Нацкомфінпослуг вважає неправомірною передачу банком боргу фізособи фінустанові за договором факторингу

Нацкомфінпослуг вважає неправомірною передачу банком боргу фізичної особи фінансовій установі за договором факторингу. Про це йдеться в листі Нацкомфінпослуг №3772/16-12, пише видання "Комерсант-Україна".

Комісія стверджує, що до фінансової послуги факторингу належать фінансування клієнтів, купівля переданого права грошової вимоги і одержання плати за користування грошима, які здійснюються виключно з "суб'єктами господарювання".

Така позиція регулятора здивувала учасників ринку купівлі-продажу проблемних боргів, оскільки вона суперечить закону "Про фінансові послуги і держрегулювання ринків фінансових послуг". Цей документ відносить факторинг до фінансових послуг (ст. 4). При цьому ст. 1 закону визначає, що "фінансова послуга є операцією з фінансовими активами, що здійснюється в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством,- і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів". Ці операції, за законом, здійснюються з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів".

"Відступлення права вимоги за проблемним кредитом не підпадає ні під одну з ознак, визначених законодавцем, і, відповідно, не є факторингом. Факторинг, як фінансова послуга, повинен відповідати двом обов'язковим ознаками: укладатись на користь третіх осіб і приносити фінансовій установі дохід або зберігати реальну вартість фінансового активу,- пояснює начальник управління примусового стягнення заборгованості банку "Фінанси та Кредит" Олег Андрієвський. - У нашому випадку відступлення права вимоги за проблемного активу не відповідає цим вимогам, так як немає інтересу третіх осіб, в тому числі позичальника, а також немає доходу банку або збереження реальної вартості фінансового активу".

Учасники ринку відзначають, що розпорядження Нацкомфінпослуг є підзаконним нормативним актом і лише пояснює, як застосовувати закон.

"Основне ж регулювання факторингових послуг закладено у главі 73 Цивільного кодексу, де під факторингом розуміється купівля банком права грошової вимоги боргу фізосіб і юросіб під фінансування продавця. Таким чином, факторинг від цесії відрізняється такими характерними умовами: здійснюється фінансовою установою, предметом угоди є саме право грошової вимоги, продавець фінансує покупця. Ніяких інших умов, включаючи вимоги до статусу боржника, закон не встановлює",- пояснює фінансовий директор "ВостокФинанс Груп" Андрій Нижник.

Юристи пояснюють, що конфлікт виник із-за особливостей договорів з передачі прав вимоги на заборгованість клієнтів.

"Одні банки передавали борги клієнтів за договорами факторингу, а інші - за договорами цесії. При факторингу передаються права вимоги боргу на поточний момент і в майбутньому, а за цесії - тільки існуюча заборгованість (припиняється нарахування відсотків на борг). Ця ситуація загрожує банкам величезними штрафами та необхідністю сплати додаткових податків, так як вони незаконно передавали борги і незаконно створили збитки (на думку регулятора)", - пояснює старший партнер адвокатської компанії "Кравець та партнери" Ростислав Кравець.

Передача прав вимоги за факторинговими договорами - найпоширеніша схема, яка вимагає лише наявності свідоцтва про реєстрацію фінансової установи, яка є у більшості колекторів.