Комітет з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією розглянув законопроекти про внесення змін до закону "Про засади запобігання і протидії корупції" та регламенту Верховної Ради України і про внесення змін до закону "Про боротьбу з тероризмом", повідомляє прес-служба парламенту.
Метою прийняття законопроекту про внесення змін до закону "Про засади запобігання і протидії корупції" та регламенту Верховної Ради України (№10718) є удосконалення окремих положень базового антикорупційного закону та внесення змін до частини першої статті 93 регламенту Верховної Ради України.
Зокрема, у законі "Про засади запобігання і протидії корупції" пропонується внести зміни до статті 1 (визначення поняття терміну "члени сім´ї"), статті 4 (щодо уточнення переліку суб´єктів відповідальності за корупційні правопорушення), статті 5 (щодо переліку спеціально уповноважених суб´єктів у сфері протидії корупції), статті 7 (редакційне уточнення), статті 9 (щодо уточнення порядку повідомлень), статті 11 (стосовно організації проведення спеціальної перевірки), статті 12 (щодо порядку подання і оприлюднення декларацій про майно, доходи, витрати і зобов´язання фінансового характеру), статті 14 (щодо повідомлення про наявність конфлікту інтересів), статті 22 (редакційне уточнення) та до додатку закону - декларації про майно, доходи, витрати і зобов´язання фінансового характеру.
Зміни до частини першої статті 93 регламенту Верховної Ради України передбачають визначення на законодавчому рівні обов´язковості направлення кожного зареєстрованого в апараті Верховної Ради України законопроекту до комітету, до предмета відання якого належать питання протидії корупції, для підготовки експертного висновку щодо його відповідності вимогам антикорупційного законодавства.
Законопроект про внесення змін до закону "Про боротьбу з тероризмом" (№10719). спрямований на удосконалення окремих положень базового антикорупційного закону, засади розробки якого ґрунтувалися на положеннях резолюцій Ради безпеки Організації Об´єднаних Націй стосовно терористичних нападів 11 вересня 2001 року у Сполучених Штатах Америки.
На засіданні комітету зазначалося, що проведений у 2012 р. аналіз практики застосування закону "Про боротьбу з тероризмом" показав необхідність уточнення переліку спеціально уповноважених органів у сфері боротьби з тероризмом - суб´єктів, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом у межах своєї компетенції, та недоцільності законодавчого визначення вичерпного переліку суб´єктів, які у разі необхідності залучаються до участі у здійсненні заходів, пов´язаних з попередженням, виявленням і припиненням терористичної діяльності.
До кола суб´єктів, які у межах своєї компетенції безпосередньо мають здійснювати боротьбу з тероризмом, у законопроекті віднесено: Службу безпеки України, Міністерство внутрішніх справ, центральний орган виконавчої влади у сфері оборони, центральний орган виконавчої влади з питань цивільного захисту, центральний орган виконавчої влади з питань фінансового моніторингу, центральний орган виконавчої влади у справах охорони державного кордону, центральний орган виконавчої влади у сфері митної справи, центральний орган виконавчої влади у сфері виконання кримінальних покарань, розвідувальні органи України і Управління державної охорони України.
Пропонується доповнити визначення поняття терміну "боротьба з тероризмом" положеннями щодо обов´язковості здійснення заходів щодо ліквідації наслідків терористичної діяльності та встановити, що тільки за рішенням суду можливо визначити організацію терористичною.
Відповідно до міжнародних зобов´язань, взятих Україною при ратифікації у 2010 р. конвенції Ради Європи про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, та про фінансування тероризму, пропонується уточнити окремі положення базового антитерористичного закону щодо нейтралізації фінансових операцій, пов´язаних з терористичною діяльністю.
Відповідно до положень частини четвертої статті 93 регламенту Верховної Ради, комітет ухвалив рішення направити законопроекти до Кабміну з метою отримання позиції уряду щодо доцільності їх прийняття.