Стрімкий наступ "Талібану" напевно спровокує нову міграційну кризу. Тисячі і тисячі афганців будь-якими шляхами намагаються втекти з країни, розтікаючись по всьому світу. В особливій небезпеці опинилися чиновники попередньої влади і жителі Афганістану, які співпрацюли з американцями. А також ті, чиї погляди, професія і спосіб життя занадто контрастують із середньовічними уявленнями талібів про те, як має бути влаштовано суспільство. Одна з таких – кінорежисерка і продюсерка Сахра Карімі, 17 серпня прилетіла до Києва. Вона розповіла РБК-Україна про те, як втекла від талібів і чому радикальні ісламісти змогли захопити владу в Афганістані.
Сахра Карімі народилася в Тегерані в сім'ї афганців, навчалася в Словаччині, де отримала ступінь з кіномистецтва і завоювала найпрестижнішу місцеву кінопремію. Її документальні фільми, присвячені в основному боротьбі афганських жінок за свої права, показувалися і отримували нагороди на міжнародних кінофестивалях по всьому світу. З 2019 року вона стала першою жінкою-керівником державного "Афганфільму".
Безумовно, в країні "Талібану", що переміг, емансипованій жінці-кінорежисеру місця знайтися просто не могло. Тим більше, в останні тижні, коли бойовики одну за однією захоплювали провінції Афганістану, Сахра в соцмережах регулярно зверталася до світу з проханнями звернути увагу на те, що відбувається. Вона дорікала Заходу в ігноруванні трагедії, яка обрушилася на її народ, і не приховувала своєї ненависті до талібів і їх порядків.
Незважаючи на те, що військова перемога радикальних ісламістів вже давно виглядала неминучою, мало хто очікував, що вони візьмуть Кабул так швидко і фактично без бою. Президент Афганістану таємно втік з країни, а урядові війська масово дезертирували.
Сахру ця новина застала у відділенні банку, де вона кілька годин чекала в черзі, щоб зняти готівку. Викликати таксі не вийшло – і режисерка побігла додому вулицями Кабула. По дорозі вона знімала те, що відбувається в столиці, в свій Instagram і повідомляла перехожим про те, що таліби вже увійшли в місто. Відео стало вірусним, його подивилися понад мільйон людей.
Спочатку Сахра хотіла залишитися в країні і продовжувати боротися, але чиновники поваленого уряду її відрадили. Небезпека того, що таліби влаштують над нею показову розправу, щоб показати афганським жінкам "їх місце" в нових реаліях – була занадто велика.
Карімі зв'язалася зі словацькими колегами, ті залучили до справи офіційний Київ – і режисерці порадили швидко їхати в Кабульський аеропорт, щоб сісти на український борт. Але до того моменту його вже заполонили тисячі біженців, вони зайняли посадкову смугу і буквально штурмували літаки. В атмосфері абсолютного хаосу і паніки Сахра з близькими на рейс потрапити не змогла, під їхніми іменами полетіли інші люди.
Однак українці її не кинули і продовжили операцію з порятунку режисерки вже за допомогою турецьких колег. До місця евакуації через натовпи збожеволілих від страху біженців її вели буквально в телефонному режимі. До відправки турецького борту треба було на кілька годин сховатися в будівлі в іншому кінці аеропорту. Чекати довелося з тими, кого Сахра звинувачує в перемозі "Талібану" не менше ніж Захід, який вирішив вивести свої війська з країни.
– Знаєте, моя сім'я дуже звичайна, ми по-простому одягнені. Мій брат – тесля, абсолютно звичайна людина, з нами діти. І ось ми заходимо, і я бачу там наших міністрів, всіх головних чиновників, при параді. Це люди, які розвели корупцію і довели країну до такої злиднів. Вони стояли там і здивовано дивилися на мене: "а тобі як вдалося потрапити на літак?". Я сказала, що артисту в біді допоможе весь світ, а ось вони тепер в небезпеці, – згадує жінка.
У підсумку, через Стамбул режисерка з сім'єю змогла дістатися до Києва. Тут їм надали медичну допомогу і тимчасовий притулок. На контрасті з новими порядками в Афганістані багато що тут у біженців викликає непідробне здивування, особливо у дітей.
Маленька племінниця Сахри довго не могла повірити, що з дому можна вийти без хіджабу або хоча б хустки на голові. При талібах за таке цілком можуть вбити прямо на вулиці, правда лідери бойовиків запевняють, що тепер – тільки за рішенням шаріатського суду.
– У нас вже є досвід життя під керівництвом Талібану, з 1996 по 2001 рік, – відповідає Карімі на питання про те, чому багато афганців були готові втекти від талібів за всяку ціну, навіть чіпляючись за шасі літака, що злітає з Кабульського аеропорту.
