Перепади настрою. Кого українці хочуть бачити при владі
Якщо вибори в парламент відбудуться цього тижня, туди напевно пройдуть чотири партії. У ньому сформується зовсім інша коаліція і буде набагато менше нових облич. Що це за партії і як змінилися симпатії українців через два роки після виборів – нижче в матеріалі РБК-Україна.
Якщо припустити, що вибори до Верховної ради пройдуть наприкінці цього тижня, за їхніми підсумками особливих сюрпризів очікувати не варто. Що можна констатувати точно: такого перезавантаження, яке було в 2019 році, вже не відбудеться, і так званих "старих політиків" під куполом цього разу виявилося би більше.
З трійки останніх опитувань, проведених провідними соціологічними компаніями, випливає, що чотири з п'яти парламентських партій знову отримають свої фракції. Це "Слуга народу", "Європейська солідарність", "Опозиційна платформа - За життя" і "Батьківщина".
Гірше йдуть справи у партії "Голос", яка розгубила понад половину свого електорату на загальнонаціональному рівні. На її місце в парламентській лізі зараз претендує відразу кілька інших політсил, що впритул наблизилися до п'ятивідсоткового прохідного бар'єру.
Рейтингові гойдалки
Через два роки після виборів "Слуга народу" утримує першу сходинку в опитуваннях, хоч і з відчутними втратами. Останні дослідження групи "Рейтинг", КМІС і Центру Разумкова показують, що зараз президентська політсила може набрати від 20,2% до 27% підтримки, замість 43,2%, які вона взяла на виборах в 2019 році. Оцінюючи темп і масштаб такого просідання, експерти єдині в думці – це закономірно.
Небувало високий рейтинг, отриманий "Слугою народу" в 2019 році, міг зберігатися рівно стільки, скільки тривав "медовий місяць" між владою і виборцями. Емоційне охолодження було неминучим. З року в рік українці все менше сприймають дії правлячої команди крізь призму вини і "спадку" її попередників. Далі кожне нове резонансне рішення влади розхитує її рейтинг як маятник в різні боки.
Якщо відштовхуватися від історичних прикладів того, який рівень підтримки був у правлячих партій через два роки після виборів, то цифри "Слуги народу" досить високі, вважає директор соціологічної служби Центру Разумкова Андрій Биченко.
Якщо у БПП за два роки він опустився до 11%, то у "Слуги народу" він все ще вище 20%. Але відправна точка падіння у цих партій була різна. Тому фактично тенденція повторюється – рейтинг обох політсил за два роки при владі скоротився майже вдвічі, зауважив керівник групи "Рейтинг" Олексій Антипович. За його словами, цей процес не можна назвати аномальним – ні в українських, ні в світових реаліях.
"Очікування від Зеленського і його політсили були надзвичайно високими. Але величезні очікування призводять до величезного розчарування. Ось і вийшло, що зараз у них половина від того рейтингу, з яким вони прийшли до влади. Чи варто називати це катастрофою? Ймовірно ні. Будь-яка партія у світі, прийшовши до влади, починає втрачати рейтинг", – зазначив у розмові з виданням Антипович.
Від ослаблення позицій "Слуги народу" виграли опозиційні партії, які, навпаки, змогли прибавити в рейтингах. Натхненні оцінки українців після приходу нового президента два роки тому відвели на далекий задній план всі інші політсили, зазначив Антипович.
"Зараз цей загальний фон змінився, у чомусь через непрофесійні дії влади, в чомусь через ті ж високі очікування, які просто неможливо втілити сповна. Українець легко закохується і так само легко розчаровується. Він досить інфантильно ставиться до політиків. Зміна фону на більш критичний призводить до того, що навіть колишні прихильники "Слуги народу" і Зеленського переходять в інші електорати", – пояснив директор групи "Рейтинг".
Насамперед це відобразилося на рейтингу "Опозиційної платформи - За життя". З першого року після виборів вона почала повертати собі частину виборців Південного Сходу, які раніше голосували за Партію регіонів. Більш того, взимку цього року ОПЗЖ була близька до того, щоби потіснити президентську партію з першого місця рейтингових таблиць. Але історія з санкціями проти Медведчука і пов'язаних з ним телеканалів дещо підбила її перспективи на зльоті.
Зараз трійка останніх опитувань - "Рейтингу", Центру Разумкова і КМІС – оцінює підтримку "Опозиційної платформи - За життя " на рівні від 12,4% до 18,3%. На виборах 2019 року вона взяла 13%.
"У ОПЗЖ рейтинги зросли минулого року за рахунок певного послаблення президента Зеленського та його партії, і перетоку декількох відсотків виборців від "Слуги народу". Але з лютого по травень рейтинги ОПЗЖ обвалилися на кілька відсотків внаслідок закриття "медведчуківських" телеканалів. Зараз вони частково відновлюються, але є меншими, ніж рейтинги наприкінці минулого року або у січні", – сказав РБК-Україна політолог Володимир Фесенко.
