Шоумен і кандидат у президенти України Володимир Зеленський не єдиний професійний комік у світі, який прагне стати професійним політиком і зайняти високий пост. Про це пише Foreign Policy, повідомляє РБК-Україна з посиланням на "Дзеркало тижня".
Як повідомляється, шоумен Володимир Зеленський зіграв роль вчителя, який згодом став президентом. Так, в серіалі "Слуга народу", що транслюється на національному телеканалі, герой Зеленського підійнявся на вершину української політики після того, як відео, в якому він лірично міркує про корупцію в уряді, стало вірусним.
"Тепер, перед цими президентськими виборами, Зеленський є кандидатом на пост глави держави, який очолює партію "Слуга народу", яку заснувала його телекомпанія, яка створила однойменне шоу. І Зеленський не один", - йдеться в повідомленні.
Як наголошується, все більше професійних коміків по всьому світу прагнуть стати професійними політиками, а деякі з них вже зайняли високі посади.
Зокрема, сатирик Мар'ян Шарец був обраний прем'єр-міністром Словенії в серпні минулого року, а комедійний актор Джиммі Моралес є президентом Гватемали. Крім того, ісландська комік Джон Гнарр до 2014 року був мером Рейк'явіка, а італійський комік Беппе Грілло допомагав керувати рухом "П'ять зірок", який тепер є частиною правлячої коаліції Італії.
Видання також зазначає, що не варто очікувати, що Зеленський стане останнім коміком, який відійде від мікрофона за політичну трибуну.
"Неважко зрозуміти, чому коміки набирають популярність в політиці в нинішній бум популізму. По-перше, вони схильні ставити під сумнів цінності та авторитет існуючого істеблішменту, яку б форму він не брав. Успішна передвиборна кампанія Моралеса була побудована на гаслі "не корупціонер, не злодій", спираючись на втому гватемальців від урядів, схильних до грабунків", - йдеться в повідомленні.
Як повідомляється, Зеленський отримав підтримку величезної кількості послідовників завдяки тому, що висміював уряд і політиків. Він, як і його персонаж у серіалі, заявив, що його головною метою буде боротьба з корупцією. Відзначається, що Шарец був також популярний завдяки своїм знущальним пародіям на попередників. У той час, коли лише половина людей у світі довіряють своєму уряду або ЗМІ, згідно з останнім Барометром довіри Едельмана, безумовно, існує простір для самозваних анти-еліт.
"Крім того, у коміків є психологічна перевага у зверненні до публіки. Гумор, як правило, є позитивним соціальним сигналом. Простіше кажучи, людям подобаються ті, хто змушує їх відчувати себе добре. І в той час, коли політичні, економічні та технологічні зміни призводять до потрясінь і невизначеності, очікувано, що виборці будуть особливо схильні вибирати лідера, який здається позитивним. Мова йде не тільки про гумор, але і про явно нездійснені обіцянки", - йдеться в повідомленні.
Наголошується, що саме відвертий, анекдотичний і безтурботний підхід до політичних виступів призвели до популярності Гнарра після фінансової кризи 2008 року в Ісландії. Його "Найкраща партія", в якій перебували, крім інших, панк-рокери, роздавала безкоштовні рушники в усіх басейнах і подарувала білого ведмедя місцевому зоопарку.
Також повідомляється, що відомий вірменський комік Айк Марутян також нещодавно провів оптимістичну виборчу кампанію, щоб стати мером столиці Вірменії Єревана. Його програма включала в себе стандартні обіцянки щодо покращення інфраструктури та заклики розробити 4-вимірний світлове шоу навколо давньої фортеці в місті.
"Справа не тільки в чарівності коміків. Сатира - проникливий інструмент комунікації. Часом немає більш ефективного способу донести думку, ніж за допомогою жарту. Це стало ще більш очевидним з появою соціальних мереж, коли жарти набувають форми гифок і мемів. Між тим, оскільки мовники і новинні видання конкурують за увагу читачів в епоху онлайн, політичні новини все частіше надають розважальну форму. Це, безумовно, дає перевагу більш яскравим кандидатам", - йдеться в повідомленні.
Зокрема, видання наводить у приклад президентську кампанію Дональда Трампа в США в 2016 році, яка отримала широке висвітлення завдяки його регулярним випадам у бік супротивників на дебатпх і частому використанню гумору. Також повідомляється, що успішна кампанія Бориса Джонсона в гонці за крісло мера Лондона в 2008 році частково пояснювалася популярністю, яку він придбав завдяки своїй комедійній прозі, що навіть затьмарила відсутність у нього управлінського досвіду.
"Загалом, у коміків, які вже є іменами прозивними і займаються саморекламою в соціальних мережах, є всі шанси скористатися обуренням розчарованих виборців. Але втручання коміків в політичну систему не обов'язково приймає форму висунення на вищі посади. Угорська "Партія двухвостої собаки" пародіює політичну еліту через вуличне мистецтво, не так вже відрізняється від сербського "Опору" - руху, який використовував гумор, щоб повалити Слободана Мілошевича", - йдеться в повідомленні.
При цьому зазначається, що хоч гумор і може добре сприйматися публікою, він не обов'язково є показником ефективного лідера. Ризики обрання коміка були очевидні при президентстві Моралеса - минулого місяця він спровокував непотрібну полеміку, виславши комісію ООН з країни.
"Комедія може зіграти важливу роль у політиці - як у боротьбі з апатією, так і в страху і відчаї, які, як правило, домінують у наших новинних стрічках. Але, як і у всіх формах популізму, ми повинні усвідомлювати ризики. У кінцевому рахунку, щоб протистояти потоку популістських повідомлень, якою б не була їх форма, ми повинні вирішити, що стоїть за відсутністю довіри до нашої нинішньої системи. Це означає, що політикам потрібно буде взяти листок з п'єси коміків і знайти спосіб зрозуміти, що саме змушує аудиторію сміятися", - йдеться в повідомленні.
Як наголошується, Комітет виборців України закликав Володимира Зеленського оплатити з виборчого фонду трансляцію третього сезону "Слуги народу", так як серіал можна розцінювати як передвиборну агітацію.
Раніше "ОПОРА" заявила, що безкоштовний концерт Зеленського,, який відбувся в Ужгороді 9 лютого, можна розцінювати як підкуп виборців. Студія "95 квартал" підкреслила, що захід не був сольним виступом Зеленського, і запевнила, що артисти не агітували глядачів.