– Вони вбивали журналістів, правозахисників, вони били жінок, забивали їх камінням, змушували носити бурки. Вони співпрацювали з іншими терористичними групами, з Аль-Каїдою, з Пакистаном, який є нашим головним ворогом. Люди бояться всіх цих речей, – уточнює режисерка.
В останні тижні спікери бойовиків щосили намагаються довести, що нинішній "Талібан" вже не той, що був 20-25 років тому. Вони обіцяють навіть дотримуватися прав жінок, хоч і з урахуванням "шаріатського права". Хоча на практиці кожен день з'являються нові і нові свідчення позасудових побиттів і страт за відмову співпрацювати з талібами або просто "неналежний" зовнішній вигляд.
Днями американський бізнесмен Джо Лонсдейл розповів, що радикальні ісламісти повісили його знайомого афганця – перекладача. Йому відрізали руки і пропалили на грудях клеймо з номером документа, який йому видали американці. Всю сім'ю перекладача теж вбили, крім 10-річної дочки – її передали польовим командирам, вже через пару років на "законних підставах" дівчинку зможуть силоміць видати заміж.
– Вони можуть змінити одяг, наприклад, але ви думаєте, що вони можуть поміняти свій спосіб мислення? – пояснює Сахра.
Формально режисерка зараз у двадцятиденній відпустці. Якщо бойовики, як обіцяють зараз, дозволять всім і їй, в тому числі, повернутися на роботу – тоді вона погодиться, що щось змінилося. Але з об'єктивних причин жінка в це абсолютно не вірить.
В її розумінні, нинішнє покоління талібів стало навіть небезпечнішим за своїх попередників. Тому що радикальні ісламісти навчилися ефективно використовувати сучасні засоби зв'язку для своєї пропаганди.
Сахра вважає, що це теж внесло свій внесок у поразку урядових військ. Бойовики через соцмережі настільки залякали цивільних, що дуже мало хто зважився підтримати армію і виступити проти них зі зброєю в руках.
Іншими причинами успіху "Талібану" Сахра називає розкол афганського суспільства за етнічною ознакою, високий рівень релігійності і традиціоналістські настрої звичайних афганців. Але більшою мірою все ж корумпованість попередньої влади.
– Бідні люди просто вирішили, що краще вже мати "Талібан", ніж цю корумповану владу, – каже режисер.
Втім, і з країн Заходу, насамперед США, вона теж не знімає відповідальності за трагедію свого народу. Сахра впевнена, що швидке виведення західних військ прирекло уряд на поразку, а Афганістан на повернення в темні століття.
– Спішна евакуація посольств викликала страх у людей – "вони йдуть". Страх і паніку, – розповідає жінка.
Днями у Вашингтоні заявили, що США ніколи не обіцяли побудувати в Афганістані демократію, а лише боролися з тероризмом, і ця боротьба вже "успішно закінчена". Сахра дивується, навіщо тоді американці вкладали мільярди у зміцнення прав людини в її країні і національне будівництво в цілому.
– Нас зрадили, – не приховує відчаю і злості режисер.
Вона згадує і про "дурну угоду з Талібаном", яку уклала ще попередня адміністрація Дональда Трампа в лютому 2020 року. Вже тоді США взяли на себе зобов'язання вивести війська з країни, а "Талібан" фактично затвердив себе як сила, з якою доводиться рахуватися навіть найсильнішій державі світу.
Зараз Сахра застерігає цивілізований світ від визнання талібів новою легітимною владою в Афганістані – "це назавжди зруйнує нашу країну, відкине нас на століття назад". При цьому все більше країн світу заявляють про готовність так чи інакше вести справи з талібами.
– Так, нам потрібен мир, але не такий мир, – обурюється жінка.
Якісь, нехай і дуже обережні, надії можна покладати і на внутрішній опір "Талібану". Повстанці утримують провінцію Панджшер – останній вільний від талібів регіон Афганістану.
На чолі опору встали віце-президент країни Амрулла Салех (проголосив себе главою Афганістану після втечі президента Ашрафа Гані) і Ахмад Массуд – син легендарного польового командира Ахмада Шаха Массуда, убитого "Аль-Каїдою" 9 вересня 2011 року – за два дні до атаки на Всесвітній торговий центр в Нью-Йорку. Але наскільки успішною буде їх боротьба спрогнозувати поки дуже складно.
У ці дні іноді проводять паралелі між Афганістаном і Україною. Мовляв, і ми боремося проти бойовиків, яких озброює і підтримує агресивний сусід, і сподіваємося на допомогу Заходу. Сахра ж застерігає українців від помилок, які зробив її народ.
– Цінуйте демократію і тих, хто працює над її зміцненням, нехай іноді і здійснюючи помилки. Не будьте як ми. Зберігайте вашу солідарність і єднання, – каже режисерка.