У меншій мірі відтік електорату "Слуги народу" пішов у бік "Батьківщини", у якої також великий відсоток по-патерналістськи налаштованих виборців. Виходячи з соцопитувань, підтримка партії Юлії Тимошенко становить приблизно 11-16%. За словами Фесенка, від виборів 2019 року "Батьківщині" вдалося збільшити свій рейтинг орієнтовно на 5%. Тенденція до зростання у неї спостерігається з кінця минулого року, уточнив політолог.
"Думаю, що це пов'язано з актуалізацією тарифної проблеми, а також із загостренням політичної боротьби навколо земельної реформи. З цих питань Юлія Тимошенко та її партія проявляють дуже активну позицію і це дозволило їм повернути частину своїх колишніх прихильників у порівнянні з першим туром президентських виборів 2019-го, на яких Тимошенко підтримали 13,4% активних виборців", – припустив експерт.
Справа смаку
Загалом, всі опозиційні партії, представлені в парламенті, за винятком "Голосу", в рейтингових таблицях ідуть майже пліч-о-пліч. У двох із трьох останніх опитувань слідом за "Слугою народу" знаходиться "Європейська солідарність". В опитуванні КМІС друга сходинка – в ОПЗЖ. В інших же опитуваннях – "Рейтингу" і Центру Разумкова – "Опоплатформа" з "Батьківщиною" конкурують за третю і четверту позиції.
"Євросолідарність", як і інші партії з парламентської ліги, змогла збільшити свою підтримку за останні два роки після виборів. Але величезної заслуги самої політсили в цьому немає, зазначив Андрій Биченко. Посилення партії екс-президента відбулося, передусім, через контраст з нинішньою владою, вважають експерти.
"До неї відійшли виборці, які голосували за "Слугу народу" як за нову політичну силу з новими принципами, але які згодом не побачили цієї оновленої діяльності. Також це люди, які під час виборів були розчаровані в партії Порошенка, але діяльність нової правлячої політсили переконала їх повернутися до підтримки команди колишньої влади", – сказав РБК-Україна директор соціологічної служби Центру Разумкова.
За словами Антиповича, зараз з'явилася категорія розчарованих громадян, які ностальгують за часами Порошенка. Проте рейтинг "Євросолідарності" після ривка навесні минулого року залишається стабільним – не падає, але і не зростає.
"Зараз ніша ЄС – між 8 і 25%, але в дослідженнях вона поки набирає приблизно 14%, які, ймовірно, оформилися б у 16-17% живих виборців. Вони міцно тримають свій електорат, але не розширюють його. Тому що Петро Порошенко не поміняв риторику від виборів 2019 року. Його гасла залишилися і рано чи пізно вони можуть привести навіть до зниження його рейтингу, але ніяк не до зростання", – пояснив директор групи "Рейтинг".
І другий фактор, який зіграв у бонус для ЄС – занепад рейтингу "Голосу". Якщо на виборах 2019 року ця партія набрала майже 6%, то зараз соціологи дають їй не більше 2%. За оцінкою Антиповича, близько половини з 4%, втрачених "Голосом" за два роки, перетекли саме до "Євросолідарності". Найсильніше по позиціях цієї партії вдарив відхід Святослава Вакарчука.
"Голос" був фактично його авторським політичним проектом і без нього він навряд чи збереже свою колишню популярність, вважає Фесенко.
"Як каламбурили торік: без Вакарчука "Голос" втратив голос. Крім того, відхід Вакарчука з лідерської позиції в партії, а фактично і з активної політики, створив у "Голосі" кризу лідерства і спровокував гостру внутрішню боротьбу. Чвари і конфлікти в партії, а зараз і фактичний її розкол, також вплинули на обвал її рейтингів", – зазначив політолог.
На місце "Голосу" в парламенті претендують інші" гравці", яких складно назвати новачками в політиці. Зважаючи на останні опитування, найближче до п'ятивідсоткового бар'єру розташувалися "Сила і честь" Ігоря Смешка, "Українська стратегія" екс-прем'єра Володимира Гройсмана, Радикальна партія Олега Ляшка, партія Євгенія Мураєва "Наші", УДАР Віталія Кличка і ВО "Свобода". Не можна сказати, що останнім часом вони демонструють відчутний потенціал до нарощування рейтингу. Але цілком можливо, що шанси когось із них можуть "вистрілити" під час наступних парламентських перегонів.
Поки ж, за два роки до виборів, соцопитування дають мало уявлення про склад наступного парламенту, значно більше – про мінливість симпатій виборців. У 2014 році українці бажали бачити при владі патріотично орієнтованого лідера з сильною "рукою". У 2019-му – тотально нові, несистемні кадри, близькі до народу. Зараз – досвідчених професіоналів, в ідеалі – щоби вони ще й були новими обличчями в політиці. Яким буде цей запит до 2023 року – навряд чи зможе відповісти хоч якийсь соціолог. Козирі будуть на руках у тих політиків, які зможуть заздалегідь прощупати і підлаштуватися під цей тренд.