Підвищення захисту прав кредиторів на законодавчому рівні, що спостерігалося останнім часом, значною мірою було знівельовано через хибну в деяких випадках позицію Вищих спеціалізованих судів (ВССУ) та Верховного суду (ВСУ). Таку думку РБК-Україна висловив директор департаменту правового забезпечення «Ерсте Банку» Олександр Ярецький.
«Як приклад, можна навести ст. 10571 яка була внесена до Цивільного кодексу України законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов'язань» №5405-VI від 02.10.2012р., що набув чинності 04.11.2012 р. Ця стаття фактично унеможливлювала виведення майна з під застави у випадках оскарження кредитного договору або договору застави. Разом з тим, Вищий господарський суд України (ВГСУ) у п.4 Інформаційного листа від 27.12.2012р. № 01-06/1941/2012, не посилаючись на норми законодавства, дав роз'яснення, що дія цього закону поширюється на кредитні договори та договори застави, укладені після набрання ним чинності», - констатував Ярецький.
Він звернув увагу на питання підвідомчості третейським судам спорів про стягнення заборгованості за кредитами, наданими фізичним особам.
Юрист констатував, що до останнього часу і ВССУ, і ВСУ займали позицію, що у справах про стягнення заборгованості банки захищають свої права як кредитори, а тому такі спори не можна вважати спорами про захист прав споживачів і вони, відповідн,о підвідомчі третейським судам. Так, ВСУ в Узагальненнях судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин від 07.10.2010 р. зазначив, що позови банків до громадян-споживачів або інших позичальників банку, пов'язані з виконанням ними кредитних договорів, не відносяться до позовів щодо захисту прав споживачів, тому що вони подаються банками до споживачів-позичальників на захист своїх прав за кредитними договорами.
Однак, вже в 2012 р. той же ВСУ, узагальнивши судову практику за 2012 р., видав роз'яснення, згідно з яким справи про фінансові послуги вилучені з підвідомчості третейських судів.
«Визначення понять фінансова установа й фінансова послуга містяться в ст.ст. 1, 4 закону від 12 липня 2001 р. № 2664-ІІІ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Таким чином, відповідно до останнього Аналізу судової практики, проведеного ВСУ, текст п.14 ст.6 ЗУ «Про третейські суди» про справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у т.ч., споживачів послуг банку, якимось дивним чином трансформувалися у справи про фінансові послуги. Вищевказані узагальнення потребують перегляду», - резюмував Ярецький.