрібно звертатися до Корнієнка", – пояснило одне з джерел.
Як розповідають співрозмовники в команді Зеленського, перший заступник голови фракції не сильно горів бажанням переходити на інший пост. Але, будучи командним гравцем, погодився на нову пропозицію. Справа в тому, що у президента були постійні претензії до темпів розгляду законопроектів у Раді і тих перепон, які створює регламент. А у Стефанчука навряд чи вистачило часу на те, щоби щось принципово поміняти.
"У спікера 2/3 часу йде на представницькі функції, зустрічі тощо. До того ж Стефанчук – професор, інтелігент, для якого важливо не заплямувати свою репутацію. Було очевидно, що займатися якимись делікатними чи місцями резонансними питаннями він не стане. Для розуміння, про ліквідацію фракції ОПЗЖ чи про зміну голови "Голосу" в Раді оголошував Корнієнко", – пояснив один з впливових співрозмовників в монобільшості.
Крім керівництва Радою, Стефанчук і Корнієнко також займаються переговорами з парламентськими політсилами. У перші місяці війни вечорами вони проводили багатогодинні наради з лідерами фракцій і груп по Zoom, щоби потрібні рішення швидко голосувалися в сесійній залі.
Ще одна неформальна функція, якою зараз опікується Корнієнко – він допомагає керувати монобільшістю, поки глава фракції "Слуга народу" Давид Арахамія залучений до вирішення безлічі інших завдань. Наприклад, Зеленський відрядив його в переговорну групу з росіянами. Але цим коло доручень, нарізаних йому президентом, не обмежується.
"Президент дуже довіряє Давиду. Він суто людина президента – такий собі універсальний солдат, який вирішує найрізноманітніші питання. У тому числі – за межами парламенту. До війни Арахамія користувався величезним впливом, а тепер – ще більше посилився", – зазначив співрозмовник у президентській команді.
Арахамія не був серед числа перших прихильників Зеленського. Кілька депутатів, з якими розмовляло РБК-Україна, стверджують, що в Зе-команду його привів Андрій Богдан після другого туру президентських виборів. Незабаром після того, як Арахамія написав величезний пост подяки Петру Порошенку і запустив в мережі флешмоб під тегом "спасибоПАП".
"Богдан разом із Арахамією займався волонтерством. Він хотів дещо зменшити вплив Михайла Федорова в команді і тому вирішив привести на зустріч до президента інших айтішників. У результаті Давид швидко знайшов спільну мову з Зеленським", – розповідає одне з джерел у команді президента.
Під час парламентської кампанії Арахамія не часто їздив у передвиборчі тури "Слуг народу" і в принципі не тісно спілкувався з командою. Але за кілька днів тімбілдингу в Трускавці він встиг перезнайомитися з усіма членами майбутньої монобільшості.
Чимало співрозмовників у Раді характеризують Арахамію як відмінного комунікатора. І це, мабуть, та найсильніша його риса, завдяки якій йому вдалося завоювати довіру Зеленського і стрімко піднятися політичними кар'єрними сходами.
"Арахамія круто утрясає кризові ситуації. Він саджає людей, проводить очні ставки і сам бере в цьому участь. Давид досяг найвищого ступеня як комунікатор, коли президент довірив йому очолити переговори з росіянами. Не знаю, як він зараз переживає те, що йому не вдалося з ними домовитися. Здається, у нього в житті ще такого не було", – зазначило одне з джерел видання.
Організатори, менеджери та лідери думок
Останнє слово у фракції залишається за Арахамією. Він все ще може зібрати підтримку тих чи інших законопроектів ззовні. Але адміністративні функції в монобільшості – це більше прерогатива нинішнього першого заступника голови фракції Андрія Мотовиловця. Частина "Слуг народу" з іронією називають його "впевненим соросьонком" і "технарем".
До переходу в парламент Мотовиловець три роки був одним із керівників "Prozorro. Продажі". У партійному списку "Слуги народу" йому дісталося лише 93-е місце. До слова, саме Мотовиловцю належала ідея провести перший "зліт" у Трускавці, куди він запросив провести тренінг майбутнім депутатам Тимофія Милованова.
Але потім він довгий час майже ніяк себе не проявляв, аж до весни 2021 року, коли став поступово накопичувати політичні "бали" і зарекомендував себе як надійний член команди. Мотовиловець почав допомагати Арахамії та Корнієнку з формуванням порядку денного Ради.
