Олег Синєгубов: Ми готові до ймовірних нових спроб наступу на Харків

Чи готується повторний наступ росіян на Харків, про евакуацію та повернення мешканців області, а також про воєнну ситуацію в регіоні – в інтерв'ю РБК-Україна розповів голова Харківської ОВА Олег Синєгубов.

Від початку широкомасштабного вторгнення Харківщина перебуває під постійним ударом ворожих військ. Окупанти тимчасово контролюють приблизно 30% її території – частину прикордонних ділянок на півночі, а також східні райони від Вовчанська до Ізюма.

Нашим Збройним силам вдалося відтіснити агресора від Харкова і стримати його просування на півдні, до Донецької області. Однак, попри невдачі на полі бою, росіяни не полишають спроб терору проти цивільного населення, щоби завдати їм якомога більше втрат. Ворог, застосовуючи артилерію та ракети, без розбору б'є по житлових будинках, лікарнях та інших об'єктах критичної інфраструктури.

Про масштаби руйнувань, які завдають кремлівські війська, про гуманітарну та воєнну ситуацію в області, а також про можливість нового наступу ворога на Харків в інтерв'ю РБК-Україна розповів голова Харківської ОВА Олег Синєгубов.

– Яка зараз воєнна ситуація на харківському напрямку? І чи справді окупанти змогли відновити контроль над деякими населеними пунктами, які ми раніше відвоювали та звільнили?

– Це неправда. Ми не здали жодного метра нашої території, яка була відвойована під час контрнаступу ще в травні 2022 року. Наші Збройні сили зосереджені на тому, щоб утримувати свої позиції та наносити максимального ураження ворогу.

Ворог також сконцентрувався на обороні своїх власних позицій і постійно намагається прорвати наші оборонні рубежі. Однак агресор несе втрати, успіхів не має і відступає на раніше зайняті ним позиції.

Так відбувається у нас фактично щодня. У нас немає спокійних днів. На всіх лініях зіткнення в нас ведуться активні бойові дії. Це на північному, північно-східному напрямку, а також на ізюмському напрямку.

– Чи є підстави вважати, що агресор готує наступ на сам Харків? Чи все ж йому потрібні ці контрнаступальні дії в районі міста, аби відволікати наші сили від ізюмського напрямку?

– Ми чітко розуміємо, скільки військових Російської Федерації знаходиться на тому чи іншому напрямку. Ми розуміємо, що з 24 лютого, фактично від початку масованої агресії та вторгнення на територію Харківської області для ворога місто Харків та Харківська область є принципово важливими. Тому говорити, що Росія полишила спроби та ідеї взяти і контратакувати місто Харків чи інші населені пункти по області, звичайно, не можна.

Ми готові до ймовірних нових спроб наступу на Харків, в тому числі до наступу на інші населені пункти на шляху до Харкова. А також до можливих спроб ворога оточити місто Харків і взяти його в кільце, обрізавши київський та дніпровський напрямок.

Ми це розуміємо та щодня працюємо над тим, щоб зміцнювати наші оборонні позиції як по місті Харкові, так і по всіх інших населених пунктах, які наразі знаходяться під нашим контролем.

– Ми ж розуміємо, що для наступу на Харків окупантам треба мати дуже багато сил та засобів. Скажіть, чи ви бачите станом на зараз таку кількість сил та засобів на підступах до Харкова, щоби вони могли здійснити спробу наступу на місто?

– Я не бачу такої кількості військового ресурсу для того, щоби вести наступ на Харків зараз, на цю хвилину. Тобто такої інформації в нас немає. Що буде через через тиждень – моніторимо та контролюємо обстановку.

– Чому, за вашою оцінкою, окупанти почали ще більш інтенсивно обстрілювати Харків?

– Насамперед ми розуміємо, що йде активізація ворога абсолютно по всіх напрямках, на всіх лініях зіткнення. Це і Луганська, і Донецька області, і південь нашої держави. І, звичайно, не є виключенням північ.

Ворог постійно проводить ротацію, поповнення, збільшуючи свою військову присутність і на північному, і на північно-східному напрямку. Агресор постійно атакує ізюмський напрямок і намагається його прорвати. Тобто це завдання, яке він собі поставив, і намагається його досягнути.

