Останній рубіж. Хто і як готується захищати Київ "від російських танків"

Цієї весни на Донбасі почалося чергове загострення, а Росія стягнула значні військові сили до українських кордонів. Постало питання: чим готова відповісти Україна, якщо агресор наважиться на повномасштабне вторгнення? Окрім регулярної армії, на захист українських міст у разі ескалації мають стати бригади територіальної оборони (ТРО). Хто готовий стати останнім рубежем перед ворожими військами у Києві – нижче в репортажі РБК-Україна.

Російсько-українська війна на Донбасі, яка триває вже восьмий рік, нагадує "заморожений конфлікт". Дипломатично врегулювати питання досі не виходить, а силовий сценарій з ряду причин для української влади наразі не в пріоритеті.

У квітні Росія почала стягувати війська до кордонів, чим активізувала питання не тільки конфлікту на Сході України, але і загрози вторгнення із Криму. Кремлівські пропагандисти і їх "підопічні" з ОРДЛО почали говорити, що для "захисту народу Донбасу" лінію фронту треба перенести вглиб України. У мирних містах почали перевіряти бомбосховища і стан сил територіальної оборони.

РБК-Україна дізнавалося, хто стане останнім рубежем перед Києвом, якщо на столицю "рушать російські танки".

* * *

Спекотний, сонячний день. Біля одного з магазинів на виїзді з Києва збираються хлопці та дівчата у військовій формі. Це частина 130-го батальйону територіальної оборони Києва.

Перехожі з цікавістю розглядають людей у камуфляжі. Серед них і офіцер відділення морально-психологічного забезпечення 112-ої бригади територіальної оборони Сергій Огородник. Чи не єдиний з бійців, який прийшов у захисній масці. Він тут умовний "прес-секретар", хоча офіційно такої позиції немає.

Сергій розповідає, що всього у бригаді по штату до 4 тисяч особового складу. "Кожен із 6-ти батальйонів має до 500 людей у складі. Щотижня тренуються зазвичай до 100 людей із батальйону. По можливості", – зазначає він.

За словами очільника тероборони України Анатолія Баргилевича, "контракт резервіста" із його підрозділами підписали близько 8 тисяч українців. Нині в Україні створено 25 бригад територіальної оборони – по одній у кожній області та в Києві, розповідав він DW.

Одна з них сьогодні їде на тренування.

Тероборонці розходяться по автомобілях, на яких своїми силами добираються на "базу". Сьогодні погода тепла, вперше за довгий час, сонячно. Але для цих хлопців та дівчат – це, скоріше, "мінус". На "базі" вони надягають екіпірування, в якому вже спекотно, а попереду декілька годин тренувань.

Перед загальним збором бійцям роздають страйкбольні рушниці. Хтось з дому привіз мисливську зброю, але таких мало.

"Ми зараз робимо групу мінометів, бо нам обіцяли американські імітаційні міномети, але ще не привезли. Будуть стріляти на 100 метрів. Уявляєте?", – хизується один з учасників тероборони Влад, який в звичайному житті працює інженером на будівництві.

Поряд з Владом стоїть, на перший погляд, малопримітний молодий хлопець. В екіпіруванні вони всі "на одне обличчя", але військового з позивним "Сєпар" тут знають всі, зокрема через його жарти.

"Народное ополчение Донбасса пришло получать гранату", – підходить, жартуючи, чоловік до місця роздачі зброї.

Він перебрався до Києва з Донецька через півтора року від початку війни. Там хлопець працював у дитячій поліклініці, відкрив фітнес-клуб. Але з початком бойових дій втратив все. Перебрався до Києва і тепер він один із тероборонців. Прямує, разом з іншими, до місця навчання.

Тут атмосфера воєнізована. Місце збору – закинута і забута всіма будівля. Її навіть брали інсценованим "штурмом". Недалеко від неї видно башту, яка виконує роль маяка. Все інше – дерева та пагорби. Єдине, що нагадує мирний час – цвірінькання пташок та жарти бійців.

Основний склад підрозділу розбивають на дві групи, які починають тренування з розминки та відточення індивідуального бойового навику.

"Перша шеренга праворуч. Друга кругом. Пішли на сонечко", – жартує командир.

Починається розминка. Шия, руки, ноги, "тазік". В екіпіруванні важко, ще й під сонячними променями, але бійці звикли.

Тероборонці збираються щосуботи. Деякі з них служать ще з 2014 року. Як, наприклад, військовий з позивним "Яр". Високий та підтягнутий чоловік, з-під його шолому видніє сиве волосся, але він дасть фору багатьом молодим юнакам. Хотів служити в армії, однак не взяли через стан здоров’я, тому пішов у тероборону.

"Я в підрозділі роти охорони Солом’янського району. Не в батальйоні. В нас свої завдання: забезпечення охорони районної адміністрації та військомату", – розповідає чоловік, якого у буденному житті знають як підприємця, який займається безпілотниками.

Поряд з ним у такому ж спорядженні, але з модними сонцезахисними окулярами стоїть ще один захисник Києва. Справжній рейнджер, тільки український. Олег підхоплює нашу з "Яром" розмову про завдання тероборони. Каже, що у разі зовнішнього нападу її бійці будуть взаємодіяти з поліцією, Нацгвардією та медиками для підтримки порядку в місті.

