Між боргами і продажем: чим живе Одеський припортовий завод

Між боргами і продажем: чим живе Одеський припортовий завод
Ні чиновники ФДМУ, ні керівництво ОПЗ не можуть зупинити відтік кадрів з заводу (Владислав Красінський, РБК-Україна).

Держава роками не може продати Одеський припортовий завод. І хоча за останні десять років було оголошено кілька конкурсів з приватизації ОПЗ, їх не проводили через відсутність претендентів або скасовували результати. Фонд держмайна, не знайшовши заводу приватного інвестора, також не проявив себе як ефективний власник ОПЗ, який зав'яз у мільярдних боргах. Тепер ні чиновники ФДМУ, ні керівництво підприємства не можуть зупинити відтік кадрів з заводу і запропонувати колективу щось більше, ніж короткострокові давальницькі контракти. Про те, що думають про проблеми ОПЗ його співробітники і яким вони бачать майбутнє заводу – в репортажі РБК-Україна.

Одеський припортовий завод (ОПЗ) – одне з найбільших підприємств хімічної галузі в країні, яким володіє держава в особі Фонду держмайна.

Ще у 2014 році тут працювало 4000 співробітників. З тих пір чверть звільнилася, багато хто забрав родини і виїхав за кордон. Для робітників заводу та порту було побудоване місто Южне. Не будуть працювати ці два підприємства – постраждають багато сімей в 32-тисячному місті. У жовтні співробітникам заводу вперше за 40 років затримали зарплату.

Аміак і карбамід – основна продукція ОПЗ, яку використовують аграрії у вигляді мінеральних добрив. Для їх виробництва потрібен газ, який в останні роки сильно подорожчав, тоді як ціни на добрива впали. В Україні всього кілька компаній можуть забезпечити завод необхідним обсягом сировини.

Завод загруз у боргах перед двома кредиторами. ОПЗ винен Group DF олігарха Дмитра Фірташа 250 млн доларів. Цей борг визнав Стокгольмський арбітраж, але скасував Верховний суд України. "Нафтогаз" заявляє претензії майже на 1,5 млрд гривень за поставлений газ.

У цих умовах підприємство не може самостійно закуповувати сировину, виробляти і продавати продукцію, оскільки її можуть заарештувати за борги. З цієї причини завод перейшов на толінгові контракти, коли компанія-давалець постачає газ і забирає аміак і карбамід на виході. ОПЗ в рамках такого співробітництва отримує плату за переробку і перевантаження.

Давальці заходять на завод навесні і восени, коли ціни на добрива ростуть. Весь інший час він простоює: в минулому році вісім місяців, в цьому вже шість. Зараз на кону контракт з оманської компанією ETFX UK Group. Паралельно чиновники готують завод до приватизації.

Життя в борг

Осіннім ранком площа перед Одеським припортовим заводом тоне в тумані і звуки класичної музики. В 7:30 на прохідній людно, співробітники поспішають на роботу на непрацюючий завод. "Працюємо, не працюємо, а спізнюватися не можна", – сміється один з них і прискорює крок.

Співробітниця служби охорони Анжела посміхається і доповідає по рації про прибуття журналіста на об'єкт. За її спиною плакат з правилами безпеки, на якому зображена відкрита коробка з написом "Торт", в ній лежить вибухівка.

Між боргами і продажем: чим живе Одеський припортовий завод

Фото: На ОПЗ знаходиться найбільше сховище аміаку в Європі (Владислав Красінський , РБК-Україна).

По прямій до Одеси звідси менше 40 км, до курортного селища Коблеве – 10 км. Аміак при контакті з повітрям вибухонебезпечний, при великій концентрації вражає дихальні шляхи. Тому на заводі педантично ставляться до безпеки: вхід на територію тільки за електронними перепустками, працює озброєна охорона. "Раніше на вході на сховища навіть була людина з рушницею. Зараз камери скрізь, сигналізація, датчики руху", – розповідають робітники.

Наявність охорони не завадила поліції і слідчим прокуратури взяти штурмом заводоуправління у листопаді 2015 року. Правда, силовикам ніхто не заважав. "Виламували двері. Ми їм говоримо: для кого ці манси, заходьте нормально, все покажемо, всі документи дамо. Заспокоїлися", – згадує один із співробітників заводу.

