Пошук балансу: чому з податковими нововведеннями не все однозначно

Однією з тем, які викликали найбільший резонанс в публічному просторі, є різке підвищення рентної плати за видобуток залізної руди законопроекту №1210. Ми в PwC теж брали участь у жаркій дискусії як експерти з оподаткування та неодноразово ділилися своїми знаннями у сфері оподаткування залізорудних компаній в світі, провели аналіз податкового навантаження на підприємства у світі для Асоціації "Укрметалургпром". Поділимося своїми спостереженнями і тут.

Зараз, коли ціни на руду високі, податкове навантаження на видобувні залізну руду в Україні компанії в цілому дійсно є далеко не найвищим серед 9 країн з розвинутою залізорудною галуззю. Але досягається це не тільки і не стільки за рахунок рентної плати (наприклад, у Росії рентна плата нижча за рахунок більш низької ставки в 4,8% проти 8% в Україні, в деяких провінціях Китаю - 3%), але і за рахунок ефективно низької ставки податку на прибуток. У такій ситуації помірне підвищення рентної плати в Україні, на перший погляд, виглядає логічним.

Український бізнес до помірного підвищення рентної плати готовий – про це відкрито говорили на засіданнях робочих груп податкового комітету українського парламенту. Тут також слід зазначити, що багато країн у світі зараз йдуть на зниження податку на прибуток для підприємств, та відмінність у ставці України (18%) в найближчому майбутньому вже не буде перевагою в порівнянні з конкурентами.

Далі, на жаль, все не так однозначно. Визначити оптимальний рівень податкового навантаження на видобувні компанії є складним завданням.

Перша складність полягає в тому, що підвищення рентної плати неминуче призведе до підвищення собівартості продукції українських підприємств. Зазвичай це негативно впливає на конкурентоспроможність будь-якої компанії на світовому ринку. А зниження конкурентоспроможності компанії ніколи не впливає позитивно на надходження податків до бюджету.

Додамо трохи цифр. За нашою оцінкою, за високих цін на руду і прийняття законопроекту №1210, загальне податкове навантаження на видобувні залізну руду компанії в Україні буде вище, ніж у 5 з 9 обраних країн (ПАР, Китай, Канада, Казахстан і Росія), а податкове навантаження за рахунок рентної плати стане найвищим серед країн-конкурентів.

Звичайно, компанії як мінімум в цих же 5 країнах будуть більш конкурентоспроможними, ніж українські видобувні підприємства за рахунок тільки однієї податкового навантаження. І це ми не враховували ще інші важливі чинники – такі, як, наприклад, якість руди (в Україні вона є в середньому досить низькою) і близькість до ринків збуту (перший ринок у світі – Китай, до якого з України далеко). При такому зниженні конкурентоспроможності України, наша країна стане менш привабливою для інвесторів в галузі.

Крім того, все більш наполегливими стають розмови про майбутню економічну кризу, яка почнеться вже через рік-два. Рейтингові агентства очікують падіння цін на залізну руду в майбутньому (наприклад, експерти Fitch говорили про падіння з поточних 94 дол. за тонну до 57 дол за тонну до 2023 року). Це важливо, оскільки при падінні цін на руду для українських компаній податкове навантаження з певного моменту, навпаки, починає зростати (через особливий механізм "більше з" при розрахунку бази оподаткування).

І якщо ціни будуть істотно падати при прийнятому в поточному вигляді законопроекті №1210, загальне податкове навантаження видобувних компаній в Україні швидко випередить аналогічний показник в інших порівнянних країнах і стане "впевненим" лідером. І навіть поточна відносно низька ставка податку на прибуток не зможе нівелювати цей ефект.

Значущість і ефект від такого екстремального зростання податкового навантаження на залізорудні компанії, пов'язані галузі та надходження від їх діяльності важко оцінити, але він однозначно буде негативним.

Підсумовуючи сказане вище, увага держави до рентної плати за надра в поточних ринкових умовах виглядає логічною. Але таке підвищення повинне бути виваженим і виправданим не лише виходячи з поточної ринкової кон'юнктури, але і враховуючи надзвичайну волатильність ринку, на якому працюють залізорудні підприємства.

Зміни повинні дотримуватися баланс між державою і бізнесом, і в умовах низьких цін (які можуть трапитися вже дуже скоро) держава повинна підтримувати галузь і робити її більш інвестиційно привабливою.

За кілька тижнів обміркувати всі альтернативні зміни моделі оподаткування підприємств ГМК навряд чи вийде. Подивимося, чи встигнуть виробити зрозумілий і зважений підхід до оподаткування видобувних компаній до весни, коли має розпочатися велика податкова реформа, анонсована прем'єр-міністром.