ua en ru

Останній шанс ОПЗ: як флагман великої приватизації йде на дно

Останній шанс ОПЗ: як флагман великої приватизації йде на дно Одеський припортовий завод уклав новий давальницький контракт (УНІАН)

Одеський припортовий завод в черговий раз намагається відновити роботу. Держпідприємство простоює з минулої весни. За цей час Фонд держмайна планував завершити продаж об'єкта, але суд заблокував призначення радника з питань приватизації. За останні три роки вартість ОПЗ знизилася в десять разів.

Через борги завод не може самостійно виробляти мінеральні добрива, тому час від часу працює за давальницькою схемою, отримуючи оплату за переробку газу в аміак і карбамід. Новим давальцем стала маловідома компанія "Енергетичний еквівалент". Коли завод почне роботу і чому керівництво ОПЗ назвало запланований запуск "останньою спробою" – в матеріалі РБК-Україна.

Гра на пониження

Історія з продажем Одеського припортового заводу триває вже двадцять п'ять років, з яких останні десять – найбільш активні. У вересні 2009 року 99,57% акцій підприємства у держави за 5 млрд гривень купила компанія "Нортіма", афільована з Ігорем Коломойським. Але уряд скасував підсумки конкурсу, звинувативши його учасників у змові з метою знизити вартість активу.

З приходом до влади Віктора Януковича ОПЗ фактично перейшов під контроль іншого олігарха – Дмитра Фірташа. Нинішнє керівництво підприємства стверджує, що його компанії постачали на завод російський газ за завищеною ціною, викуповуючи продукцію значно дешевше її реальної вартості. За цими фактами веде розслідування Національне антикорупційне бюро (НАБУ). Після роботи з компаніями Фірташа Одеський припортовий виявився винен структурам бізнесмена 250 млн доларів. Стокгольмський арбітраж підтвердив законність вимог компанії Фірташа Ostchem до ОПЗ. Але Верховний суд України це рішення не визнав і відправив справу на розгляд до нижчої інстанції.

Ще раз продати завод уряд спробував вже в 2016 році. На той момент очільник Фонду держмайна Ігор Білоус нібито переконав прем'єр-міністра, що цей актив готовий купити іноземний інвестор, але йому потрібно продемонструвати, що завод працює. Для цього Кабінет міністрів своєю постановою, по суті, зобов'язав НАК "Нафтогаз" продавати газ підприємству. ОПЗ в результаті так ніхто і не купив, але у нього з'явився ще один борг – перед НАК в розмірі 1,5 млрд гривень.

Накопичивши борги, завод вже не може самостійно виробляти мінеральні добрива, оскільки кредитори відразу ж заарештують їх в рахунок погашення заборгованості. Спроба самостійно закуповувати газ закінчилася кримінальною справою проти перших заступників голови ОПЗ і "Нафтогазу" Миколи Щурікова і Сергія Переломи.

Через борги підприємство повністю перейшло на давальницьку схему роботи, згідно з якою воно тільки надає послуги з переробки газу в аміак і карбамід. Компанія-давалець постачає на завод сировину і отримує готову продукцію на виході. ОПЗ в результаті заробляє на переробці. Мінус такої схеми – сезонність. Давальцю вигідно працювати навесні і восени: тоді попит на добрива зростає, а ціна газу на ринку не дуже висока. В інший час виробництво стоїть. І тоді ОПЗ займається перевантаженням російського аміаку в танкери з трубопроводу "Тольятті-Горлівка-Одеса".

Давальницькі контракти дозволяли заводу заробляти і утримувати кілька тисяч співробітників. Тільки за перше півріччя 2018 року ОПЗ показав чистий прибуток 247 млн гривень. Підприємство за кілька місяців виробило більше азотних добрив, ніж "ДніпроАзот" Ігоря Коломойського і Ostchem Дмитра Фірташа разом узяті. Але тут виникла інша проблема – через низку корупційних скандалів великі трейдери не хочуть мати справи з проблемним активом.

