Проект СПГ-терміналу у Чорному морі набагато безпечніший, ніж проекти з підводними трубопроводами і проходженням танкерів через Босфор. Таку думку висловив посол України в Туреччині Сергій Корсунський, повідомляє Sunday.
З 1980-х, коли енергетичні ресурси були вперше використані в якості політичної зброї, і до сьогоднішнього дня питання енергетичної безпеки включаються до політичного порядку денного в найбільших столицях світу. Рішення цих питань стало важливим особливо для європейських споживачів російського природного газу.
Різні диверсифікаційні проекти обговорювалися щодо будівництва газопроводів "Білий потік" (White Stream), "Південний потік" (South Stream) і "Набукко" (Nabucco). Всі вони призначені для перевезення російського або каспійського газу по берегових або підводних трубопроводах зі сходу на захід, але всі вони з різних причин поки що не реалізовані.
В останні місяці несподіваний розвиток мали події навколо проектів у Чорному морі. По-перше, на зустрічі в Баку в вересні минулого року президента Азербайджану Ільхама Алієва, президента Грузії Михайла Саакашвілі і президента Румунії Траяна Бесеску, а також прем'єр-міністра Угорщини Віктора Орбана, було оголошено про початок проекту по скрапленому природному газу (СПГ) - проект AGRI. Це перший проект СПГ у Чорному морі.
По-друге, у грудні 2010 року уряд України прийняв перелік національних проектів і ухвалив їх реалізацію пріоритетною. Номером один серед них є будівництво регазифікаційного терміналу поблизу чорноморського порту Одеси.
По-третє, під час робочої зустрічі 9 березня прем'єр-міністра РФ Володимира Путіна з міністром енергетики РФ Сергієм Шматко, В. Путін заявив, що необхідно розглянути як можливу частину реалізації проекту "Південний потік" будівництво підприємства зі скраплення газу на території Росії в південному регіоні на березі Чорного моря.
Вартість будівництва терміналу СПГ, а також як терміналу з регазифікації - висока, в межах 1-2 млрд євро. Необхідно ретельно розглянути, де ви отримаєте газ, способи передачі газу споживачам і хто буде платити за все це. Що стосується споживання, то первісну ідею щодо катарського СПГ можна викинути через позицію Туреччини: перевантажений Босфор - не варіант для проходження танкерів СПГ.
Таким чином, газ повинен прийти всередині кордонів Чорного моря. Азербайджан є номером один у якості постачальника газу і до недавнього часу був єдиним. Проект AGRI передбачає п'ять етапів: транспортування азербайджанського газу по існуючому трубопроводу на захід через Грузію в чорноморський порт Кулеві (нафтовий термінал, що належить Азербайджану); скраплення газу в Кулеві, доставка скрапленого продукту танкерами в румунський порт Констанца; регазифікація і доставка продукту в систему трубопроводів Румунії , частково для споживання в цій країні; і доставка залишку до Угорщини для використання в цій країні, а також для споживання в Австрії і далі на території ЄС. Виглядає добре, але зараз, у світлі останніх російських новин, "Газпром" цілком у змозі побудувати власний завод з виробництва СПГ. Ідея такого проекту, навіть на початковому етапі, може зашкодити розвитку проекту AGRI і підірвати всю концепцію диверсифікації поставок газу.
Відзначимо, жоден із проектів у Чорному морі неможливий без участі Туреччини. Таким чином, розумно припустити, що Туреччина може вивчити можливість участі у розвитку ринку СПГ у Чорному морі. Це можна зробити двома способами. По-перше, оскільки Туреччина є ключовою країною для трубопроводу "Набукко", який отримав пріоритетний статус в ЄС, і є домовленість з Туркменістаном про постачання газу для "Набукко", Туреччина могла б розглянути постачання газу з "Набукко" по березі Чорного моря, скажімо, в Трабзон або Самсун, і побудувати власний термінал СПГ. Але це потребує твердої домовленості від постачальників - Азербайджану і Туркменістану, які могли б забезпечити достатні обсяги газу. Інший варіант полягає у використанні газу з Північного Іраку, його доставку до Чорного моря, в Самсун, з варіантом скраплення його там.
Питання про те, чи всі з цих проектів СПГ навколо Чорного моря стануть реальністю, є дуже цікавим. Енергетична безпека для прибережних держав залежить від існування різних постачальників газу. Останнє антимонопольне законодавство, прийняте Європейською комісією, створює проблеми для "Газпрому", що володіє і керує трубопроводами на території ЄС. Також регазифікація терміналів має сенс, якщо є достатньо газу, що означає, що країни-учасниці AGRI проекту і турецькі компанії мають думати швидко.