Корупцію на ОПЗ посилено шукав на той момент голова облдержадміністрації Міхеїл Саакашвілі. Одеська прокуратура розслідувала корупційні схеми на заводі на суму понад 4 млрд гривень. Мова йшла про контракт з австрійською компанією Antra GmBH, яку Саакашвілі назвав близькою до одного зі спонсорів "Народного фронту" Миколи Мартиненка.

Нібито за його квотою три роки тому був призначений перший заступник директора ОПЗ Микола Щуріков. Однак сам Щуркіков це заперечує. Вплив на завод приписують також оточенню президента Петра Порошенка. В липні 2016 року НАБУ затримало Щурікова та голову спостережної ради ОПЗ, першого заступника голови "Нафтогазу" Сергія Перелому за підозрою в розтраті коштів заводу. Їм закидають підписання контракту на постачання газу з компанією "Укрнафта", яку контролює олігарх Ігор Коломойський. Одеський припортовий закупив у її комісіонера – компанії "Енергоальянс", сировини на 250 млн гривень. Слідство вважає цю ціну завищеною.

Щуріков розповідає, що на цей контракт заявилося сім компаній. Але деякі з них – "чисті аферисти". Завод мав дати постачальнику часткову передоплату, але аналіз показав, що необхідного обсягу газу у цих компаній не було.

"Взяли сировину у компанії, яка на 50% державна – "Укрнафта". Сама по собі вона не продає газ, у неї є комісіонери, вони з нею десять років працюють, це ніякі не "прокладки". Комісіонер отримав собі вигоди аж цілих десять гривень з тисячі кубів. Гроші ні на які конвертцентри не виведені, все дійшло до "Укрнафти", – додає перший заступник голови ОПЗ.

Після скандалу Одеський припортовий повністю перейшов на давальницькі контракти. До початку листопада на заводі за цією схемою встигли попрацювати компанія "ЕРУ Трейдинг" Андрія Фаворова та "Всеукраїнська енергетична компанія" (ВЕК). Співпраця з ВЕК закінчилося достроково: компанія не змогла надати заявлений обсяг сировини, але не припинила відбір у "Укртрансгазу". УТГ відключив завод від газу 26 квітня 2018 року і відсудив у ВЕК 403 млн гривень за послуги балансування. З тих пір ОПЗ простоює.

"Мені досі незрозуміло, чому Аграрний фонд розміщує замовлення на приватних підприємствах, а не у нас. За весняний період роботи з ВЕК ми віддали більше карбаміду, ніж всі підприємства груп DF і Приват разом узяті. Ми організували фасування, відпрацювали відвантаження в мінераловози, сьогодні ми можемо відвантажувати аміак залізничними цистернами", – розповідає в.о. генерального директора ОПЗ Сергій Назаренко.

Між боргами і продажем: чим живе Одеський припортовий заводФото: в.о. генерального директора ОПЗ Сергій Назаренко обурений тим, що Аграрний фонд розміщує замовлення на приватних підприємствах, а не на ОПЗ. (Владислав Красінський, РБК-Україна).

З весни минуло вже два конкурси на новий давальницький контракт з заводом. На першому перемогла компанія "Ліберті газ", але так і не змогла почати роботу через різке підвищення ціни на газ на світовому ринку. Зараз Фонд держмайна розглядає документи переможця другого конкурсу – оманської компанії ETFX UK Group. З їх електронним варіантом документів проблем не виникло: в пакеті був аудит Deloitte за 2017 рік, показав оборот групи компанії в 0,5 млрд доларів, гарантія Банку Оману і свідоцтво про реєстрацію.

"Вони дали виписку про компанію, яка не збігається з відкритими даними оманської реєстру. Кажуть, що у них по-різному ці компанії градуються. Всі пояснення хороші, тільки дайте папір і передоплату, і можете працювати", – каже Щуріков.

До 31 жовтня завірені копії документів в Україну так і не приїхали. За інформацією РБК-Україна, вони "зависли" у британському посольстві. "Є закон про боротьбу з відмиванням грошей, не повинно серед бенефіціарів бути людей з санкційного списку. Ми все це змушені були запросити, але поки нічого не отримали", – стверджує перший заступник директора ОПЗ.

