До сьогоднішнього рішення Конституційного суду України (КСУ) суди приймали неоднозначні рішення щодо податкових пільг комунальних підприємств. Про це РБК-Україна повідомив суддя КСУ Дмитро Лилак, коментуючи рішення суду.
Він зазначив, що згідно з рішенням КСУ селищні сільські та міські ради можуть приймати рішення про встановлення податкової пільги на податок на прибуток комунальних підприємств у межах сум, що підлягають зарахуванню до місцевих бюджетів (сіл, селищ та міст).
Суддя пояснив механізм виконання рішення КСУ: якщо на якомусь комунальному підприємстві склалася скрутна фінансова ситуація, то за обґрунтованим зверненням керівництва цього підприємства місцева (міська селищна, сільська) рада може прийняти рішення щодо тимчасового запровадження пільги на податок на прибуток цього комунального підприємства для того, щоб поліпшити фінансовий стан підприємства, зберегти робочі місця.
Також Д.Лилак додав, що до сьогоднішнього рішення КСУ суди, податкові органи приймали неоднозначні рішення щодо права надання податкової пільги податку на прибуток комунальним підприємствам.
Нагадаємо, із проханням розтлумачити ч. 2 ст. 1 закону "Про систему оподаткування" і ст. 15 закону "Про оподаткування прибутку підприємств" до КСУ звернулося АТ "Страхова компанія "Аванте".
В аспекті конституційного звернення положення частини другої ст. 1 закону про систему оподаткування від 25 червня 1991 р. та ст. 15 закону про оподаткування прибутку підприємств від 28 грудня 1994 р. у системному зв'язку з положеннями статей 5, 7, 8, 67, 92, 140, 142, 143 Конституції України, статей 7, 9, 69, 96, 97, 103, 108 Бюджетного кодексу, статей 16, 61, 62, 63, 66 закону про місцеве самоврядування в Україні, треба розуміти так, що Верховна Рада АР Крим, міські, сільські, селищні ради мають право безпосередньо, на підставі частини 2 ст. 1 закону про систему оподаткування встановлювати пільги, щодо загальнодержавного податку на прибуток підприємств комунальної власності, якщо він згідно із законами України справляється до бюджету ВР АР Крим, сільських, селищних, міських бюджетів, у межах сум, які підлягають зарахування до цих бюджетів.
Автори звернення просили суд розтлумачити зазначені положення законів у зв'язку з неоднозначним їх застосуванням судами загальної юрисдикції та органами державної податкової служби.