Наше ж завдання – цьому протистояти. Те, як він б'є наші населені пункти – Богодухівський район, Чугуївський, Ізюмський, Харківський район – це все свідчить про те, що ворог добровільно не збирається відступати від Харківської області. Він б'ється за свої позиції, намагається завдавати втрати та прорвати наші оборонні позиції. І, звичайно, передусім агресор ставить собі за мету терор місцевого населення для того, щоби ми не почувалися комфортно навіть у тих умовах, у яких ми зараз перебуваємо.

Наприклад, у Росії чітко бачать аналітику, що люди продовжують активно повертатися до Харкова і їх це не влаштовує. Тому вони хочуть постійно тримати людей у напрузі. І з огляду на це, противник б'є по дитячих садочках, по лікарнях. Це насамперед терор проти місцевого населення.

Ворог б'є постійно, пошкоджуючи критичну інфраструктуру, газогони, електромережі, водогони, ТЕЦ. Це ж не військові об'єкти – це виключно цивільна критична інфраструктура, яка забезпечує життєдіяльність населених пунктів області та Харкова. Наприклад, тиждень тому в Чугуєві була знищена місцева ТЕЦ. Це той об'єкт, який забезпечував майже 30% теплопостачання до житлової інфраструктури міста Чугуїв.

Тому перша ціль ворога – це терор місцевого населення, щоби сіяти паніку і, напевно, підірвати віру в нашу перемогу. Однак запевню, що йому це не вдасться. Коли ми бачимо варварські дії ворога, то, відверто, це ще більше мотивує до опору і нас, і наших військових.

– Чи правильно я розумію, що зараз окупанти підібралися на такі позиції, з яких вони можуть уже діставати до Харкова зі ствольної артилерії, і це також позначається на інтенсивності обстрілів?

– Ствольна артилерія також може бути різною. Наприклад, "Піони" – це теж ствольна артилерія, однак вона б'є на відстань близько 40 кілометрів. В нас є місця, де до кордону з Російською Федерацією також майже 40 кілометрів. Тобто вони можуть наносити вогневе ураження навіть безпосередньо з російської території, ми це неодноразово фіксували.

Тому говорити про те, що вони підібралися до Харкова – ні. Серед ударів, які вони наносять по Харкові, 99% – це реактивні системи залпового вогню. Це навіть не "Град" – це "Смерч" та "Ураган", у якого дальність стрільби орієнтовно 40 кілометрів. Тому вони можуть діставати до міста і з наших тимчасово окупованих територій, і з території РФ.

– Чи проводиться ще організована евакуація людей з області? І чи вбачаєте ви необхідність евакуйовувати людей з самого Харкова станом на сьогодні?

– Почну з тимчасово окупованих територій. На одному із напрямків у нас щотижня проводиться евакуація, з якого ми вже перемістили майже 6 тисяч людей. Ця евакуація в нас продовжується. Я спеціально не називаю напрямок з міркувань безпеки. А люди дійсно хочуть виїхати з тимчасово окупованих територій та повернутися до міст, підконтрольних Україні.

Щодо інших частин області, то у нас проводилася евакуація з міст Лозова і Барвінкове. В інших населених пунктах у нас немає організованої та офіційної масової евакуації.

Підстав для масової організованої евакуації з Харкова зараз немає. Підстави – це небезпека вторгнення ворога до міста Харкова або окупація міста. Нинішня воєнна обстановка дозволяє говорити про те, що такої необхідності в нас зараз немає.

Звичайно, що знаходитися на вулицях міста Харкова ще небезпечно. Ми постійно комунікуємо та просимо людей не перебувати на вулицях і дослухатися до сигналів повітряної та ракетної загрози.

Фактично щодня ми фіксуємо по Харкові кілька ракетних ударів. Вони відбуваються системно, зараз зазвичай – з 23 години вечора до 1 ночі. Крім цього, вдень і вночі Харків обстрілюють з реактивних систем залпового вогню.

Наприклад, сьогодні вночі (розмова відбулася 29 червня, – ред.) ракетою "Іскандер" було влучання зовсім поряд з житловим п'ятиповерховим будинком. Просто диво, що внаслідок такого удару ніхто не постраждав.

– Чи є у вас приблизні підрахунки, скільки мешканців уже залишили область?