Курс на Алжир

"Хочеться, щоб швидше це всі вирішили, що ми могли б уже два тижні працювати, а ми стоїмо, люди знову почали звільнятися", – з жалем говорить в. о. гендиректора заводу. З 2016 року пішло вже близько семисот співробітників. Багато виїхали за кордон на подібне підприємство в Алжирі, яке допомагали будувати фахівці ОПЗ, у Польщу та Росію.

"Держава втрачає найголовніше – кадри. Щоб їх створити і навчити, потрібні десятиліття. Залишилося три тисячі співробітників, скоро буде ще менше", – прогнозує Назаренко.

Ті ж, хто залишився, живуть надіями на приватизацію і контракт з Оманом. Про нього тут говорять скрізь – від виробничих цехів до медичного центру при заводі.

Цеховий терапевт Людмила Павлівна працює на ОПЗ вже 20 років. "Подивіться, яка у нас краса. Одна з кращих поліклінік в Одеській області. Ми вже в Європі. Якщо хтось приходить з Південного, за згодою головного лікаря – відмови немає. Навіть пенсіонери, які пішли з заводу, закріплені за нашими терапевтами. Вони у нас проходять обстеження і лікуються", – розповідає лікар.
Між боргами і продажем: чим живе Одеський припортовий завод

Цеховий терапевт ОПЗ Людмила Павлівна: "Подивіться, яка у нас краса. Ми вже в Європі". (Владислав Красінський, РБК-Україна).

Поки завод простоює, поліклініка не отримує фінансування в повному обсязі. Раніше ОПЗ оплачував своїм працівникам будь-яке лікування в обласній лікарні та військовому госпіталі, зараз – тільки у власному медцентрі. "Кажуть, що ми у великих боргах, не можемо працювати. Пацієнти настільки засмучені такою ситуацією, що в них загострюється виразкова хвороба, гіпертонічна, ішемічна. Повна катастрофа", – додає Людмила Павлівна.

На виробництві панує тиша. Хоча зазвичай біля працюючого цеху настільки гучно, що складно почути людину, яка йде поруч. У центральному пункті управління установки "Аміак-2" сидять кілька робітників. На панелі горять різнокольорові вогні, датчики показують зміни на відключеному агрегаті. Але навіть у такому вигляді він може бути небезпечний.

На зміні старший оператор Сергій. На завод він прийшов практикантом 10 років тому: "Оператори не входять до складу, який евакуюють у першу чергу при аварії. Ми повинні сидіти до кінця, максимально зменшити викиди, привести установку в безпечний стан. Так що це в наших інтересах, щоб тут все було спокійно".

Щоб навчитися роботі на аміачній установці, потрібно мінімум два роки, каже Сергій: "За рік ти дізнаєшся, що таке кнопочки потикати, цифри, хімічний процес. І ще рік, щоб вникнути в тонкощі. Мінімум два роки йде на навчання одного оператора. Нові люди приходять, бачать, що все погано, і відразу ж йдуть. Залишилися "почекуни" і патріоти".

Між боргами і продажем: чим живе Одеський припортовий заводМіж боргами і продажем: чим живе Одеський припортовий заводМіж боргами і продажем: чим живе Одеський припортовий заводМіж боргами і продажем: чим живе Одеський припортовий завод
 

Фото: Оператори установки "Аміак-2" забезпечують стабільну роботу агрегату (Владислав Красінський, РБК-Україна).

На панелі приладів загоряється лампа, щось пронизливо пищить. Сергій не дивлячись натиснув пару кнопок і продовжує розмову. "У Фірташа теж постійно якісь проблеми, то вони стоять, то працюють. Якщо тут все закриється, теж доведеться їхати. Будемо дивитися, як все зміниться протягом року. Керівництво їздить у Київ, пояснює ситуацію, а там просто все одно. Якщо на три тисячі людей на заводі їм все одно, то на інших людей в країні теж", – запевняє він.

У жовтні на ОПЗ вперше затримали зарплату. Оператор карбамідного цеху – теж Сергій, каже, що такого не було навіть у 90-ті, коли ціни на міндобрива сильно просіли. З початку року Україна закупила мінеральних добрив на 300 мільйонів доларів, дві третини цієї суми пішло в Росію. На ОПЗ впевнені, що якщо завод закриють – росіяни відразу піднімуть ціни на свій аміак і карбамід.