"Сьогодні нас часто залучають до тренувань, в якості інструкторів", – уточнив Олег.

Після стягування військ до українських кордонів та залякувань пропагандистів через російські ЗМІ все більше молоді почало підписувати контракт з територіальною обороною. Деякі з них сьогодні тренуються на "базі". Новачків тут називають рекрутами.

Вони за декілька метрів від основного складу слухають теорію. Троє чоловіків та жінка вчаться правильно реагувати на наказ "До бою".

"Ми не напружені, тримаючи зброю. Бо так ми витрачаємо сили, куди не треба", – пояснює їм один з командирів.

Цей етап уже пройшов чи не наймолодший боєць цієї бригади Ваня. Дивно, що йому досі не дали позивний "Студент". Хлопець ним і є, навчається в КНУ імені Тараса Шевченка на філософа. У теробороні служить вже сім місяців, перейшов в основний склад. Каже, що прийняли дружньо.

“Звісно, я не можу замінити людину, що відслужила строкову або яка має повноцінний контракт з ЗСУ, але у разі години "Ікс" знадобиться будь-яка допомога”, – пояснює він свою мотивацію.

Поки говоримо з Ванею, поряд тренуються досвічені бійці. Попри професійність, і вони не завжди правильно розуміють накази головних.

"Контакт тил", – вигукує командир із позивним "Князь". Бійці реагують, але щось іде не так, командир повторює: "Контакт тил".

"По стволу. Спочатку ствол, а потім ми. А не навпаки", – пояснює він.

Ще одна група, яка тренується за декілька десятків метрів від цієї, здається, що виконує накази краще: більш впевнено і автоматизовано.

"Контакт справа, контакт зліва, контакт – тил. П’ять кроків вперед супроводжуємо тил", – наказує командир.

Сьогодні у головному складі близько 30 чоловіків і одна жінка – Мар’яна. Їй 51 рік, але на вигляд так і не скажеш. Разом з екіпіруванням, що важить як пів жінки, Мар’яна виконує накази на рівні з усіма чоловіками. Каже, що пішла служити в територіальну оборону, бо сюди легше потрапити, ніж в армію.

"Держава нічого не надала теробороні. Все самі купуємо. Або б/у. На все спорядження йде близько 30-40 тисяч. Не рахуючи того, що ми зброю купуємо", – ділиться вона.

Як пояснив головний командир з позивним "Гром", для правильного функціонування територіальної оборони потрібен відповідний законопроект.

"РНБО буде засідати і вони хочуть в червні прийняти нову концепцію нацбезпеки разом з законом про територіальну оборону. Який буде проект, подивимось", – каже він.

В Україні територіальну оборону почали створювати ще у 2014 році, але щодо неї досі не ухвалений закон, який міг би хоч якось врегулювати функціонування усієї системи ТРО. Все тримається на ентузіазмі окремих людей.

Тим часом військові продовжують навчання, останнім етапом буде інсценування бою.

"Граната!", – кидає один з бійців навчальний вибуховий пристрій. Всі розбігаються.

"Хлопці навіщо ви кричите: "Граната!". Попереджуєте ворогів? Це треба кричати, коли у вас летить граната", – каже командир.

Рекрути продовжують слухати теорію, все поглядаючи на бійців, які займаються "справжньою" справою. У війні важливо все, навіть правильно одягати ремінь з автоматом на шию.

"Головна задача з автоматом – не вибити око ближньому", – говорить один з командирів.

Їх також навчають, як зменшити кількість втрат при обстрілі кулемета, а також, як зупинити кровотечу.

"Швидше за все людина помирає від втрати крові. Це якщо вона втрачає більше 50% крові. Не треба цього допустити", – пояснюють рекрутам.

В обід навчання для них закінчується. Поки що вони "на теорії", тому до інсценування бою рекрутів не допускають. Це завдання для досвідчених бійців.

На останньому етапі тренування особливо важлива взаємодія між бійцями та впевненість у побратимах. В міському житті кожен "сам за себе", тут – контраст – один за одного. Бійці згуртовані і дисципліновані. Під час навчання віддаються повністю, йде справжня боротьба за територію.

В кінці тренування хлопці та дівчата дістають з рюкзаків бутерброди та батончики. Найсмачніша їжа тоді, коли ти голодний. Між собою тероборонці продовжують жартувати, обговорюючи наступні збори разом з командирами.

Один з них – командир з позивним "Гром". Каже, що він – військовий пенсіонер, хоча і не скажеш. Для бійців є справжнім авторитетом. Скоріше за все, через взаємоповагу, бо говорить зі всіма на рівних.

"У разі наступу територіальна оборона готова. Але, коли у нас буде навчальний центр, то тоді загрози для РФ буде більше не від військ ЗСУ, а від нас. Бо ми знаємо свою територію. Знаємо все. Тут буде Welcome", – впевнено говорить командир "Гром".

Він вважає, що зараз більше потрібно розвивати територіальну оборону, бо саме вона зможе захистити кожне українське місто.

"Якби був навчальний центр, то ми б тут збирали тероборонців з усіх областей. Ми змогли би готувати своїх інструкторів, повністю навчати фахово підрозділи. Ми можемо тут робити все, але для цього потрібна територія та підтримка від держави", – резюмує він.