Навесні 2018 року ОПЗ працював з маловідомою фірмою "Всеукраїнська енерго компанія" (ВЕК). Вона переоцінила свої фінансові можливості і не змогла забезпечити завод заявленим обсягом газу. ВЕК подала в газотранспортну систему (ГТС) 13 млрд кубометрів газу, а Одеський припортовий відібрав у чотири рази більше. "Закрити вентиль" повинен був місцевий оператор газорозподільної мережі "Одесагаз" на вимогу оператора ГТС "Укртрансгазу", який бачив, що на завод подається зайвий обсяг палива.

ОПЗ зі свого боку переробку теж не припинив. Газ перестав подаватись на підприємство тільки 30 квітня, тобто, десять днів воно працювало за рахунок ресурсу "Укртрансгазу" (УТГ). Сторони звинувачують одна одну в махінаціях. Державне бюро розслідувань відкрило кримінальне провадження за цим фактом. Мова йде про збитки УТГ на суму 427 млн гривень.

Після цієї історії бажаючих вплутуватися в ризикований проект стало ще менше. Дві спроби запустити завод в минулому році провалилися. Маловідома компанія "Ліберті газ" не змогла виконати умови вже укладеного договору нібито через різке зростання цін на газ. Наступним претендентом була британо-оманська фірма ETFX UK GROUP LLC з хорошими фінансовими гарантіями, але зі складною історією бенефіціарів. Фонд держмайна довго не міг отримати від неї необхідні документи, тому угода зірвалася.

Погані перспективи

Паралельно уряд сподівався на успішну приватизацію ОПЗ у 2018 році. Від продажу цього активу держава збирається виручити 54 млн доларів. За три роки він знецінився в десять разів і продовжує дешевшати.

На конкурсі з відбору приватизаційного радника перемогла Pericles Global Advisory в консорціумі з White & Case LLP, Kinstellar, KPMG Ukraine і SARS Сapital. Однак затвердження Кабміном радника у вересні заблокував суд для забезпечення позову "Грант Торнтон" і юридичної фірми "Маршаллер і партнери" до ФДМ. Компанії вважають, що їхня цінова пропозиція була кращою, але конкурс був проведений з порушеннями.

Уряд вніс Одеський припортовий в список великої приватизації на 2019 рік, але перспектива його продажу все ще залишається досить туманною.

Керівництво заводу не раз заявляло, що незабаром його можна буде "розпиляти на металобрухт". Найбільша проблема – це масове звільнення кваліфікованого персоналу. В кінці жовтня минулого року почалися перебої із зарплатою. Через місяць під приводом введення воєнного стану російські контрагенти затримали платежі за перевантаження аміаку – останнє джерело доходу заводу.

У профспілці Одеського припортового РБК-Україна розповіли, що на численні звернення Кабінет міністрів відповів мовчанням. За останні два роки пішла тисяча людей, зараз на підприємстві залишилося близько 2,8 тис. співробітників. В цих умовах ОПЗ може запустити тільки половину виробничих потужностей: одну аміачну і одну карбамідну установки.

В кінці минулого року правління заводу звернулося до уряду з проханням повернути 490 млн гривень переплати з податку на прибуток і надати стабілізаційний кредит ще на півмільярда гривень.

"Відсутність персоналу та матеріальних ресурсів може призвести до необхідності повної зупинки заводу і консервації обладнання. Але навіть при повній зупинці підприємству необхідні кошти в розмірі приблизно 92-100 мільйонів гривень в місяць на операційні витрати для забезпечення безпечного режиму утримання обладнання та охорону об'єктів заводу", – повідомив заступник голови правління Володимир Вакеряк.