Приблизно в той же час його призначили керувати Київським обласним осередком "Слуги народу" замість Олександра Дубінського. Потім Мотовиловець замінив Корнієнка на посаді першого зама Арахамії, коли той перейшов до президії. Всередині фракції його вважають близьким до заступника голови ОП Кирила Тимошенка.
"У Раді завжди користується впливом той, хто формує порядок денний. Зараз це робить Мотовиловець і за рахунок цього він нарощує свою вагу. Плюс він збирає голоси всередині монобільшості. Але Андрій не з тих, хто буде торгуватися чи домовлятися. По-перше, він не сильно любить людей. Йому би, скоріше, працювати з таблицями і цифрами", – пояснив один зі співрозмовників у команді Зеленського.
Після того як Арахамію залучили до переговорного процесу, разом з Мотовиловцем у формуванні порядку денного бере участь ще один заступник голови фракції – Олена Шуляк. Влітку 2019 року її запросив до Зе-команди Олексій Гончарук, з яким вони разом пропрацювали в Офісі ефективного регулювання BRDO. У цій організації Шуляк відповідала за напрямок "будівництво".
Коли Гончарук підбирав майбутній склад свого Кабміну, він запропонував їй очолити Міністерство розвитку громад і територій. Але Шуляк захотіла лишитися працювати в парламенті, щоб удосконалювати законодавчу сферу. У листопаді минулого року її призначили головою партії "Слуга народу" замість Корнієнка.
Чому у президента захотіли провести таку заміну – є дуже різні версії. За однією з них, на Банковій з ревністю поставилися до того, що Корнієнко зосередить занадто багато впливу в одних руках. За іншою – в Офісі побоювалися, що перший віце-спікер не потягне ще й партійну роботу.
"Президент хотів, щоби після чоловіка його партію очолила жінка. Олена Шуляк виглядала хорошим менеджером і найбільш підходящою кандидатурою. Крім того, до війни були плани переглянути ідеологію партії з більшим ухилом у бік соціалізму. Але ці погляди їй не зовсім близькі", – пояснив один із поінформованих співрозмовників.
Партійна діяльність, як пояснюють депутати, на час війни фактично заморожена. Офіси "Слуги народу" зараз працюють здебільшого як хаби для допомоги ЗСУ, тимчасовим переселенцям, а також для консультацій бізнесу в питаннях релокації.
Ще один депутат, який за останні місяці суттєво наростив свій вплив – це голова комітету з питань фінансів, податків та митниці Данило Гетманцев. Кілька співрозмовників видання назвали його в числі небагатьох представників парламенту, які зараз мають доступ до Зеленського.
Гетманцев був і серед пулу експертів, яких майбутній президент представляв як свою команду в ефірі "плюсів" напередодні другого туру виборів. Він прийшов до штабу приблизно в лютому 2019 року на запрошення Стефанчука – вони на той час були знайомі більше десятка років.
Гетманцев завжди мав особливий статус у команді через важливість його комітету. Але йому вдалося ще більше посилити свої позиції після того, як він очолив засідання з відставки Разумкова, адже до цього на Банковій його вважали людиною з орбіти екс-спікера.
Коли Гетманцев довів свою лояльність, він отримав набагато більше самостійності і довіри в плані податкової та митної політики. Наприкінці квітня його призначили секретарем Національної ради відновлення, яку очолює голова ОП Андрій Єрмак.
Не так давно частина представників українського бізнесу звернулась до Офісу з тим, щоби відсторонити Гетманцева, оскільки незадоволені його податковими ініціативами. Щоправда, деякі його колеги по парламенту допускають, що ця "токсичність", яку намагаються роздути навколо секретаря Нацради, може бути складовою політичного замовлення.
"Зараз його хочуть вибити з Нацради, тому що є ті, хто вважає, що ця рада буде ділити гроші донорів. Але це абсолютно не так. Очевидно, що цим напрямком хотіло би займатися Мінекономіки", – розповів співрозмовник, близький до Гетманцева.
Насправді, такий фактор як "вхожість" чи "невхожість" в Офіс не завжди стає визначальним для самих депутатів. Одне з впливових джерел в Раді пояснює: багато хто дивиться і тяжіє до тих, хто зумів за три роки підтвердити свою репутацію на основі поведінки та справ.
Так всередині монобільшості можна нарахувати ще з десяток впливових нардепів, до чиєї думки також прислухаються і які здатні консолідувати навколо себе частину фракції.
Це, наприклад, глава оборонного комітету Олександр Завітневич, який за сумісництвом займає один із ключових постів всередині президентської партії. Його призначили головою Національної ради громад, тобто він курує всіх керівників обласних осередків "Слуги народу".
