Як Кононенко паркує ОПЗ під себе

Фото: Ігор Кононенко (з відкритих джерел)
Фото: Ігор Кононенко (з відкритих джерел)

Історія з появою останнього постачальника газу на Одеський припортовий завод (ОПЗ) свідчить про те, що підприємство повністю перейшло в орбіту оточення президента. А газотрейдери нарощують борги компанії, щоб "забронювати" актив на випадок його приватизації.  

Одеський припортовий завод - просто притча української відкладеної приватизації. Однак за останній рік відбулася важлива зміна – компанії постачальники газу не намагаються заробити на виробничому циклі, як це робилося раніше.

Минулого тижня ціна газу в Україні склала близько 380 дол/тис. куб. м, в той час як аміак в портах Чорного моря коштував близько 250 дол/т, а карбамід – близько 260 дол/т. При нинішніх цінах на газ і продукцію заводу за поставками палива на підприємство може стояти тільки бажання "прив'язати" його через борги.

Досвід поставок газу Всеукраїнської енергетичної компанії більше говорить саме про це. По-перше, чим більше в ОПЗ боргів, тим менше буде його оціночна вартість при продажу в приватні руки. По-друге, тримач найбільших зобов'язань підприємства, що приватизується, отримує перевагу, як сторона здатна вирішити питання з дебіторською заборгованістю. По-третє, на правах найбільшого кредитора новий власник підприємства може "пробачити" борги іншим кредиторам.

Дебіторське змагання

Як писали українські ЗМІ, Одеський припортовий завод (ОПЗ) довгі роки входив в сферу інтересів газового олігарха Дмитра Фірташа. Його структури постачали цьому підприємству газ, необхідний для виробництва хімічної продукції.

У 2013 році компанії, пов'язані з опальним нині олігархом, фактично, використовували ОПЗ для процесингу. З одного боку Ostchem Holding продавала підприємству газ по 430 дол/тис куб, який купувала у російського "Газпрому" за 265 дол/тис куб. Прибуток від операцій з продажу газу акумулювалася на кіпрській та швейцарської компанії олігарха. За оцінками ЗМІ, Ostchem Holding за два роки ймовірна прибуток від цих операцій могла скласти близько 3,7 млрд дол.

Але потім у Одеського припортового з'явився ексклюзивний покупець добрив. Ним стала так само швейцарська компанія NF Trading AG. Як припускали ЗМІ, вона викуповувала продукцію за заниженою ціною, а потім перепродувала її за ринковою. Директором цієї компанії був Дмитро Глебко, який так само був директором компанії RosUkrEnergo.

На даний момент ОПЗ повинен Ostchem Holding понад 250 млн дол. Цей борг підтверджений рішенням Арбітражного інституту Торгової палати Стокгольма, а потім у січні 2017 року визнання боргу в українській юрисдикції за рішенням Южненського міського суду Одеської області.

Але після Майдану і арешту Фірташа у Відні олігарх був відлучений від підприємства. Його місце зайняли більш правильні товариші. У ЗМІ неодноразово з'являлася інформація про те, що за контроль над грошовими потоками ОПЗ був розділений між командами Петра Порошенка та Арсенія Яценюка.

Місце Ostchem Holding зайняла австрійська компанія Antra GmBH, яку ЗМІ пов'язували з Миколою Мартиненком. Вона працювала за давальницькою схемою: в обмін на поставлений газ продукція заводу – карбамід та аміак.

Схема виглядала привабливою. Тоді природний газ коштував 230 – 250 дол/ тис куб. м. Коефіцієнт його витрати на тонну аміаку становив 1 тис куб. м., а карбаміду – 0,8 тис куб. м. При цьому тонна самого карбаміду коштувала (на умовах FOB) 260 дол, а аміаку – 390 дол.

Відповідно до австрійського реєстру компаній, 90% Antra GmBH належить швейцарській компанії Universal Exports Holding AG, зареєстрованій у кантоні Цуг. Ще 10% австрійської фірми контролює бізнесмен з Відня Ойген Гінрікс-Шрамм.

Але і Мартиненку завадило зміна політичної кон'юнктури. Проти нього провели досить успішну інформаційну компанію за участю нардепа Сергія Лещенка та голови ОДА Міхеїла Саакашвілі. За деякими даними, вони діяли в інтересах президентського крила.

В результаті, в листопаді 2015 року голова ФДМ Ігор Білоус заявив про намір ОПЗ змінити постачальника газу, а сам Мартиненко в грудні того ж року склав свій депутатський мандат. Незабаром, у березні 2016 року у відставку пішов і сам Арсеній Яценюк.

Давальці-страждальці

Першу і останню спробу заробити на давальницькій схемі на ОПЗ вчинила ЕРУ Трейдинг Андрія Фаворова навесні 2017 року. Газовий трейдер протримався не довго, бо як співробітництво тривало близько півроку. За даними учасників ринку, ЕРУ Трейдинг зафіксував збиток від операцій і закрила проект.

Після кількох місяців простою ОПЗ вибрав нового постачальника газу. Ним стала Всеукраїнська Енерго Компанія. У грудні 2017 року засновником цієї компанії був Вадим Колесников з Рубіжного Луганської області. Основним видом діяльності значилася передача електроенергії. На той момент в торгівлі газом ВЕК помічений не був.