– Хочу сказати, що зараз ми вже говоримо про те, скільки людей повертається до області та Харкова. Наразі в Харкові уже є приблизно половина населення від того, яке перебувало до 24 лютого. Це 700-800 тисяч людей. До початку ескалації війни у нас у Харкові проживало орієнтовно 1,5 мільйона мешканців. Звісно, що це дуже приблизні підрахунки.

Щодо області, в нас є 190 тисяч внутрішньо переміщених осіб. Це ті люди, які виїжджали зокрема з Луганської та Донецької областей в пошуках більш безпечних територій, які виїжджали з наших тимчасово окупованих територій в межах Харківської області.

Наприклад, днями ми відвідували Богодухівську громаду. У цьому районі до широкомасштабного вторгнення проживало 120 тисяч населення, а зараз там мешкає майже 180 тисяч. Тобто приблизно 50-60 тисяч – це саме внутрішньо переміщені люди, які знайшли там для себе тимчасове помешкання. І так у всіх громадах області, де відносно спокійно.

– Чи є в наших військових певні успіхи на так званому ізюмському напрямку?

– Успіхи є, але не всі можемо озвучувати, щоб не зривати операції. Серед успіхів наших Збройних сил – це і те, що ми тримаємо Барвінкове. На околицях цього міста ведуться бойові дії. І те, що ми не пропускаємо ворога – це вже дуже істотний результат, бо таке стримування коштує йому дуже дорого. Агресор несе там дуже значні втрати і в живій силі, і в техніці, і в авіації.

– Чи правда, що окупантам на захоплених територіях на сході області вдалося відновити залізничне сполучення від Вовчанська і що нібито ним іде масштабне постачання зброї, боєприпасів тощо до угруповання агресора в районі Ізюма?

– Насамперед Куп'янськ і Куп'янський район, зокрема Куп'янськ-Вузловий – це дуже масштабна залізнична мережа, через яку йде постачання військової техніки до ізюмського напрямку, через нього – до луганського і донецького напрямку в тому числі. Тобто основне постачання йде не через Вовчанськ, а через куп'янський напрямок.

Там тривають деякі бойові дії, спеціальні військові операції, про які зараз говорити не можу. Однак ведеться постійна боротьба для того, щоби порушити логістику ворога.

– Доводилося чути від військових експертів та аналітиків, що саме на так званому ізюмському напрямку знаходиться одне з найбільших угруповань ворога, а саме – приблизно 20 батальйонних тактичних груп. Чи так це – у вас є дані?

– У нас дані є. Чи справді мова йде про 20 БТГр, зараз я повідомляти не можу. Але те, що там справді є значне скупчення військ – це правда. І воно там є від початку бойових дій. Ми розуміємо, що цей напрямок для ворога стратегічний. Він не може його для себе втратити, оскільки, повторюсь, через нього він переправляє свої сили та засоби на територію Луганської та Донецької областей.

Агресор намагається втримати свої позиції на цьому напрямку, розширити площі захоплених територій і прорвати наші оборонні позиції. Там щодня ведуться запеклі бойові дії. Це не перестрілки, не турбуючий вогонь.

– Чи спостерігається на кордонах з областю з боку Росії скупчення ворожих військ, техніки?

– На північному та північно-східному напрямку ведуться постійні ротації та переміщення окупаційних військ, прибувають ешелони зі зброєю та технікою. Однак там іде постійна зміна позицій. Ті військові, які прибувають до кордонів з областю, далі рухаються з боку вовчанського і куп'янського напрямку територією Російської Федерації, після цього вони заходять на територію України і розподіляються на різні напрямки.

Скупчення військ, які діють і б'ють по наших позиціях з півночі і з північно-східного напрямку, свою кількість зараз не збільшили.

– Яка зараз гуманітарна ситуація на тимчасово окупованих територіях області?

– Важка ситуація. Це саме і є тою причиною, чому люди намагаються евакуюватися з певних напрямків. Ми проводимо евакуацію навіть з тих населених пунктів, які ми вже звільнили і контролюємо, адже ворог їх постійно обстрілює, оскільки вони знаходяться надто близько до лінії зіткнення. Це навіть не десятки кілометрів, а три-п`ять. Вони перебувають під постійним вогнем.

