ua en ru

Мін'юст роз'яснив поняття особистої поруки

Мін'юст роз'яснив поняття особистої поруки Фото: Мін'юст

Необхідність у роз’ясненні виникла через численні звернення нардепів, держдіячів, міністрів, керівників центральних органів влади

Міністерство юстиції оприлюднило юридичне повідомлення щодо поняття особистої поруки. Відповідне роз’яснення розміщене на офіційному сайті відомства у відповідь на численні звернення народних депутатів, державних діячів, міністрів, керівників центральних органів влади.

Зазначається, що вказане поняття визначається статтею 180 Кримінального процесуального кодексу України. Особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя або ж суд вважають такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов’язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним чи обвинуваченим покладених на нього обов’язків відповідно до статті 194 цього Кодексу.

Зокрема, підкреслили у Міністерстві, поручителі зобов’язуються за необхідності доставити обвинувачуваного чи підозрюваного до органу досудового розслідування або до суду на першу вимогу.

"Особиста порука основана на довірі до поручителя з боку слідчого судді чи суду, яка ґрунтується на особливих моральних якостях поручителя, його авторитеті. Кількість поручителів Кодексом не обмежена. У кожному конкретному випадку слідчий суддя чи суд визначає достатню кількість поручителів для забезпечення дотримання запобіжного заходу", - йдеться у повідомленні.

Водночас, як зазначає Мін'юст, у Кодексі передбачена можливість обрання одного поручителя, якщо ним є особа, яка заслуговує на "особливу довіру".

"Така особлива довіра до особи може бути продиктована її соціальним статусом, характером чи родом занять. Наприклад, до осіб, які заслуговують на особливу довіру, можна віднести народних депутатів, депутатів місцевих рад, державних діячів, керівників органів центральної або місцевої влади, осіб, відзначених державними нагородами, громадян, які мають визначні спортивні відзнаки тощо", - розповіли у відомстві.

Також у роз’ясненні підкреслюється, що законодавство не обмежує право особи виступити поручителем. "Це право гарантоване Кримінальним процесуальним кодексом, не залежно від того, яку посаду займає ця особа. Головне, щоб дана процедура відповідала критеріям, визначеним Кодексом", - резюмували у Мін'юсті.