Ця компанія була засвічена в кількох сумнівних справах. Зокрема, фігурувала у кримінальному провадженні. Батько Вадима Колеснікова - Віталій під приводом інвестування у "Всеукраїнську Енерго компанію", заволодів грошима і майном громадянина в сумі 424 тис. доларів. Він запропонував потерпілому обміняти автомобіль MAYBACH 57 на квартиру в 400 кв. м. Як з'ясувалося пізніше, нерухомість виявилася в заставі, а "Майбах" був швидко перепроданий третім особам.

Газ для ОПЗ компанія Колеснікова купувала у Газоторгової компанії Олексія Дубаса. Його брат був помічником побіжного нардепа Олександра Онищенка. Батько Олексія Дубаса – Антон близький до Степана Кубіва і, ймовірно, зараз очолює Держзовнішінформ.

Але історія з постачаннями газу на ОПЗ закінчилася не гірше, ніж історія з Майбахом. ВЕК підписала з заводом договір на поставку газу і подала номінацію у Укртрансгаз на 13 млн куб м. Але ОПЗ відібрав не 13, а 52 млн куб. м газу.

Судячи з даних із судового реєстру, ВЕК не розплатився ні з ким. Бо зараз і Укртрансгаз і Газоторгова компанія намагаються відсудити хоч щось. Перша, намагається відсудити у ВЕК і Газоторгової компанії 400 млн грн за зайві майже 40 млн кубів газу. А друга в господарському суді Одеської області має намір заарештувати близько 10 тисяч тонн карбаміду, що належить ОПЗ.

Тим часом, кінцевим бенефіціарним власником Всеукраїнської Енерго Компанії стала Галина Семиряжко з того ж міста Рубіжне. Тяганина з Укртрансгазом затягується з процесуальним причин. Ймовірно, справа буде довгою і відсудити кошти за газ, яким прокредитували ОПЗ буде дуже непросто.

Новим постачальником Припортового заводу стала компанія Ліберті Газ. Компанія зареєстрована в 2015 році. У грудні 2017 року у компанії змінився власник. Ним стала Наталія Душейко, зареєстрована в Голосіївському районі столиці. Зараз компанія судиться з Нафтогазгруп Деметра за 47 млн грн за неисполненному договором купівлі-продажу газу. Не виключено, що співпраця Ліберті Газ з ОПЗ буде протікати за аналогічним сценарієм, описаним вище.

Учасники ринку неформально стверджують, що нові постачальники газу підконтрольні оточенню президента, а саме – нардепу Ігорю Кононенко.

Винен, як земля колгоспові

Можна нескінченно шукати докази зв'язку постачальників-одноденок з Ігорем Кононенком, але очевидно одне. Співучасником у нарощуванні дебіторської заборгованості стала державна компанія "Укртрансгаз".

Одеський припортовий протягом більш ніж двох тижнів відбирав газ, на який у нього не було номінації. Оператор магістральних газопроводів просто байдуже спостерігав за процесом, більш ніж тиждень.

Як справедливо зазначили українські ЗМІ, з половини квітня Укртрансгаз в реальному часі 10 днів спостерігав, як розкрадається його газ. І нічого з цим не робив. Через місяць оператор ГТС повідомив на своєму сайті про те, що ЗЕК не сплатила поставлений ресурс на суму майже 0,5 млрд грн.

Тобто Укртрансгаз просто стояв осторонь і давав можливість ОПЗ відбирати газ із труби, прекрасно розуміючи, що постачальник газу не заводив стільки газу під свого клієнта в систему і Припортовий вже тягне газ з ГТС.

Після цього Укртрансгаз висловив глибоку стурбованість і перевів стрілки на Одесагаз, звернувшись до НКРЕКП провести позапланову перевірку цього підприємства. Хоча за кодексом ГТС, споживання без номінації свого клієнта повинен закрити постачальник газу, тобто ВЕК.

Як зазначають українські ЗМІ, з кінця 2017 року глава Нафтогазу України Андрій Коболєв орієнтований на Петра Порошенка. Такий союз був укладений після тривалого протистояння Коболєва і прем'єра Володимира Гройсмана.

Схоже, саме в цьому криється причина мовчазної згоди Укртрансгазу на добро для ОПЗ отримувати газ із труби.

Для ОПЗ це означає, що підприємство віддано на відкуп найближчого оточення президента. Можна припустити, що припортовы остаточно перейшов у розпорядження нафтогазового крила Ігоря Кононенка. Який у прагненні "припаркувати" припортовий завод став активно використовувати ресурси Укртрансгазу і лояльність Андрія Коболєва нинішньому президенту.

Як уже зазначалося, при нинішній ціновій кон'юнктурі ОПЗ перетворився в актив, який може приносити прибуток в рамках вертикальної інтеграції: або при наявності дешевого газу або аміаку. Приватизація має сенс для компаній, які мають доступ до даних ресурсів.

У Ігоря Кононенка є саме потрібне, дешевий газ українського видобутку. Як ми вже писали, зниження ставок ренти на видобуток газу викликало небувалий попит на "сплячі" компанії соратників режими швидкого президента Януковича.

Ігор Кононенко через свого конфідента Віталія Кропачева консолідував кілька газодобувних компаній, що належали раніше Олександру Януковичу, сину Віктора Януковича. Тому в одного президента Ігоря Кононенка буде настільки потрібний для роботи ОПЗ дешевий ресурс і вертикальна інтеграція.

Читайте також
On Top