"Не буде контракту, тоді ми не розуміємо, що з нами буде. Наш завод розрахований на експорт, у нас поруч порт і є перевантаження. Але та ціна, яку держава зараз дає заводу – це просто неможливо. У країнах Євросоюзу ціна нижче, і вони працюють, видають готову продукцію і отримують прибуток", – бідкається Сергій.

Між боргами і продажем: чим живе Одеський припортовий завод

Фото: Співробітники карбамідного цеху вважають, що як тільки ОПЗ припинить роботу, росіяни підвищать вартість своїх добрив для України (Владислав Красінський, РБК-Україна).

Єдиний цех, який сьогодні працює в нормальному режимі і приносить Одеському припортовому прибуток – це цех перевантаження. До заводу прокладений аміакопровід з Тольятті. На ОПЗ зберігають російський аміак і вантажать його на кораблі. За місяць підприємство завантажує 10-12 морських газовозів. На український ринок аміак з Росії теж відправляють звідси.

"Якщо не буде контракту, завод перейде на триденку. Багато людей звільнилися з виробництва і виїхало туди, де є щось подібне. Фірташ теж не може свій газ завести, тому на його заводах роботи особливо немає", – пояснює Геннадій з перевантажувального цеху.

Чверть століття приватизації

ОПЗ намагаються приватизувати вже 25 років, згадує голова профспілки Володимир Дрібноход. Але цей процес постійно зривається. За останній рік було прийнято вже дві спроби передати завод у приватні руки.

Ціна державного пакету акцій ОПЗ за десять років знизилася в десять разів. Завод з боргами, згідно з останньою оцінкою, хочуть продати за 54 млн доларів. Влітку через конкурс був відібраний радник з приватизації ОПЗ – Pericles Global Advisory. Однак суд заборонив Кабінету міністрів його затверджувати, поки розглядається справа про можливі порушення в ході конкурсу.

У травні цього року прем'єр-міністр Володимир Гройсман заявив, що Одеський припортовий завод спеціально заводили в борги, щоб не допустити приватизації. Але на ОПЗ нагадують, що мільярдні борги з'явилися завдяки уряду. До 2014 року завод працював в борг Фірташу, його компанія Ostchem купувала російський газ на кордоні за ціною 265 доларів за тисячу кубометрів, а на завод постачала вже за 430 доларів. Документи для цієї схеми підписували в Кабміні і Фонді держмайна.

Між боргами і продажем: чим живе Одеський припортовий завод

Фото: Завод з боргами, згідно з останньою оцінкою, хочуть продати за $54 мільйони (Владислав Красінський, РБК-Україна).

Борг "Нафтогазу" з'явився у 2016 році. Тоді уряд в черговий раз готувався до приватизації Одеського припортового. Колишній голова ФДМУ Ігор Білоус нібито переконав прем'єра, що є хороший покупець, але для цього потрібно показати, що завод працює.

"Кабінет міністрів зобов'язав НАК забезпечити нас газом в межах приватизації, щоб цей борг потім був повішений на інвестора. Ціна "Нафтогазу" однозначно була вище, ніж на ринку, але підприємство було змушене згідно з постановою купувати газ за найвищою ціною в Україні і заходити в борг", – розповідає в.о. гендиректора заводу.

Назаренко стверджує, що завод відразу почав переговори про реструктуризацію, але конструктивної відповіді не отримав. Він скаржиться на повну відсутність комунікації з Кабміном останнім часом. "Сподіваюся, що нам дозволять працювати. Навіть робота з ВЕКом показала, що ми можемо заробляти і віддавати борги. Не бачу проблем закрити зобов'язання, крім спірних, які створила держава", – резюмує Назаренко.

Останнім часом на звернення ОПЗ в Києві вже ніяк не реагують, каже він. На початку червня президент Петро Порошенко відкривав в порту Южний зерновий термінал Cargill, звідки завод видно неозброєним оком. Але на ОПЗ президент так і не заїхав.

On Top
Продовжуючи переглядати www.rbc.ua, ви підтверджуєте, що ознайомилися з Правилами користування сайтом, і погоджуєтеся з Політикою конфіденційності
Пропустити Погоджуюся