"Це також голова комітету здоров'я нації Михайло Радуцький, до якого у багатьох депутатів є свої медичні питання. Є впливові нардепи з числа заступників – це, наприклад, Вадим Струневич і Євгенія Кравчук. У Кравчук одна з найбільш дисциплінованих підгруп. Концепція з групами за великим рахунком вже розвалилася, але Кравчук все ще тримає свою групу", – каже співрозмовник у команді президента.
Для тих, кого на внутрішньофракційному сленгу називають "соросята", авторитетними вважаються Єгор Чернєв і перший віце-спікер Корнієнко. Близько десятка релігійних православних нардепів орієнтуються на ще одного заступника голови фракції – Артема Культенка. У плані міжнародної та дипломатичної сфери, як правило, прислухаються до Анастасії Радіної, яка має хороші контакти з посольствами, і Марини Бардіної, яка працює по гендерним проектам з першою леді Оленою Зеленською.
Групові ігри
За три роки "Слуги народу" розбилися на різні неформальні групи. У мирний час це доставляло керівництву партії багато проблем. Одна з таких груп – це люди, яких пов'язували з Ігорем Коломойським. Спочатку так звані "бородаті" демонстрували далеко не конструктивну позицію, але потім всі чвари з ними були зведені до нуля.
Друга група – це нардепи, афілійовані з чернівецьким бізнесменом Іллею Павлюком. Чисельність "павлюківців" у парламенті доходила до кількох десятків людей і вони не завжди бажали слідувати єдиній лінії партії.
Під час кампанії до парламенту Павлюк курував вибори в декількох регіонах країни, включаючи Херсонську область. Співрозмовники в Раді стверджують, що саме через нього в "Слугу народу" потрапив Олексій Ковальов, який став на бік окупантів. А покупку "4 каналу" він нібито провів як підставна особа в інтересах соратника Медведчука – Тараса Козака, запевняють у фракції.
У листопаді минулого року всередині "Слуги народу" утворилася ще третя група – прихильників екс-спікера Разумкова, які разом готували новий проект до наступних виборів. Спочатку до неї приєдналися орієнтовно 20 депутатів. Тепер, як стверджують у монобільшості, їхній склад скоротився до десяти осіб. Це здебільшого ті, хто прийшов до парламенту разом із Разумковим, або отримав мандат завдяки Андрію Богдану.
"І бородаті, і частина павлюківців зараз є, але їх майже не видно. Можна сказати, що вони розчинилися. Залишки групи Разумкова продовжують грати в політику, особливо в тих випадках, коли у нас немає міцного запасу голосів", – зазначив один із членів "малої фракції".
Разумкова запрошують брати участь у погоджувальних радах як одного з лідерів неформальних груп, щоб уникнути сварок у сесійній залі. І приблизно по 75% усіх питань з ним вдається прийти до розуміння, стверджують джерела.
"Від Разумкова багато хто відійшов. Ймовірно, хтось відчув розчарування, не знаючи яке подальше політичне майбутнє їх з ним чекає. Разумков продовжує дратувати президента, але в Раді він не сильно заважає. Арахамії вдається домовлятися з ним про спірні моменти. Зараз ніякі групи не наважуються йти наперекір", – пояснив співрозмовник у команді Зеленського.
З початком війни багато депутатів зіткнулися з головною проблемою – нерозумінням стратегічної ролі Ради в поточних процесах. Як трамплін для підготовки до виборів вона знецінилася – ні про які кампанії в умовах війни поки мова не йде.
До того ж парламент почав збиратися набагато рідше, ніж раніше – не тільки з міркувань безпеки, а й тому, що законотворчої роботи стало менше. Центр вироблення державних рішень змістився до Кабміну та Офісу. У цих умовах нардепи намагаються знайти собі корисне заняття.
Глава "Слуги народу" Олена Шуляк веде детальну аналітику про те, чим кожен з її колег по фракції займається з кінця лютого. Хтось налагодив виробництво бронежилетів, хтось займався гуманітаркою, а хтось вибудовував активне лобі України на міжнародній арені. Але не всі члени монобільшості проявили себе в однаково хорошому світлі.
"Люди показали свої справжні обличчя. Одні займаються війною, інші – власною шкурою. Однак, що треба зауважити: війна присікла відцентрові процеси всередині фракції. Дуже багато депутатів згуртувалися навколо президента", – зазначив співрозмовник з так званої "малої фракції".