На початку січня перший заступник голови заводу Микола Щуріков заявив, що підприємство може побудувати на вільній території елеватор, щоб задіяти комплекс з перевантаження карбаміду для відвантаження зерна. Через два тижні після цієї заяви стало відомо, що в ОПЗ все-таки з'явився новий давалець. Вже за традицією ним стала маловідома компанія – "Енергетичний еквівалент". Глава Фонду держмайна Віталій Трубаров після цього написав у Facebook, що заручився підтримкою Європейського банку реконструкції та розвитку для вирішення проблем заводу.

Микола Щуріков при цьому зазначив, що новий давальницький контракт – остання спроба запуску ОПЗ. "Якщо цей контракт не почне працювати, можливості надалі відновити виробництво не буде. Ми практично втратили кваліфіковані кадри і вже не маємо достатньої кількості працівників для повноцінного виробничого процесу", – заявив Щуріков.

За інформацією РБК-Україна, давалець вже заплатив заводу частину грошей. На ринку зараз не надто високі ціни на газ, і у компанії вже є кілька постачальників. За рахунок нового контракту ОПЗ зміг повернути частину персоналу на п'ятиденний графік роботи і почати передпускові роботи. Перша партія сировини повинна зайти на підприємство на цьому тижні. Втім, за словами одного з обізнаних джерел, є висока вірогідність, що із-за технічних проблем завод не вдасться запустити.

Новий давалець

Про трейдера під назвою "Енергетичний еквівалент" опитані учасники та експерти енергетичного ринку нічого не чули. За даними аналітичної платформи Youcontrol, компанія була заснована в липні 2016 року, основний профіль її діяльності – "продаж газоподібного палива трубопроводами". Кінцевими бенефіціарами виступають киянин Валентин Сергєєв і луганчанин Ігор Ретівов, його дружина значиться директором компанії.

Валентина Ретивова працює в аграрному секторі з початку 2000-х. До квітня минулого року у списку засновників був також Володимир Ільницький, нині співвласник газового трейдера "Енерго газ постач". Його повний тезка був помічником нардепа-втікача Олександра Онищенка в двох останніх скликаннях Верховної ради.

Ігор Ретівов, в свою чергу, був у складі засновників компанії "Цито-Оптіма", яка вже займалася продажем азотних добрив ОПЗ. Зараз Ретівов є співвласником кількох зернових трейдерів: приватного підприємства "ІВР-Агро" та науково-виробничої фірми "Омега-Агро". Його партнерами в останній виступають російський бізнесмен Ахмад Дукузов і син колишнього мера міста Бобровиця Станіслав Якушко. За даними ГФС, компанія накопичила податковий борг 1,65 млн гривень. Її колишній директор був засуджений за ухилення від сплати податків, нині це рішення оскаржується в касації.

Ігор Ретівов повідомив РБК-Україна, що в заплановані спочатку терміни запустити ОПЗ не вдалося, але в лютому завод точно запрацює. Його компанія планує задіяти одну установку з виробництва аміаку, і дві – карбаміду. Контракт укладено на чотири місяці до кінця травня, компанія розраховує отримувати 75 тис. тонн карбаміду на місяць.

"На повну потужність сьогодні завод запустити неможливо через його технічний стан і ємність ринку, виробництво не укомплектовано повністю співробітниками. Весь обсяг, який завод зможе нам вивантажити на внутрішній ринок, будемо реалізувати тут. Плюс розглядаємо логістику по Дніпру після відкриття навігації. Нам трохи легше працювати на цьому ринку, оскільки ми безпосередньо спілкуємося з кінцевим споживачем продукту. Вони нас знають і довіряють нам. Ми працюємо по всій Україні", – уточнив бізнесмен.

Ретівов додав, що в цьому проекті задіяні як кошти його компанії, так і залучені інвестиції, однак імена своїх партнерів не розкрив. Він також заперечує причетність Олександра Онищенка до цього проекту. Незважаючи на негативний досвід попередників, бізнесмен вважає, що зараз на ринку склалися сприятливі умови, в тому числі завдяки обмежувальним митам на російські добрива.