І навіть ті люди, які мають шалену витримку і до останнього відмовлялися від евакуації, після руйнування окупантами їхніх домівок зрештою змушені виїжджати. Вони роблять запити через наших військових, і ми проводимо індивідуальну евакуацію цих людей.

– На тимчасово захоплених територіях області окупанти себе поводять так само по-звірячому, як вони це робили на підступах до Києва?

– Ми фіксуємо такі факти, які відбувалися на території Київської області. Можливо, не настільки масові, однак з цілковитою впевненістю ми не можемо так стверджувати. Напевно про реальний масштаб злочинів окупантів ми зможемо дізнатися тільки після того, як наші території будуть звільнені.

На тих територіях області, які вже звільнили, ми також фіксували і факти зґвалтувань, і факти вбивств цивільного населення з пострілами в голову, з зав'язаними руками позаду себе. Тобто, на жаль, все це має місце.

Крім того, ми знаємо, що зараз на тимчасово окупованих територіях чиниться терор проти органів місцевого самоврядування, проти голів з проукраїнською позицією. Їх затримують, піддають тортурам та катуванню. Голову однієї місцевої територіальної громади відпустили через півтора місяця і ця людина зараз перебуває у досить важкому стані.

На час арешту законного голови окупанти призначають "керувати" населеним пунктом місцевих колаборантів або тих, кого вони завозять з території Росії. Є й такі, які раніше вже притягувалися до кримінальної відповідальності і погоджуються співпрацювати з окупантами.

– Наскільки зараз область забезпечена продовольством та медикаментами?

– Що стосується окупованих територій, то за всіма міжнародними стандартами відповідальність за окуповані території лежить на окупантах. Однак навіть на тимчасово захоплених територіях області наші підрозділи ДСНС, екстреної швидкої медичної допомоги, наші медзаклади та лікарі надають допомогу місцевому населенню та виконують свої функції. Попри те, що їм надходили пропозиції перейти під прапори Російської Федерації, одягати форму Російської Федерації. І я хочу подякувати усім, хто не зрадив, тримається і виконує свої функції навіть за таких найскладніших умов.

Щодо підконтрольних нам територій, то завдяки волонтерам, профільному міністерству і тому, що ми планово закуповуємо медикаменти, наші лікарні зараз забезпечені всім необхідним, в тому числі інсулінами. Якщо говорити про стан медичної системи, то в нас є зруйновані лікарні. І ми фактично в ручному режимі оперативно змінюємо маршрути пацієнтів, змінюємо дислокацію деяких медзакладів, перевозимо їх в межах області і навіть міста.

Щодо гуманітарного стану, то ми за можливості продовжуємо забезпечувати гуманітарну допомогу тим населеним пунктам, що найбільше постраждали від окупації, ворожого вогню.

У самому Харкові ми продовжуємо забезпечувати мешканців гуманітарною допомогою, звичайно, не в таких масштабах, як раніше, оскільки місто працює, працюють магазини тощо. Але ми також враховуємо те, що зайнятість населення досить впала. Є зруйновані підприємства, люди втрачають роботи – ми робимо все, щоби саме таким людям надавалася вся необхідна допомога.

– Є запаси продуктів та медикаментів в області?

– Звичайно. Є стратегічний запас. Ми робимо все, щоби підготуватися до найскладніших сценаріїв.

– Чи багато населених пунктів в області, де відсутнє водо- та електропостачання?

– Тут ситуація змінюється досить динамічно, адже ворог постійно б'є та знищує нашу критичну інфраструктуру. В нас є приблизно 200 тисяч абонентів по області, які зараз знаходяться без електропостачання. Але щодня ми цю цифру змінюємо. Наприклад, за вчора ми змогли підключити орієнтовно 50 тисяч споживачів, відремонтувавши ту чи іншу підстанцію або відновивши високовольтні лінії.

Так і з газопостачанням. У нас 300 тисяч абонентів знаходилися без газопостачання, на сьогодні ми говоримо лише про 15 тисяч. Це мова йде, наприклад, про Циркуни, що перебувають під постійним вогнем, і нам досить складно відновити там ті магістральні газопроводи, які ворог цілеспрямовано руйнує обстрілами і ракетними ударами.